Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №523/488/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/488/26

Провадження №2/523/1699/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"20" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/488/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 20.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 2500,00 дол. США, що еквівалентно 103750,00 грн. із зобов`язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 20.06.2024 року на умовах, визначених даним договором. Грошові кошти були отримані позичальником 20.12.2023 року, про що ОСОБА_2 склав розписку про отримання позики від ОСОБА_1 в сумі 2500,00 дол. США. Однак, ОСОБА_2 у визначений Договором строк не виконав взятого на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на день подання позову, а саме 07.01.2026 року у відповідача виникла заборгованості за порушення умов договору в розмірі 178450,00 грн., з яких: 103750,00 грн. – основна суму боргу, 74700,00 грн. – заборгованість по відсоткам.

Оскільки, відповідач відмовляється в добровільному порядку виконати взяті на себе зобов`язання згідно Договору позики від 20.12.2023 року, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 20.12.2023 року в розмірі 178450,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1784,00 грн.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд проводити розгляд справи за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась без поважних причин. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за вказаною адресою відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

По справі встановлено, що 20.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 2500,00 дол. США із зобов`язанням повернути таку ж суму грошових коштів до 20.06.2024 року на умовах, визначених даним договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи Розпискою від 20.12.2023 року, підписаною власноручно ОСОБА_2 .

Окрім того, у вищевказаній розписці ОСОБА_2 вказує на те, що зобов`язується виплачувати відсотки за користування взятими у борг коштами протягом усього періоду користування коштами у розмірі 4 % від взятої у борг суми щомісячно, що складає 100,00 дол. США на місяць, наступним чином: до 25-го числа кожного місяця зарахуваннями на карту або готівкою у гривневому еквіваленті.

Даний факт відповідачем спростовано не було.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, отримані у борг грошові кошти у встановлений строк не повернув та погоджені сторонами проценти за користування позикою не сплатив.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору позики позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 103750,00 грн, що відповідає визначеному позивачем гривневому еквіваленту станом на 20 червня 2025 року неповернутої суми позики, а також проценти за користування позиковими коштами у розмірі 74700,00 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона – позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона – позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Даний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, яку суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Окрім того, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-63цс13, зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

31.10.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 707/2606/16-ц, провадження № 61-28762св18), досліджуючи питання виконання боргового зобов`язання при наявності оригіналу боргової розписки у кредитора, зробив висновок, що відповідно до ст. 545 ЦК України наявність оригіналу боргового документа у кредитора свідчить про невиконання боржником свого обов`язку, якщо інше не доведено належними та допустимими доказами.

Оригінал розписки від 20.12.2023 року знаходиться у позивача, доказів повернення суми позики або належного виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що сторонами у розписці від 20.12.2023 року погоджено сплату процентів за користування позиковими коштами у розмірі 4 % від суми позики щомісячно, що становить 100,00 доларів США на місяць.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти, встановлені законом або договором.

Оскільки відповідач прострочив виконання свого обов`язку щодо повернення позики та не надав суду доказів належного виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту порушеного права позивача шляхом стягнення суми основного боргу та процентів, передбачених договором позики.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати зазначених процентів або повернення суми позики, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення процентів за користування позиковими коштами у розмірі 74700,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

У зв`язку з наведеним із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 20.12.2023 року, яка складається із суми основного боргу у розмірі 103750,00 грн та процентів за користування позиковими коштами у розмірі 74700,00 грн, а всього 178450,00 грн.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст.1 41 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 525, 530, 610, 612, 625, 1046 – 1049 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики від 20.12.2023 року в розмірі 178450 / сто сімдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят / гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1784 / одна тисяча сімсот вісімдесят чотири / грн. 00 коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 – 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер