Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №632/606/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/606/26

провадження № 1-кп/632/144/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харків, громадянки України, з базовою середньою освітою, мешканки АДРЕСА_1 , не працюючої, не заміжньої, не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 умисно не виконала постанову суду, що набрала законної сили, вчинила підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає право, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та використала завідомо підроблений документ, за наступних обставин.

Так, постановою Новобаварського районного суду міста Харкова від 04 серпня 2025 року у справі № 639/5349/25 ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Надалі, у невстановлений в ході досудового розслідування час, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин у ОСОБА_4 , яка достовірно знала про наявність вищевказаної постанови, що набрала законної сили 15 серпня 2025 року, будучи ознайомленою з нею належним чином та маючи реальну можливість її виконання, виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на невиконання вказаного судового рішення в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 , 02 листопада 2025 року о 17 годині 50 хв., діючи з метою підриву авторитету органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, в частині виконання судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснювала керування транспортним засобом - автомобілем марки «SКОDА» модель «ОСТАVІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись поблизу будинку № 36 на вулиці Харківській у місті Златопіль Лозівського району Харківської області, була зупинена поліцейськими СРПП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, які встановили, що остання позбавлена права керування транспортними засобами строком на п`ять років, відповідно до вищевказаної постанови суду.

Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон), кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону, особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

За положеннями ч. 8 ст. 15 Закону, теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Частиною 9 ст. 15 Закону передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте всупереч наведеним вище нормам Закону, в один із днів червня 2025 року, у ОСОБА_4 , яка перебувала у будинку № 47 на вулиці Пилипівській у місті Харків, виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на підроблення посвідчення, що видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає право, а саме посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В».

Реалізуючи свій умисел ОСОБА_4 , скориставшись мобільним застосунком «Іnstagram», знайшла оголошення про виготовлення посвідчень водія та зв`язавшись через мессенджер «Теlegram» із невстановленою в ході досудового розслідування особою, вступила з нею у попередню змову, та узгодила виготовлення посвідчення водія на своє ім`я. При цьому, обвинувачена усвідомлюючи, що вона не проходила установлений законодавством порядок отримання посвідчення водія відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 (далі - Положення), яке видається установою, що має право видавати такі документи, та яке, відповідно до п.п. «а» п. 2.1 та п. 2.4 розділу 2 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен мати при собі та пред`явити для перевірки на вимогу поліцейського, надіслала необхідні для виготовлення такого посвідчення особисті дані, зокрема особисту фотографію, тобто таким чином виконала частину дій для вчинення кримінального правопорушення у частині виготовлення підробленого посвідчення.

У свою чергу невстановлена особа, в невстановлені дати, час та місце, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , використовуючи її особисту фотографію, внесла неправдиві відомості до посвідчення водія України серійний номер НОМЕР_2 від 14 грудня 2021 року, орган видачі - територіальний сервісний центр № 6342, видане на ім`я « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », тим самим підробивши його.

В подальшому, ОСОБА_4 вказане посвідчення отримала від невстановленої особи у поштовому відділенні № 93 ТОВ «Нова Пошта», розташованому за адресою: місто Харків, вулиця Семінарська, 80, при цьому остання попередньо переказала гроші у розмірі 17000 гривень, в рахунок оплати за підроблене посвідчення водія, з метою його подальшого використання для забезпечення можливості керувати транспортирним засобом.

02 листопада 2025 року близько 17 години 50 хв., ОСОБА_4 , здійснюючи керування транспортним засобом - автомобілем марки «SКОDА» модель «ОСТАVІА», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була зупинена поліцейськими СРПП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поблизу будинку № 36 на вулиці Харківській у місті Златопіль Лозівського району Харківської області.

Після зупинки транспортного засобу, у тому ж місці та без відриву у часі, на законну вимогу поліцейських СРПП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, на підставі ч. 1 ст. 32 та п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_4 , маючи при собі завідомо підроблене посвідчення водія – серійний номер НОМЕР_2 від 14 грудня 2021 року на ім`я « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », з її особистою фотографією, з відкритою категорією «В», отримане нею всупереч Положення, вирішила його використати та пред`явила працівникам поліції, які перебували при виконанні своїх службових обов`язків під час патрулювання Лозівського району Харківської області, в якості офіційного.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнала повністю, про обставини скоєного дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеному в описовій частині вироку.

Показання обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння нею змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють їх зміст, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів, які характеризують останню.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у повному обсязі висунутого обвинувачення і кваліфікує її дії: за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили; за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає право, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_4 , суд встановив, що вона на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судима, має матір, яка є особою з інвалідністю першої групи.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що згідно із ст. 12 КК України вона вчинила нетяжкі злочини та кримінальний проступок, сукупність всіх обставин, які характеризують кримінальні протиправні діяння, обставини, які пом`якшують покарання, дані досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_4 , згідно із якою ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, як середній. Виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням усіх обставин у справі, суд вважає за доцільне призначити покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі, та передбачене ч. 4 ст. 385 КК України у виді обмеження волі, передбачені санкціями цих статей.

При визначені остаточного покарання, необхідно застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, а саме принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Разом із тим, беручи до уваги критичне ставлення обвинуваченої до вчинених кримінальних правопорушень, активне сприяння у їх розкритті, щире каяття, повне визнання нею вини, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 1782 гривні 80 коп., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати в сумі 1782 гривні 80 коп., стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази: посвідчення водія - серійний номер НОМЕР_2 , оптичний диск із відеозаписами, відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1