Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №212/7105/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/7105/25

1-кп/212/297/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041730000526 від 21.04.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого в ТОВ «ДЕТ-ЮА» на посаді фрезерувальника, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Сторони та інші учасники кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 , представник потерпілої ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 20 квітня 2025 року приблизно о 18.00 годині, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , спілкувався на побутові теми з мешканцями вказаного будинку, серед яких перебувала потерпіла ОСОБА_7 , з якою у ОСОБА_3 виникла сварка на побутовому підґрунті, в ході якої у нього раптово виникла гостра особиста неприязнь до потерпілої та умисел на спричинення їй умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, реалізуючи який ОСОБА_3 в той же день приблизно о 18.35 годині, перебуваючи за вказаною вище адресою, в той час, коли ОСОБА_7 була звернута обличчям до нього обличчям, зі значною силою штовхнув рукою потерпілу, від чого остання впала на землю, на правий бік, проте останній, бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел, з силою правою ногою взутою у взуття, зверху вниз, вертикально наніс не менше одного удару в область лівого стегна ОСОБА_7 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому стегнової кістки, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в частині заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій не визнав, частково визнав обставини, викладені у обвинувальному акті, суду пояснив, що 20 квітня 2025 року приблизно о 17.00 годині він перебував біля під`їзду № 2, де були ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Він спілкувався з ОСОБА_12 з приводу продажу гантелей, в цей час підішли ОСОБА_17 і ОСОБА_18 . ОСОБА_17 втрутився в розмову, висловлюючи претензії в його (обвинуваченого) бік, і між ними виникла сварка, під час якої він вдарив ОСОБА_17 . Після чого ОСОБА_18 і ОСОБА_17 почали уходити, при цьому ОСОБА_18 висловлювала образи на його адресу стосовно сина, що обурило його і він побіг за ними. Підбіг до ОСОБА_18 , схопив за комір «олімпійки» і перепитав, що вона сказала, після чого відштовхнув її відкритою долонею в ліву сторону грудної клітини, можливо від цього поштовху вона впала, але він не бачив цього, в цей час ОСОБА_17 схопив його ззаду і потягнув, він (обвинувачений) повернувся і почалася бійка з ОСОБА_17 доки їх не розборонили сусіди. Після бійки бачив, що ОСОБА_18 лежала на асфальті на лівому боці, спираючись на руку. Він повернувся до під`їзду, де сів на лавці, чув як сусіди кричали щодо виклику швидкої медичної допомоги, проте він пішов додому до приїзду «швидкої». Через свій емоційний стан не виключає, що не пам`ятає деталей конфлікту, проте нанесення удару ногою в область стегна потерпілої заперечив. Після події не підходив до потерпілої, вибачення не просив, не мав такої можливості. Відшкодував витрати на лікування, оскільки відчуває провину за те, що штовхнув потерпілу, що потягло за собою лікування. Проте, на його думку, він не настільки сильно її штовхнув, щоб це потягло перелам ноги.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 заявив, що щиро кається, попросив вибачення у потерпілої за те, що він не контролював себе, він не мав на меті завдати потерпілій каліцтво, намагався відшкодувати їй матеріальну шкоду, заявив про те, що визнає свою провину, проте удар ногою він не завдавав, але все ж такі завдав шкоду людині. Просив суворо не карати.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, його вина повністю знайшла своє об`єктивне підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що 20 квітня 2025 року приблизно о 17.00 – 18.00 годині вона разом з цивільним чоловіком ОСОБА_19 підійшли до будинку, в якому вони проживають, біля другого під`їзду сиділи сусіди, серед яких був ОСОБА_20 . Її чоловік втрутився в розмову між ОСОБА_21 і ОСОБА_12 з приводу продажу гантелей, через що між обвинуваченим та її чоловіком виник конфлікт, під час якого ОСОБА_22 вдарив ОСОБА_17 . Після чого вони з чоловіком пішли додому, коли уходили вона висловилася щодо дитини обвинуваченого і після цих її слів, ОСОБА_22 побіг за ними, спочатку вдарив чоловіка, від чого той впав, а потім підійшовши вдарив її в обличчя, від чого вона впала на правий бік на асфальт біля сходів у під`їзд і тоді ОСОБА_22 , який був позаду неї, підошвою ноги вдарив її в тазостегновий суглоб. Чоловік піднімався з землі і не встиг допомогти. Потім до них підбігли сусіди. Вона продовжувала лежати на землі до приїзду швидкої меддопомоги, а ОСОБА_22 пішов до свого під`їзду. Також, пояснила, що обвинувачений пробачення в неї не просив, перерахував їй кошти, але вона їх не може отримати, оскільки не виходить з квартири. На теперішній час не проходить реабілітацію, лікується самостійно, до лікарів, окрім терапевта, не зверталась, з травматологом спілкувалася в приватному порядку по телефону. Просила призначити обвинуваченому суворе покарання, підтримала позов.