Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №766/3074/23 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №766/3074/23

провадження №22-ц/819/966/26

11 червня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Базіль Л.В.,

Приходько Л.А.,

секретар судового засідання: Сорокіна В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Єпішина Ю.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Зміст позовних вимог

10 липня 2023 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 021-439-К від 06 жовтня 2020 року в загальному розмірі 132 735,30 грн, з яких 108 910, 75 грн – заборгованість за основним боргом (кредитом); 19 245,85 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом; 546,96 грн – 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 153,68 грн – 3% річних за несвоєчасне погашення процентів; 3 211,21 грн – інфляційні втрати від прострочення погашення основного боргу; 666,85 грн – інфляційні втрати від прострочення погашення процентів; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивований тим, що 06 жовтня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 021-439-К, згідно якого банк шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав відповідачу кредит в розмірі 146 200, 00 грн. під 56 % річних строком на 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 05 жовтня 2025 року.

За умовами договору ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами шляхом внесення щомісячних платежів згідно погодженого сторонами графіку. Починаючи з 25 жовтня 2021 року, відповідач належним чином не виконував кредитні зобов`язання, що за умовами договору через прострочення виконання зобов`язань на строк понад 58 календарних днів призвело до зміни строку кредитування та настання для позичальника обов`язку повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти та інші визначені договором платежі, який відповідачем не виконаний. Пославшись на викладене, АТ «Державний ощадний банк України» просив позов задовольнити.

Зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 липня 2025 року позовні вимоги АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про споживчий кредит №021-439-К від 06 жовтня 2020 року в загальному розмірі 132735,30 грн та судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, обумовлені укладеним 06 жовтня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит № 021-439-К.

Оскільки відповідач належним чином не виконував договірні зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами, то стягненню з відповідача підлягає заборгованість в загальному розмірі 132 735,30 грн., яка обрахована станом на 02 червня 2023 року.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 18 липня 2025 року залишена без задоволення.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 , пославшись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив заочне рішення суду від 18 липня 2025 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Скарга мотивована тим, що вимога про стягненню процентів, є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові кошти суперечить розумному стимулюванню боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Для повного та всебічного прийняття справедливого рішення у справі, суд першої інстанції повинен був витребувати у позивача помісячний розрахунок процентів за користування кредитними коштами, а позивач на вимогу суду повинен був надати розрахунок, який відрізнятися від того розрахунку, який поданий при пред`явленні позову. Позивачем не надано належних доказів щодо нарахувань процентів на прострочену заборгованість та зарахування коштів на рахунок позичальника, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні частини вимог про стягнення процентів за договором.

Правова позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» просило скаргу залишити без задоволення, вказавши про законність та обґрунтованість заочного рішення суду від 18 липня 2025 року.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ «Державний ощадний банк України» Гофман О.Є. доводи апеляційної скарги не визнала та просила скаргу залишити без задоволення.

ОСОБА_1 та його адвокат Косінцев К.В. до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки на електронну адресу адвоката та повернутими без вручення рекомендованими повідомленням, з відміткою про відсутність відповідача за місцем проживання/перебування.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи приписи частини шостої, восьмої статті 128 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та його представника, які не повідомили причини неявки в призначене судове засідання.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

06 жовтня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №021-439-К, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 146 200,00 грн. на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення не пізніше 05 жовтня 2025 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору (пункт 2.1).

Згідно пункту 2.4.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 56% річних. Процентна ставка є фіксованою.

Надання кредиту здійснюється банком одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (пункт 3.2.1).

Відповідно до пункту 3.3.2 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком платежів або достроково відповідно до порядку визначеному цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого згідно з цим договором.

Згідно пункту 3.3.3 позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 2 436,67 грн. та сплатити проценти, нараховані банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з листопада 2020 року, шляхом внесення власних коштів на поточних рахунок.

Банк має право у випадку невиконання позичальником взятих на себе обов`язків, вимагати повернення суми кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом, в повному обсязі, у тому числі, у разі затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та /або процентів за користування кредитом на один календарний місяць пункти 5.9.1, 5.9.1.1).

Строк повернення кредиту є таким, що настав і позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня після прострочення виконання зобов`язань позичальником щодо погашення заборгованості на строк понад 58 календарних днів (пункти 3.9.3, 3.9.3.2, 3.10.2.2) – а.с.27-32.

До зазначеного кредитного договору доданий погоджений сторонами Графік платежів (а.с.37); підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту (а.с.35-36), Таблиця обрахування загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (а.с.32-33).

Наданий АТ «Державний ощадний банк України» розрахунок заборгованості за договором свідчить, що станом на 02 червня 2023 року відповідач має борг в загальному розмірі 132 735, 30 грн., з яких 108 910, 75 грн. – заборгованість за основним боргом (кредитом); 19 245, 85 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 546, 96 грн. – 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 153,68 грн. – 3% річних за несвоєчасне погашення процентів; 3 211, 21 грн. – інфляційні втрати від основного боргу; 666, 85 грн. – інфляційні втрати від прострочення погашення процентів (а.с. 6-7).

На підтвердження перерахування банком на рахунок позичальника кредитних коштів та розміру заборгованості за договором від 06 жовтня 2020 року позивачем надано виписки по рахункам відповідача (а.с.8-24).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою, другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення вищезазначених процесуальних норм права передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що 06 жовтня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №021-439-К, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 146 200,00 грн., які зобов`язався повернути у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування грошима.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив про скасування судового рішення від 18 липня 2025 року та відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України», але за змістом скарги заперечує проти нарахованих банком процентів за користування кредитом, зазначивши про їхній завищений розмір та невідповідність засадам справедливості, добросовісності та розумності. Проте скаржник не зазначив правові підстави та не навів аргументів, які на його думку свідчать про неправомірність позовної вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості зі сплати процентів, виплата яких передбачена укладеним між сторонами кредитним договором, що унеможливлює для апеляційного суду перевірку доводів апеляційної скарги в цій частині.

Тобто, заперечуючи розмір заявлених до стягнення процентів за договором, відповідач дотримуючись принципу змагальності сторін, мав довести перед судом відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами або спростувати наведений банком розрахунок, шо скаржником не зроблено.

Посилання на необхідність витребування судом першої інстанції у позивача іншого, ніж той, що наданий банком, помісячного розрахунку процентів за користування кредитними коштами, суперечать принципу диспозитивності судового процесу, зокрема, частині другій статті 13 ЦПК України.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору від 06 жовтня 2020 року та зібрані у справі докази, у тому числі, виписка по рахункам відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом у розумінні приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджує наявну у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача у зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань заборгованості у заявленому банком розмірі, який відповідачем не спростований.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За результатами апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 липня 2025 року - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 15 червня 2026 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

Л.А. Приходько