Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №188/1630/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1630/25

Провадження № 2/188/848/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Бібіковій В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності на спадкове майно за законом

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина , яка складається із житлового будинку загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 46,4 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

За життя спадкодавець не складав заповіту на своє майно. На момент смерті за адресою проживання був зареєстрований разом зі своєю родиною : дружиною - ОСОБА_3 , і нею - дочкою ОСОБА_1 .

Її мати, ОСОБА_3 , в установленому законом порядку від спадкового майна відмовилася, тому вона, ОСОБА_1 , залишилася єдиним спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 , інші спадкоємці - відсутні.

10 вересня 2024 року вуона звернулась до Першої Черкаської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, як дочка спадкодавця.

Нотаріусом Шалденко. Л.В. на підставі її заяви була відкрита спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі 72951896, номер у нотаріуса - 378/2024 .

04 березня 2025 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - житловий будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Нотаріусом ОСОБА_4 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю у неї необхідних документів для цього, а саме - документу, що підтверджує державну реєстрацію права власності на спадкове майно (копія Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2025 р. за № 354/ 02-31

додається). Також нотаріус роз`яснив про необхідність звернення до суду для вирішення питання про визнання права власності.

Враховуючи відсутність іншого , окрім судового , шляху для відновлення невизнаного права власності на житловий будинок, вона і звернулася до суду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася , надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовну заяву повністю підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився , про час та місце слухання справи належним чином повідомлений .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , який доводився позивачці рідним батьком. Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00048926644, відповідно до якого позивачка змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина , яка складається із житлового будинку загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 46,4 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

За життя померлий не складав заповіту на своє майно. На момент смерті за адресою проживання був зареєстрований разом зі своєю родиною : дружиною - ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_1 .

Мати позивачки, ОСОБА_3 , в установленому законом порядку від спадкового майна відмовилася, тому позивачка ОСОБА_1 , залишилася єдиним спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 , інші спадкоємці - відсутні.

10 вересня 2024 року позивачка звернулась до Першої Черкаської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, як дочка спадкодавця. Нотаріусом Шалденко. Л.В. на підставі її заяви була відкрита спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі 72951896, номер у нотаріуса - 378/2024 .04 березня 2025 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - житловий будинок, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Нотаріусом ОСОБА_4 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю у неї необхідних документів для цього, а саме - документу, що підтверджує державну реєстрацію права власності на спадкове майно (копія Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.03.2025 р. за № 354/ 02-31).

Підтвердження права власності на житло на сьогодні відбувається за наявною інформацією про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За наявності оригіналу правовстановлюючого документа на нерухоме майно, але відсутності інформації про таке право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, особа має спершу зареєструвати своє право власності у цьому Реєстрі у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952- IV від 1 липня 2004 року (далі - Закон № 1952-ІУ).

Закон № 1952-ІV декларує, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або ж на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина третя статті 3).

Також цей Закон покладає на державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язок запитувати від БТІ інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником (стаття 10 Закону № 1952- IV).

Лисичанська міська військова адміністрація надала відповідь, що обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на Лисичанське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 року оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були, саме підприємство не релоковано, діяльності на підконтрольній Україні території не проводить.

У зв`язку з цим Лисичанська міська військова адміністрація не має можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року тощо на об`єкт нерухомого майна - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та будь - яку іншу інформацію про зазначений об`єкт нерухомості, оскільки на цей час відсутній доступ до державних реєстрів та інших відповідних джерел інформації через тимчасову окупацію міста Лисичанськ Луганської області.

За таких умов декларативний принцип визнання права власності на нерухоме майно, що виникло до 1 січня 2013 року, залежить від того, чи наявний у державного реєстратора доступ до відповідних носіїв інформації про проведену державну реєстрацію права власності.

Отже, оскільки право власності на житло у спадкодавця виникло до 2013 року, та підтверджується виключно паперовими документами, у зв`язку з чим державний нотаріус не може видати свідоцтво про спадщину на спадкове майно за законом , єдиним способом «верифікувати» своє право власності залишається звернення до суду у порядку статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала достатню кількість доказів на підтвердження своїх вимог та належним чином обґрунтувала свій позов.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. ст 4,12, 23,76-82, 136, 247, 265 ЦПК України, ст.ст.319,321,328, , 1268 ЦК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на майно - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок загальною площею 78,6 кв.м., житловою площею 46,4 кв.м., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У порядку ст. 136 ЦПК України звільнити відповідача від сплати судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Місюра