Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №203/5052/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5052/26

Провадження № 3/0203/852/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

01 червня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої кухарем у магазині «Галя Балувана», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955742 від 08.05.2026 року громадянка ОСОБА_1 ухилилася від виконання обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, внаслідок чого останній 27.04.2026 року розпилив газовий балончик у класі загальноосвітньої школи № 2 м.Дніпра, тим самим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 є їх з чоловіком прийомним сином. Вона завжди перевіряє та контролює вміст його шкільного рюкзака, регулярно проводить із сином бесіди щодо недопустимості зберігання та використання заборонених предметів, забезпечує йому належні умови життя та навчання, сплачує послуги репетитора для нього. Коли її викликали до школи через те, що ОСОБА_3 розпилив на уроці газовий балончик, їй стало відомо, що балончик був у рюкзаку та розпилився через несправний запобіжник. Як пояснив ОСОБА_3 він купив його для самозахисту, так як неодноразово ставав об`єктом хуліганських дій.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до переконання про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, виходячи з наступного.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.

Так, складом наведеного порушення є саме: незабезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями 150,180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов`язків (об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.

Разом із тим, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не було зазначено, у чому саме полягає її ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання дитини, які конкретно обов`язки щодо виховання малолітнього ОСОБА_2 нею не виконувалися.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25) , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Водночас з письмових пояснень ОСОБА_1 та її пояснень, наданих у судовому засіданні, вбачається, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , якого було опитано в присутності матері, розпилення балончика сталось випадково.

Суд зазначає, що сам по собі факт випадкового розпилення балончика, який носив при собі ОСОБА_2 для самозахисту, не може бути достатньою підставою для висновку про те, що його мати ухиляється чи не виконує батьківських обов`язків,будь-яких даних про протилежне матеріали справи не містять.

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 , які зазначені в протоколі, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, тому провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.247 п.1, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.

Суддя Ю.М. Черваньова