Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №523/18078/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/18078/25

Провадження №1-кп/523/918/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду (у тому числі в режимі відеоконференції) обвинувальний акт і додані до нього документи у кримінальному провадженні №22025150000000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла Черкаської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого і офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також угоду про визнання винуватості від 28.08.2025 року, укладену між прокурором ОСОБА_4 та вказаним обвинуваченим, за участю захисника останнього - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом, під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 у період 31.03.-07.04.2025, більш точний час встановити не виявилось можливим, діючи за попередньої змовою групою осіб з Особою 2 (досудового розслідування стосовно якої виділено в окреме провадження), відповідно до розробленого плану, з метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, направленим на отримання грошової винагороди за сприяння у незаконному переправленню через державний кордон України військовозобов`язаного ОСОБА_8 , достовірно розуміючи, що останній не має законних підстав для перетину державного кордону в межах офіційних пунктів пропуску, погодився сприяти Особі 2 у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, зокрема шляхом надання послуг з перевезення осіб, які мають намір незаконно перетнути кордон України, на автомобілі «Daewoo Lanos», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою безперешкодного подолання блок-постів та інших складнощів, що можуть виникнути на шляху прямування до державного кордону України та отримання організатором неправомірної вигоди за діяльність, пов`язану з незаконним перетином кордону.

Так, не пізніше 06:00 годин 08.04.2025, обвинувачений ОСОБА_7 за попередньою змовою з Особою 2, діючи за завданням та вказівками організатора з нік-неймом у месенджері «Телеграм» « ОСОБА_9 », прибули на автомобілі «Daewoo Lanos», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , до м.Миколаєва на паркову ТЦ «Сіті Центр», де забрали ОСОБА_8 та попрямували через місто Миколаїв у напрямку міста Одеси, будучи обізнаними про те, що в подальшому останнього переправлятимуть через державний кордон України поза прикордонними пунктами пропуску.

Прибувши приблизно о 08:40 годин 08.04.2025 до м.Одеси, обвинувачений ОСОБА_7 та Особа 2 привезли ОСОБА_8 до обмінного пункту по пр.Князя Володимира Великого 22, де останній мав через обмінний пункт внести грошові кошти в сумі 2500 доларів США на крипто гаманець організатора з нік-неймом « ОСОБА_9 », як частину суми за «поїздку», як обов`язкової умови для подальшого перетину кордону.

Після цього, приблизно об 11:00 години того ж дня, обвинувачений ОСОБА_7 та Особа 2, переконавшись, що ОСОБА_8 вніс необхідну суму на крипто гаманець організатора та дочекавшись вказівки на подальші дії від користувача « ОСОБА_9 », повезли ОСОБА_8 до готелю «Сова» по вул.Балківська 14 в м.Одесі, де роз`яснили тому особливості подальшого перетину кордону, отримавши від нього додаткову винагороду в розмірі 100 доларів США.

В подальшому, Особа 2 попередив ОСОБА_8 щодо дотримання подальших вказівок від організатора « ОСОБА_9 » та повідомив про прибуття до вказаного готелю інших осіб, які також будуть незаконно перетинати кордон, після чого Особа 2 разом з обвинуваченим ОСОБА_7 попрямували у бік виїзду з м.Одеси на трасу «Е 95» сполученням Київ-Одеса, відзвітувавши організатору з нік-неймом у месенджері «Телеграм» « ОСОБА_9 » про доставку ОСОБА_8 до визначеного місця і його готовність для подальшого переправлення через державний кордон, а злочинну діяльність Особа 2 та обвинуваченого ОСОБА_7 було викрито і припинено працівниками правоохоронних органів.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_7 висунуте обвинувачення у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, надання засобів та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу, а згідно з ч.ч.2, 7 ст.474 цього ж Кодексу, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо, наряду з іншим, умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону і у такому разі досудове розслідування продовжується у загальному порядку.

;

З огляду на ч.2 ст.9 зазначеного Кодексу, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

На розгляд Пересипського районного суду м.Одеси з Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону одночасно з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, також надійшла угода про визнання винуватості, укладена між зазначеним обвинуваченим в присутності його захисника ОСОБА_6 з одного боку, та прокурором вказаної прокуратури ОСОБА_4 , - з іншого.