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 20 квітня 2025 року приблизно о 18.00 годині він разом із цивільною дружиною ОСОБА_24 приїхали додому від тещі, підійшли до під`їзду, де на лавці сиділи сусіди ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 . Між ОСОБА_12 та ОСОБА_21 тривала розмова щодо продажу гантелей, в яку він (свідок) втрутився і це викликало агресію у ОСОБА_21 , який почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою і потім вдарив його в голову, від чого він (свідок) впав. Після цього конфлікту він з дружиною пішли додому вбік свого під`їзду і по дорозі він відчув удар, від чого впав, вдарився головою об асфальт, на декілька секунд втратив свідомість, коли отямився, в цей час побачив як ОСОБА_21 вдарив дружину, яка йшла попереду, від чого вона впала, і тоді ОСОБА_22 вдарив її не менше двох разів в стегно ногою зверху вниз, після чого побіг до свого під`їзду. Він (свідок) підійшов до дружини, яка сказала, що не відчуває ногу. Підбігли сусіди, ОСОБА_25 викликала медичну допомогу. Також, на питання учасників справи пояснив, що коли вони з дружиною йшли додому ОСОБА_18 сказала щодо дитини ОСОБА_21 щодо його неадекватності. Сусіди відтягнули Лялька від нього (свідка), а поки його піднімали, ОСОБА_21 побіг до дружини, чого ніхто не очікував. Коли дружина лежала на землі, біля неї була ОСОБА_25 , чоловік ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду показала, що 20 квітня приблизно в період часу з 18.00 години до 19.00 години вона сиділа на лавочці біля 3 під`їзду приблизно метрів за 10 від сусідів, які сиділи біля 2 під`їзду, серед яких був ОСОБА_21 . До них підійшли ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . Вона (свідок) чула сварку з приводу гантелей. Потім вона побачила як ОСОБА_21 « ОСОБА_17 впав на асфальт, тому що його «швирнув» ОСОБА_21 . Після чого ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пішли додому. Коли вони йшли, ОСОБА_21 побіг за ними через квітник, підбіг до ОСОБА_17 вдарив його в обличчя, від чого той впав і вдарився головою об асфальт, після чого ОСОБА_22 вдарив ОСОБА_17 ногою по спині. Вона (свідок) вже почала підходити після чого ОСОБА_21 підійшов до потерпілої і вдарив її по обличчю, від чого ОСОБА_18 впала на правий бік і тоді ОСОБА_27 , який стояв з правого боку наніс 2 удари ногою в бік ОСОБА_18 , вона (свідок), побачивши це, закричала, що він таке робить. Хлопці, які сиділи на лавочці, відтягнули ОСОБА_22 , який відійшов і стояв біля 3 під`їзду. ОСОБА_17 хотів підняти ОСОБА_18 , але вона закричала від болю. Вона (свідок) викликала «швидку» допомогу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду показала, що в 2025 році в день свята ОСОБА_29 після обіду, можливо о 15.00 - 16.00 годині, вона точно не пам`ятає, сусіди зібралися у дворі на лавці біля 2 під`їзду, де був ОСОБА_21 . Пізніше підійшли ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . ОСОБА_17 втрутився в розмову ОСОБА_12 та ОСОБА_21 щодо гантелей, що не сподобалося ОСОБА_21 і він вдарив ОСОБА_17 , від чого той впав. ОСОБА_18 і ОСОБА_17 пішли додому, при цьому ОСОБА_18 обернулася і щось сказала, від чого ОСОБА_21 піднявся і побіг в їх бік. ОСОБА_21 збив ОСОБА_18 , а потім накинувся на ОСОБА_17 і почав його бити ногами, після чого підбіг ОСОБА_15 і відтягнув ОСОБА_30 . Також, пояснила, що коли підійшла до ОСОБА_18 , та лежала на землі, а біля неї нахилився ОСОБА_21 і говорив ОСОБА_18 , щоб вона не підходила до лавочки. Вона (свідок) пояснила, що вона точно не бачила до кого першим підбіг ОСОБА_21 , оскільки оглядовість обмежували автомобілі між під`їздами. Також, вона бачила тільки верхню частину тіла ОСОБА_21 , його ноги вона не бачила із-за машини. Вона (свідок) бачила, що коли ОСОБА_21 підбіг, ОСОБА_18 «полетіла» на бік. Також, пояснила, що за ОСОБА_21 одразу ніхто не побіг, лише приблизно через хвилину. ОСОБА_31 і ОСОБА_32 підійшли коли була бійка між ОСОБА_17 і ОСОБА_21 , ОСОБА_15 відтягнув ОСОБА_30 , ОСОБА_17 в цей час лежав на землі, ОСОБА_32 не розбороняв, а стояв в стороні. ОСОБА_18 лежала на правому боці і трималася за ліве стегно. Хтось викликав «швидку» допомогу. Вона (свідок) і ОСОБА_33 чекали на медиків.

Також, за клопотанням сторони захисту судом були допитані свідки ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду показав, що точної дати він не пам`ятає, це була ОСОБА_29 , можливо 6 квітня 2025 року, приблизно о 17.00 годині він з ОСОБА_21 повернулися додому, підійшли до під`їзду, де вже були сусіди, згодом підійшли ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . ОСОБА_17 втрутився в розмову ОСОБА_21 та ОСОБА_12 щодо спортінвентарю – гирі, через що ОСОБА_21 вдарив ОСОБА_17 , від чого останній впав. ОСОБА_18 і ОСОБА_17 пішли додому і коли вже підходили до під`їзду ОСОБА_18 крикнула неприємне висловлювання щодо дитини ОСОБА_21 , і останній підхопився і побіг в бік ОСОБА_18 . Підбігши ОСОБА_21 відштовхнув ОСОБА_18 , нібито, двома долонями в груди, від чого вона впала, і тоді ОСОБА_22 почав бити ОСОБА_17 . Він (свідок) разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_15 підбігли розбороняти. Він не бачив, щоб ОСОБА_21 бив ОСОБА_18 ногою в стегно. Коли він підбігав з іншими сусідами декілька секунд він не бачив, що відбувалося між ОСОБА_21 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , коли він підбіг вони всі були за автомобілем, який стояв у дворі. Також, додав, що не бачив моменту коли ОСОБА_17 падав, і не бачив щоб він був на землі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 суду показав, в квітні 2025 року, точної дати не пам`ятає, це було свято Пасхи, він перебував біля під`їзду будинку № 1 мкрн. 7-й Зарічний, де були ОСОБА_20 , ОСОБА_37 , потерпіла з чоловіком ОСОБА_17 . Між ОСОБА_21 і ОСОБА_12 відбулася розмова з приводу продажу гирі, в цю розмову втрутився ОСОБА_17 , і між ОСОБА_21 і ОСОБА_17 стався конфлікт, під час якого ОСОБА_21 вдарив по обличчю ОСОБА_17 . Потерпіла з чоловіком пішли додому, по дорозі потерпіла сказала образливі слова на адресу сина обвинуваченого, і тоді ОСОБА_21 наздогнав ОСОБА_17 та ОСОБА_18 біля 3 під`їзду. Він (свідок) побіг за ОСОБА_21 , і коли підбіг між ОСОБА_21 і ОСОБА_17 відбувалася бійка. Він (свідок) обхопив ОСОБА_21 ззаду і відтягнув від ОСОБА_17 і обпер на автомобіль. ОСОБА_21 через 10 секунд заспокоївся і вони повернулися до 2 під`їзду. Що сталося між ОСОБА_21 і ОСОБА_18 він (свідок) не бачив, оскільки коли він підбіг, ОСОБА_18 вже лежала на землі. Також, пояснив, що початок і механізм бійки між ОСОБА_21 і ОСОБА_17 він не бачив, коли він підбіг бійка вже тривала, також пояснив, що не пам`ятає чи падав ОСОБА_17 , побачити весь період події йому заважав автомобіль, який був припаркований у дворі. Крім того, додав, що ОСОБА_16 побіг за ним, але що він робив він не бачив, ОСОБА_16 не розбороняв ОСОБА_21 і ОСОБА_17 .

Крім того, винуватість ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, належність і допустимість яких ніким не оспорена та не спростована, і які містяться в матеріалах кримінального провадження:

протоколом додаткового огляду місця події від 27.05.2025 з фототаблицею, проведеного слідчим за участю свідка ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого було оглянуто відкриту ділянку місцевості у дворі будинку, встановлено відсутність камер відео спостереження;

/т. 2, а.к.п. 78-83/

протоколом проведення слідчого експерименту від 27.05.2025, який було зафіксовано за допомогою відеокамери, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_7 , спеціаліста – лікаря СМЕ ОСОБА_38 , у присутності двох понятих, згідно з яким потерпіла розповіла, що за обставин, про які вона надавала покази під час її допиту, їй було спричинено один удар в область обличчя з лівого боку, від чого вона втратила рівновагу та впала на асфальтне покриття біля 3 під`їзду буд. № 1 мкрн. 7-й Зарічний, впала на правий бік, після чого її сусід наніс їй з силою ногою взутою у взуття не менше двох ударів зверху вниз в область лівого стегна, після чого вона не змогла встати;

/т. 2, а.к.п. 90-92/

протоколом проведення слідчого експерименту від 27.05.2025, який було зафіксовано за допомогою відеокамери, проведеного за участю свідка ОСОБА_23 , о/у СКП ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , у присутності двох понятих, згідно з яким свідок розповів та продемонстрував, як саме відбувалися події 20.03.2022 за фактом спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а саме біля під`їзду № 3 буд. № 1 мкрн. 7-й Зарічний, свідок вказав на асфальтне покриття з рівною поверхнею та пояснив, що в цьому місці сусід ОСОБА_21 наніс один удар рукою в область обличчя зліва потерпілій, від чого остання впала на правий бік та знаходилася у такому положенні, коли ОСОБА_21 з силою правою ногою взутою у взуття наніс два удари потерпілій в область стегна зліва;

/т. 2, а.к.п. 93-95/

протоколом проведення слідчого експерименту від 27.05.2025, який було зафіксовано за допомогою відеокамери, проведеного за участю свідка ОСОБА_26 , о/у СКП ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , у присутності двох понятих, згідно з яким свідок продемонструвала на манекені механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_41 , а саме сусід ОСОБА_21 повалив ОСОБА_18 на землю, як саме не бачила, однак коли ОСОБА_18 знаходилася на землі на правому боці, ОСОБА_21 наніс з силою ногою взутою у взуття три удари в область лівого стегна потерпілої ОСОБА_18 ;

/т. 2, а.к.п. 96-98/

висновком експерта № 752 від 27.05.2025, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого у потерпілої виявлений закритий перелом лівої стегнової кістки; характер тілесного ушкодження свідчить про утворення перелому від дії тупого твердого предмета за механізмом удар (удар-стиснення); виявлене у потерпілої ушкодження відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби); взаємне розташування потерпілої та нападаючого могло бути різним, могло змінюватися, в момент отримання ушкоджень потерпіла була звернена травмованою ділянкою тіла до предметів травми; ступінь загоєння виявленого ушкодження свідчить, що термін його виникнення може відповідати часу вказаному в постанові 20.04.2025 (18.35 год);

/т. 2, а.к.п. 87-89/

висновком експерта № 756 від 28.05.2025, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого на тілі потерпілої виявлено не менше 1 ділянки прикладення фізичної сили в області лівого стегна; виявлений у потерпілої перелом міг утворитися при механізмі, на який вказують потерпіла та свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , про що свідчить локалізація та характер виявленого у потерпілої ушкодження;

/т. 2, а.к.п. 102-103/

висновком експерта № 876 від 17.06.2025, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого судово-медичних даних, які б могли свідчити про виникнення пошкодження внаслідок падіння на площину немає;

/т. 2, а.с. 128-129/.

висновком експерта № 511 від 08.04.2026, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 24.02.2026, згідно з яким, враховуючи те, що загоювання кісткової тканини перевищує 21 добу – виявлене у потерпілої ушкодження відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби (термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби);

