Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №524/62/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 524/62/26

Провадження № 2/522/6058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2026 року Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 17 907,68 гривень та три відсотки річних у розмірі 6 489,34 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в змішаній формі (паперовій та електронній). Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву

Копію вказаної ухвали направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2015 року визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності за кожним по 1/2:

- квартири АДРЕСА_1 ;

- приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- приміщення вбудованого магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;

- будівель та споруд продбази, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

- об`єкта незавершеного будівництва з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 1000 квадратних метри з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5310436100:06:001:0266, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 .

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено ряд договорів, за якими було відчужені об`єкти нерухомого майна, зокрема:

- договір дарування частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6 від 23.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 397;

- договір дарування частини будівель та споруд промбази, розташованої по АДРЕСА_4 від 23.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 401;

- договір дарування частини незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_5 від 23.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В. зареєстрований в реєстрі за № 395;

- договір дарування частини приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_2 від 23.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 399.

Вказане підтверджується рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 червня 2022 року у справі №524/2035/21, яке набрало законної сили 28 травня 2024 року та яким стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 136 520,18 гривень понесених на утримання спільного майна.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що існують підстави для стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних та інфляційних втрат у період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основними зобов`язаннями внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми. У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу (п. 62, 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20).

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Аналогічні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19) та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Суд враховує, що Конституція України та цивільне законодавство закріплюють обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, стаття 18 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження»).

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні за змістом положення містить ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, що був проведений позивачем за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року, їх загальний розмір становить 23 397,02 гривень та складається з:

- інфляційні втрати – 17 907,68 гривень;

- три відсотки річних – 6 489,34 гривень.

Проте, суд не погоджується із заявленим розрахунком заборгованості з огляду на наступне.

Так, в якості періоду для проведення розрахунку, позивач визначає період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2021 року.

Проте, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №524/166/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 01.12.2023.

Тобто, у справі №524/62/26 та справі №524/166/26 ініційовано питання про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат в тому числі, в межах однакого періоду, а саме, листопад 2021 рік.

Згідно п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Тому, оскільки у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають справи, частина позовних вимог в яких характеризуються наявністю тих самих сторін, тим самим предметом та тими самими підставами, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 без розгляду.

Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позову в частині позовних вимог без розгляду, розрахунок трьох відсотків рівних та інфляційних втрат повинен здійснюватися за період з 01 травня 2020 по 31 жовтня 2021 року та виглядати наступним чином:

- три відсотки річних - 6 152,72 гривень;

- інфляційні втрати - 16 682,06 гривень;

- всього -22 834,78 гривень.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних у розмірі 6 152,72 гривень та інфляційних втрат у розмірі 16 682,06 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно копії платіжної інструкції від 29.12.2025 року № 2189-5065-2835-0127, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 968,96 гривень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 23 397,02 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 22 834,78 гривень.

Питома вага – 0,975 (22 834,78 /23 397,02).

Розмір судового збору – 944,73 гривень (968,96*0,975)

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору, пропорційної задоволеним позовним вимогам у розмірі 944,73 гривень.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 – залишити без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.05.2020 по 31.10.2021. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_7 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_8 , РНОКПП – НОМЕР_2 , інфляційні втрати у розмірі 16 682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 06 (шість) копійок та три відсотки річних у розмірі 6 152 (шість тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 72 (сімдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_7 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_8 , РНОКПП – НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору пропорційну заявленим позовним вимогам у розмірі 944 (дев`ятсот сорок чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.