Згідно означеної угоди про визнання винуватості, обвинуваченому ОСОБА_7 було роз`яснено наслідки укладення цієї угоди та її невиконання, підстави та обмеження права оскарження обвинувального вироку, ухваленого за результатами затвердження угоди, а також сторонами узгоджене питання з призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезення громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України на строк 3 роки, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76 цього Кодексу та без конфіскації майна з урахуванням вимог ст.77 цього ж Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні повністю визнав свою провину в інкримінованому діянні, та будучи ознайомленим судом зі своїми правами та наслідками затвердження угоди про визнання винуватості, передбаченими ст.ст.473-474 КПК України, підтвердив добровільність укладення угоди, не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при наведених вище обставинах, а також фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення та докази, які містяться в матеріалах досудового розслідування.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 під час надання пояснень в суді показав, що дійсно за викладеними в обвинувальному акті обставинах він своїми діями разом з іншими особами сприяв переправленню інших осіб чоловічої статті через державний кордон України в умовах діючої в державі загальної мобілізації та воєнного стану. Щире кається у скоєному, просить суд зауважити на його добровільне перерахування грошових коштів в розмірі 50000 гривень на користь Збройних Сил України та затвердити угоду про визнання винуватості, а з узгодженими в угоді видом і мірою покарання згоден.

Наряду з наведеним, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких, окрім його пояснень в суді, не здійснювалось в силу положень п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.474 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, дослідженням обвинувального акту та угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , судом встановлено, що зазначені процесуальні документи в цілому відповідають вимогам ст.ст.291, 472 КПК України та наведені в них обставини кримінального правопорушення узгоджується з наданими в судовому засіданні поясненнями вказаного обвинуваченого, а відтак суд погоджується з кваліфікацією органом досудового розслідування умисних дій вказаного обвинуваченого за ч.3 ст.332 КК України, за ознаками: сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, надання засобів та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Так, з огляду на ч.3 ст.332 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або вчинені організованою групою або з корисливих мотивів, що караються позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Як вбачається з ч.2 ст. 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.50, ч.ч.1, 2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Разом із тим, ч.5 ст.65 КК України встановлює, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд ураховує вимоги ст.373, ч.1 ст.475 КПК України, ч.5 ст.65 КК України та умови розглядуваної угоди про визнання винуватості в частині узгодженого між сторонами виду і розміру покарання зазначеному обвинуваченому, яке із застосуванням ст.69 КК відповідає санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 цього Кодексу, що за приписами ст.12 цього ж Кодексу відноситься до категорії тяжких злочинів та мало місце під час дії воєнного стану в Державі, а також суд приймає до уваги корисливу спрямованість обвинуваченого у вчиненні протиправного діяння у сфері недоторканості державних кордонів, забезпечення призову і мобілізації, його роль у цьому та добровільне активне сприяння органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, характеризуючі особу обвинуваченого дані й стан його здоров`я.

З аналізу матеріалів судового провадження та розглядуваної угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 свою провину під час досудового розслідування та в суді в обсязі висунутого обвинувачення визнав повністю; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; має похилий вік, неодружений і зі слів - працює сантехніком за наймом; на обліку КНП «Психіатрія» КМР та КМНКЛ «Соціотерапія» не перебуває; забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Києві, де характеризується позитивно; під час досудового розслідування кримінального провадження в період з 08.04.-16.10.2025 року утримувався під вартою в умовах ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», звідки був звільнений у зв`язку зі закінчення строку дії ухвали слідчого судді (ухвала слідчого судді від 01.09.2025, повідомлення ДУ від 06.11.2025); зобов`язався сприяти органу досудового розслідування у викритті інших учасників злочинної групи та під час судового провадження здійснив перерахування добровільної допомоги в розмірі 50000 гривень на підтримку Збройних Сил України.

При цьому, при визнанні добровільного перерахування обвинуваченим ОСОБА_7 благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України, як пом`якшуючої його покарання обставиною, суд виходить з правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 по справі №442/2407/22 (провадження №51-2963км23), якою підтверджено можливість віднесення добровільного перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану до обставин, що свідчать про щире каяття обвинуваченого та обумовлює можливість пом`якшення покарання.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Частиною 2 ст.75 означеного Кодексу регламентовано, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження чи позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено питання звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, в порядку ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , слід віднести щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне перерахування грошових коштів на підтримку Збройних Сил України, а обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, як визначено у розглядуваному обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.

Комплексність наведених вище обставин свідчать про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_7 до скоєння кримінально-протиправних діянь, але одночасно доводить його щире каяття та осуд скоєного, прояв патріотизму з надання допомоги на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану і військової агресії рф проти України, сукупність чого істотно знижує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим та обумовлює можливість виправлення і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень в умовах суспільства з обов`язковим застосуванням контрольно-наглядових і соціально-виховних заходів.