/т. 1, а.к.п. 210-211/

Покази свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 суд оцінює з точки зору підтвердження обставин, які складають об`єктивну сторону кримінального правопорушення, оскільки ці свідки, не будучи очевидцями нанесення обвинуваченим потерпілій тілесного ушкодження, підтверджують час, місце, обстановку події, зокрема свідки підтвердили, що у квітні 2025 року, на свято Пасхи, вони перебували біля під`їзду їхнього будинку, де також перебували обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла з чоловіком ОСОБА_23 , між обвинуваченим та свідком ОСОБА_23 відбувся конфлікт, після якого потерпіла з чоловіком пішли вбік свого під`їзду, по дорозі ОСОБА_7 висловилася негативно вбік обвинуваченого, що спонукало останнього побігти за потерпілою та її чоловіком, і вони (свідки) бачили бійку між ОСОБА_3 та ОСОБА_23 , при цьому потерпіла лежала на землі, проте вони не бачили чи наносив удари обвинувачений потерпілій в область стегна, оскільки їм перешкоджав автомобіль, який був припаркований у дворі. Водночас свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_44 показали, що ОСОБА_3 штовхнув потерпілу, від чого вона впала.

Протиріччя між показами свідків щодо розвитку подій в частині конфлікту між обвинуваченим та свідком ОСОБА_23 , зокрема покази свідків різняться щодо того, чи падав ОСОБА_23 , яким чином обвинувачений наносив останньому удари, суд вважає не суттєвим для встановлення обставин даного кримінального провадження, оскільки ця подія не входить до обсягу обвинувачення і ці дії обвинуваченого йому не інкримінуються.

Позицію обвинуваченого щодо часткового визнання ним своєї провини, який не заперечував, що штовхнув потерпілу, від чого остання впала, при цьому не визнав нанесення ним удару ногою в область стегна потерпілої, суд розцінює як спосіб його захисту та намагання уникнути відповідальності за скоєне протиправне діяння, оскільки спричинення потерпілій тілесного ушкодження у виді закритого перелому лівої стегнової кістки, за встановлених судом обставин, знайшли підтвердження сукупністю вище приведених доказів, зокрема показами потерпілої та свідків, висновками експерта, проведеними слідчими експериментами, які узгоджуються між собою і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Таким чином, судом встановлено достатність та взаємозв`язок беззаперечних доказів, які вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку між умисними протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 та наслідками у видізакритого перелому лівої стегнової кістки потерпілої.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, доведена, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебував і не перебуває, працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд не встановив.

Суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, щире каяття, оскільки щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, чого з поведінки ОСОБА_3 під час судового провадження не вбачається.

У своїй промові в судових дебатах обвинувачений ОСОБА_3 заявив про те, що він визнає свою провину, щиро кається, проте суд критично відноситься до такої заяви, оскільки і під час судового розгляду, і безпосередньо в судових дебатах, обвинувачений не визнав своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в обсязі пред`явленого обвинувачення, а саме у заподіянні потерпілій умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження і заперечив нанесення удару в область стегна потерпілої, лише висловився загальними фразами такими як «я мав би себе контролювати» «не мав наміру заподіяти каліцтво» «хотів би повернути все назад, але здоров`я потерпілій не повернеш», що не може свідчити, на думку суду, про дійсне і відверте визнання вини обвинуваченим і його щире розкаяння у вчиненому.

Крім того, суд, визнаючи добровільне відшкодування матеріальної шкоди обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, не приймає цю обставину в якості доказу щирого жалю обвинуваченого з приводу вчинених протиправних дій та осуд своєї поведінки, оскільки сам обвинувачений пояснив таке відшкодування лише тим, що він відчуває вину за свою емоції, через конфлікт, який відбувся, і за те, що він штовхнув потерпілу і вона проходить лікування, але при цьому заперечив причинно-наслідковий зв`язок між своїми діями та отриманим потерпілою тілесним ушкодженням.

З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який частково визнав вину у вчиненні злочину, враховуючи досудову доповідь, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, позицію потерпілої, яка просила про суворе покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі, і таке покарання буде відповідати цілям покарання, передбаченим ч. 2 ст. 50 КК України, зокрема, буде пропорційною і достатньою карою за вчинення умисного злочину.

Механізм заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження шляхом нанесення з силою удару ногою, що призвело до закритого перелому стегна потерпілої, яка від поштовху обвинуваченого вже перебувала в лежачому положенні і була в певній мірі позбавленою можливості чинити опір обвинуваченому, який в момент нанесення удару перебував в положенні стоячи, свідчить про те, що обвинувачений становить небезпеку для суспільства.

