Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №621/2617/25 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/2617/25

Провадження 1-кп/621/121/26

15 червня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор - ОСОБА_3

обвинувачений - ОСОБА_4 ,

захисник - адвокат ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/2617/25 (ЄРДР №22025220000000518 від 20.05.2025) за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянинаУкраїни, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, з вищою освітою, працює керівником гуртка комунального позашкільного навчального закладу «Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений в ході судового розгляду період часу, але не пізніше 10.07.2024 року, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, виник єдиний злочинний умисел, направлений на заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року, та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - РФ) володимир путін, а також інші, не встановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади РФ, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів збройних сил РФ на території України.

24.02.2022 року, на виконання вищевказаного злочинного наказу, військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» , запроваджено воєнний стан на всій території України.

ОСОБА_4 , діючи з єдиним злочинним умислом, перебуваючи в місті Слобожанське Чугуївського району Харківської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, в період часу з 10.07.2024 по 15.07.2024 року здійснив заперечення збройної агресії російської федерації проти України, шляхом неодноразового висловлювання під час спілкування по телефону, яке відбувалося між ОСОБА_4 з абонентського номеру НОМЕР_1 та абонентом на ім`я ОСОБА_6 , більш повні анкетні дані встановити якого не довелося за можливе, а також ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 10.07.2024 року, об 11:05 годині, в ході реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Слобожанському Чугуївського району Харківської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, під час спілкування по телефону, яке відбулося між ОСОБА_4 з абонентського номеру НОМЕР_1 та абонентом на ім`я ОСОБА_6 , більш повні анкетні дані встановити якого не довелося за можливе, наступного змісту:

ОСОБА_4 : « ОСОБА_8 »

ОСОБА_6 : «А ты дома, я сегодня вижу»

ОСОБА_4 : « Да конца недели буду дома »

ОСОБА_6 : «А я на заводе пашу»

ОСОБА_4 : «Ну шо ты, в Крым собираешься к ОСОБА_10 ехать?»

ОСОБА_6 : «Пока ещё не знаю, или на войну или в Крым, не знаю»

ОСОБА_4 : «На какую войну ты собрался?»

ОСОБА_6 : «Да там есть одна страна нецензурний вислів «ёб... тая», жители её нецензурний вислів «ёб... тые», никак не хотят мирно жить»

ОСОБА_4 : «Ты уже своё отвоевал, забудь»

ОСОБА_6 : «Ну да, товарищ так и сказал, мы своё отвоевали, пусть другие повоюют»

ОСОБА_4 : «Я вижу, что этой нецензурний вислів «ху. не» конца и края не будет, что у нас затеялась, оно скоро не закончится, говорили в этом году, не дадут пендосы в этом году закончить»

ОСОБА_6 : «Не хочу говорить даже, все говорят об этом нецензурний вислів «ху. ню» какую то»

ОСОБА_4 : « ОСОБА_11 , так оно и есть, осуждаем там допустим революцию, там гражданскую войну, а когда коснулось. Вот у нас допустим сейчас, в полном смысле слова, идёт гражданская война, между собой, здесь»

ОСОБА_6 : «Уже началась?»

ОСОБА_4 : «Та она началась с 14го года»

ОСОБА_6 : «Да?»

ОСОБА_4 : «Да. Война идёт с 14го года, то там кого то нецензурний вислів «припи. дячат», то тут с той стороны «припи... дячат», и народ перестал, между собой грызется. Такого сильного обострения нету, когда оружие будет полностью на руках, ну просто оно ж контролируется, тогда ж невозможно было это всё контролировать, но гражданская война идёт нецензурний вислів «бл...ть». И теперь понимаешь, я понимаю ОСОБА_12 с его репрессиями, а как нам страну без репрессий построить? Да никак»

ОСОБА_4 : «Так а чё ж вы мозги нецензурний вислів «еб... те», не пускаете меня к себе? Нецензурний вислів «ху..и» той Украины, она меньше чем Красноярский край».

Крім того, продовжуючи діяти з єдиним злочинним умислом, 15.07.2024 року, о 21:09 годині, ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Слобожанському Чугуївського району Харківської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, здійснив заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України під час спілкування по телефону з абонентського номеру НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на абонентський номер НОМЕР_2 , наступного змісту:

ОСОБА_4 : «Что там у тебя, новости какие нибудь есть?»

ОСОБА_7 : «Новости, приезжал вчера ОСОБА_13 »

ОСОБА_4 : « ОСОБА_14 »

ОСОБА_7 : « ІНФОРМАЦІЯ_3 »

ОСОБА_4 : «Угу»

ОСОБА_7 : «Роют, инженерные войска, он сейчас прикомандирован там как медик. Так они роют, короче я не знаю что это за сооружения, подземные города роют, капсульные дома что ли, для военных поняли? Ну типа, пока не лезем, наблюдаем, никуда не это»

ОСОБА_4 : «Так кто роют, укропы?»

ОСОБА_7 : «Укропы, укропы»

ОСОБА_4 : « Роют, да? »

ОСОБА_7 : «Да, укропы роют. А теща сидит, правильно говорит, каже надо отстреливать их, отстреливать. Нецензурний вислів «Бл..ять» я чуть не взлетел»

ОСОБА_4 : «Я вообще не знаю, с такими нецензурний вислів «пи..расами» там живешь? У меня бы нервы не выдержали»

ОСОБА_7 : « ОСОБА_16 , так это дома, а на работе. На работе, такая же самая билиберда, на работе, в магазине, в автобусе, где не идешь, нецензурний вислів, «х..ли» тут полная деревня вояк. По пустым домам, по посадкам, по лесам»

ОСОБА_4 : «Что они, не чудят вояки?»

ОСОБА_7 : «Та не, по началу там шось чудили, ну тех убрали, щас вроде бы тишина»

ОСОБА_7 : «А вот это слышали за клинику в Киеве»

ОСОБА_4 : «Конечно слышал»

ОСОБА_7 : «Кто что говорит, шо это вроде как наше ЗРК»

ОСОБА_4 : «Так а я больше чем уверен, оно просто как раз получилось ему под саммит и надо было показать трагедию. Как только на какой то саммит летит , обязательно какая то трагедия»

ОСОБА_7 : «Нецензурний вислів «рядом уе..ало», осколки в стенах. Ну пока, там же непонятки».

Згідно висновків судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № СЕ-19/119-24/20103 - ЛД від 10.02.2025 року та №10199 від 21.08.2025 року, з урахуванням наявного контексту, у висловлюваннях ОСОБА_4 наявне заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як заперечення збройної агресії російської федерації проти України, тобто як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_17 пояснив, що дійсно у вказаний період в 2024 році допускав у спілкуванні з вказаними особами заперечення збройної агресії російської федерації проти України, ставив під сумнів обстріли мирних об`єктів військами держави-агресора, однак на даний час усвідомив злочинність таких висловлювань та щиро розкаюється. Він постійно працює у позашкільному навчальному закладі, де займається волонтерською допомогою українським військовим, жодних злочинів не вчиняв і не усвідомлював, що такі висловлювання думок є злочинними. На даний час має хронічні хвороби та на утриманні дружину-інваліда, якій потрібна його допомога. Зазначив, що щиро розкаявся у вчиненому та просить суворо не карати.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

Частиною 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого вказаною статтею, полягає у запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.

Під виправдовуванням збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, та тимчасової окупації частини території України слід розуміти наведення аргументів чи публічне висловлення своєї особистої думки, направлені на формування у адресата помилкового переконання в тому, що збройна агресія РФ проти України, розпочата у 2014 році, та тимчасова окупація частини території України мають своє логічне пояснення та відповідні підстави, з яких країна агресор діє вимушено (виправдано).

Заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та тимчасової окупації частини території України передбачає висловлення незгоди з офіційно встановленими фактами, їх спростування та/або наведення аргументів чи висловлення своєї особистої думки, направлені на переконання адресата у тому, що збройна агресія Російської Федерації проти України, розпочата у 2014 році, та тимчасова окупація частини території України, не мають місця та фактично не відбувались.

Суть заперечення чи виправдовування полягає у здійсненні інформаційного впливу на співрозмовника з метою формування у останнього переконання у правильності позиції обвинуваченого

Представлення збройної агресії РФ як внутрішнього громадянського конфлікту, у тому числі шляхом стверджень, що «українці воюють з українцями», є очевидною формою її заперечення, та в умовах воєнного стану розглядаються як дії, вчинювані в інтересах країни-агресора.

Метою криміналізації вказаного діяння є недопущення нівелювання зовнішніх підстав для відбиття збройної агресії країни-терориста, а також гуртування суспільства навколо національної стратегії єднання задля відсічі загрозам національній державності, територіальній цілісності і недоторканності України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України, тобто у запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 436-2 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, з вищою освітою, працює керівником гуртка комунального позашкільного навчального закладу «Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Скарг, заяв та будь-яких компрометуючих матеріалів, а також повідомлень про порушення громадського порядку до Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Раніше не судимий.

Згідно характеристики директора «Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання» ОСОБА_18 з перших днів війни неодноразово долучався до виконання волонтерських робіт з видачі гуманітарної допомоги у місті Харкові та проведення заходів для мешканців харківської громади.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України за вчинення заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України для винних осіб передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Прокурор в судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання у виді апробаційного нагляду. Сторона захисту, з огляду на наявність офіційного працевлаштування, просила призначити покарання у виді виправних робіт.

Згідно статті 57 Кримінального кодексу України, покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

Згідно ч.3 статті 41 КВК України, контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Відповідно до ч.1 статті 42 КВК України, протягом строку відбування покарання засудженим забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу уповноваженого органу з питань пробації. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.

За змістом ч.1 статті 43 КВК України, початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає за доцільне і достатнє призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді виправних робіт за місцем його роботи строком на 6 місяців із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків від суми заробітку.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, потерпілого, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня.

Цивільний позов не заявлено.

В провадженні наявні документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з проведенням лінгвістичних (семантико-текстуальної) експертиз:

- № СЕ - 19/119-24/20103 - ЛД від 10.02.2025 в сумі 6367,20 грн.,

- № 10199 від 11.07.2025 в сумі 17811,36 грн, які належить стягнути з обвинуваченого відповідно до вимог ч.2 статті 124 КПК України.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 436-2 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді виправних робіт за місцем роботи строком на 1(один) рік із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків від суми заробітку.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Роз`яснити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Харківського НДЕКЦ МВС України витрати за проведення лінгвістичних (семантико-текстуальної) експертиз:

- № СЕ - 19/119-24/20103 - ЛД від 10.02.2025 в сумі 6367 (шість тисяч триста шістдесят) гривень 20 копійок;

- № 10199 від 11.07.2025 в сумі 17811,36 грн (сімнадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 36 коп,

а всього на суму 24178,56 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень 56 коп)

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок складено і проголошено 15.06.2026

Суддя ОСОБА_1