На підставі викладеного, при визначені виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, з дотриманням принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги характер, обставини, ступінь участі та суспільну небезпечність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення за ч.3 ст.332 КК України, його корисливу спрямованість, особу обвинуваченого та наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих його покарання обставин, суд ураховуючи приписи ч.5 ст.65, ст.ст.68, 69 КК України, доходить висновку про те, що покарання обвинуваченому має відповідати узгодженим в угоді вимогам, з призначенням зазначеному обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.69 означеного Кодексу, з одночасним позбавлення права займатися певною діяльністю та зі звільненням від відбування основного призначеного покарання з випробуванням в порядку ст.ст.75, 76, 77 цього Кодексу, з обов`язковим застосуванням контрольно-наглядових заходів та з покладенням на обвинуваченого певних обов`язків, але без конфіскації майна, що за переконанням суду уявляється обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаної особи і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Статтею 77 КК України встановлений вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, до яких належать: штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України, внаслідок чого додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене у ст.332 цього Кодексу як обов`язкове, при звільненні обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у розглядуваному кримінальному провадженні не застосовується.

Питання щодо арешту майна у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.174 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в порядку ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.

Керуючись ст.ст.124, 126, 174, 314, 369-371, 373-374, 475-476 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості від 28.08.2025 року, укладену в кримінальному провадженні №22025150000000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 року, між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за участі захисника останнього - адвоката ОСОБА_6 , - затвердити.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, призначивши узгоджене між сторонами угоди про визнання винуватості покарання із застосуванням ч.1 ст.69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезення громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України на строк 3 роки, без конфіскації майна в порядку ст.77 цього ж Кодексу.

На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк призначеного засудженому ОСОБА_7 основного покарання термін його попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні в період 08.04.-16.10.2025 року, у співвідношенні одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

В силу ст.77 КК України, відбування засудженим ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною із наданням логістичних послуг і перевезення громадян у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 (три) роки, - виконувати самостійно.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_7 , - покласти на Подільський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області Міністерства юстиції України.

В порядку ст.174 КПК України, арешт на майно у кримінальному провадженні, накладений за ухвалою слідчого судді від 23.04.2025 на: мобільний термінал марки «vivo Y31», з imei: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , з сім-картами оператора мобільного зв`язку за номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; шкіряний гаманець з грошовими коштами в сумі 2275 гривень; пакування від сім-картки з номером НОМЕР_5 ; банківську картку UnexBank № НОМЕР_6 ; банківську картку Альфа-Банк № НОМЕР_7 ; банківську картку ПУМБ № НОМЕР_8 ; посвідчення водія ОСОБА_7 № НОМЕР_9 ; картку платника податків ОСОБА_7 № НОМЕР_10 ; шкіряний футляр з ключами; паспорт громадянина України ОСОБА_7 № НОМЕР_11 ; павербанк hoco; зарядний провід; ліхтар; 2 розкладні ножи; USB-ліхтар; флеш-накопичувач сірого кольору марки «SP» 8Gb; два чохли з окулярами; після набрання вироком законної сили, - скасувати.

З огляду на ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - мобільний термінал марки «vivo Y31», з imei: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , з сім-картами оператора мобільного зв`язку за номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; шкіряний гаманець з грошовими коштами в сумі 2275 гривень; пакування від сім-картки з номером НОМЕР_5 ; банківську картку UnexBank № НОМЕР_6 ; банківську картку Альфа-Банк № НОМЕР_7 ; банківську картку ПУМБ № НОМЕР_8 ; посвідчення водія ОСОБА_7 № НОМЕР_9 ; картку платника податків ОСОБА_7 № НОМЕР_10 ; шкіряний футляр з ключами; паспорт громадянина України ОСОБА_7 №ТТ339630; павербанк hoco; зарядний провід; ліхтар; 2 розкладні ножи; USB-ліхтар; флеш-накопичувач сірого кольору марки «SP» 8Gb; два чохли з окулярами; які зберігаються в ІНФОРМАЦІЯ_2 (квитанція від 14.05.2025 у кримінальному провадженні №22025150000000012), - повернути за належністю власникові.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертних досліджень в розмірі 6239,80 гривень,- стягнути із засудженого ОСОБА_7 на користь держави.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_7 , направити до Подільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області Міністерства юстиції України та до ІНФОРМАЦІЯ_2, - для виконання в частині, що стосується їх відповідних повноважень, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий-суддя ОСОБА_1