При цьому суд враховує і причини, які викликали бажання у обвинуваченого заподіяти тілесні ушкодження людині, а саме те, що сварка на побутову ґрунті між сусідами спричинила неконтрольовану (як сам заявив обвинувачений) агресію по відношенню до потерпілої і явно непропорційні наслідки у виді середньої тяжкості тілесного ушкодження у останньої, що також може свідчити про небезпеку для суспільства та окремих осіб обвинуваченого, який, використовуючи малозначний привід заподіяв жінці тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому стегна.

Суд не вважає за можливе призначити більш м`який вид покарання, а саме виправні роботи, обмеження волі, у зв`язку з тим що, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини скоєного, відсутність усвідомлення та оцінки обвинуваченим своїх протиправних дій, він не забезпечить досягнення мети покарання у вигляді виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції на певний строк.

Підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

Дія запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застосованого до обвинуваченого, на час ухвалення вироку закінчилася.

У судових дебатах прокурором заявлено клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , суд керується наступним.

Ризик вчинення дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є динамічним та може змінюватися (як збільшуватися, так і зменшуватися) у залежності від обставин руху кримінального провадження, поведінки обвинуваченого та інших обставин, які можуть підвищувати або зменшувати ризик переховування обвинуваченого від суду.

Ухвалення судом вироку, яким ОСОБА_3 призначається основне покарання, яке пов`язане з позбавленням волі та яке належить відбувати реально, істотно підвищує ризик вчинення ОСОБА_3 дій, направлених на переховування від суду з метою ухилитися від виконання вироку та відбування призначеного судом покарання.

Оскільки справедливе, незалежне та ефективне правосуддя не обмежується виключно ухваленням остаточного судового рішення, а передбачає також і необхідність його виконання, то важливого значення набуває створення умов, за яких ухвалений судом вирок, у випадку набуття ним статусу остаточного, буде виконаний без будь-яких перешкод, у тому числі з боку ОСОБА_3 .

Отже, суд, враховуючи викладене, а також наявність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований, раніше не судимий, з метою забезпечення виконання вироку, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Представником потерпілої ОСОБА_7 – адвокатом ОСОБА_8 до початку судового розгляду був поданий цивільний позов, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 8773,35 грн, моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень потерпіла витратила на придбання ліків та предметів гігієни 8773,35 грн.

Моральна шкода обґрунтована тим, що в результаті протиправного діяння змінився спосіб та якість життя потерпілої, вона не може працювати, виконувати свої домашні обов`язки, не здатна до самообслуговування, постійно відчуває дискомфорт та біль. Моральну шкоду оцінює в.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При вирішенні розміру відшкодування цивільного позову в частині майнової шкоди, суд керується ч. 1 ст. 1177 ЦК України, в якій закріплено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону, та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, згідно з яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підтвердження заявлених позовних вимог потерпілою надані квитанції, відповідно до яких ним придбавалися ліки та засоби гігієни, загальна сума таких витрат становить 8773,35 грн.

При цьому суд враховує, що обвинувачений здійснив відшкодування матеріальної шкоду потерпілій шляхом грошового переказу на її ім`я засобами Укрпошти, що також підтвердила і потерпіла, зазначаючи про те, що їй повідомлено про надходження грошових коштів, але вона не мала можливості їх отримати.

Таким чином, суд вважає за необхідне позов в цій частині залишити без розгляду, що у разі неотримання потерпілою переказаних обвинуваченим грошових коштів, не позбавить її права ініціювати потворно питання відшкодування матеріальної шкоди у порядку цивільного судочинства, а у випадку отримання нею переказу позбавить обвинуваченого тягаря подвійної сплати вже відшкодованої матеріальної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а відповідно до п. 1, 2 ч. 2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та глибину душевних страждань потерпілої від отримання тілесних ушкоджень, їх ступінь тяжкості, внаслідок чого у нього відбулося порушення нормального ритму життя, що виразилось у фізичному болю внаслідок отриманих травм, необхідністю здійснення відповідного лікування, відсутність можливості самостійного пересування (мобільності) потерпілої протягом тривалого часу (понад рік). Розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру кримінального правопорушення, матеріального становища обвинуваченого, який працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду, відповідає 100 000 грн, які слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої, тим самим частково задовольнивши позов в цій частині.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та переміщення в бомбосховище (укриття) при оголошенні повітряної тривоги, найближче до місця перебування під домашнім арештом, у період з 22:00 год до 05:00 год наступного дня, до набрання вироком законної сили.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію вироку в частині застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати на виконання до Відділення поліції № 3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Відділенню поліції № 3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту і повідомити про це суд.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1