Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №522/22471/24-Е — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.06.2026

Справа № 522/22471/24-Е

Провадження № 2/522/117/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Позивач просить суд:

- стягнути заборгованість 26 574,82 грн. за кредитним договором № 961633216 від 04.01.2023.

10.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 ). Конверт повернувся до суду неврученим. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином.

Позивач пояснює, що 04.01.2023 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі, за умовами якого вона отримала в кредит кошти та зобов`язалась їх повернути, сплатити відсотки. До цього 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу за яким передано права вимоги до боржників, до ОСОБА_1 на суму 10 759,96 грн. 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу за яким передано права вимоги до боржників до ОСОБА_1 на суму 26 574,84 грн. 07.11.2024 між TOB «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу, за яким передано права вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 на суму 26 574,84 грн.

Судом встановлено такі обставини справи.

04.01.2023 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 961633216 в електронній формі, за умовами якого ОСОБА_1 отримала в кредит 6 100 грн. шляхом перерахування на кредитну картку № НОМЕР_1 та зобов`язалась повернути отримані кошти, сплатити відсотки у розмірі 766,50 % річних. Строк дії договору 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

До договору кредиту № 961633216 додається паспорт споживчого кредиту. згідно з п. 5 паспорту основна сума кредиту повертається в кінці строку дії договору чи до його дострокового припинення. Проценти виплачуються в кінці строку кредиту, а у разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду, кожного дня користування кредитом. Строк кредитування 1 826 днів.

Згідно з додатковою угодою від 04.01.2023 у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, кредитор надає розстрочку на сплату боргу в розмірі 10 578 грн на 70 днів.

Згідно з платіжним доручення від 04.01.2023 відбувся переказ коштів згідно договору № 961633216 від 04.01.2023, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Згідно з довідкою Приватбанк за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» клієнтам банк перерахував кошти, зокрема, 04.01.2023 ОСОБА_1 суму 6 100 грн. на платіжну картку № 4441-11XX-XXXX-4073

28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) уклали Договір факторингу №28/1118-01 за умовами якого Фактор прийняв належні права грошової вимоги до боржників (реєстр прав вимоги від 07.03.2023), зокрема, і до ОСОБА_1 на суму боргу 10 759,96 грн.

23.02.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) уклали Договір факторингу №23/0224-01 за умовами якого Фактор прийняв належні права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 на суму боргу 26 574,82 грн.

07.11.2024 ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) уклали Договір факторингу №0711/24/Е за умовами якого Фактор прийняв належні права грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 на суму боргу 26 574,82 грн.

За розрахунком позивача станом на 11.12.2024 заборгованість становить 26 574,82 грн. (6 100 грн. – тіло кредиту; 20 474,82 – відсотки).

Висновки суду.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15) .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;- він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами позивачем підтверджені факти укладання кредитного договору між сторонами у передбаченій законом формі, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачу кредитних коштів у користування (на придбання товару) та невиконання зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами.

Досліджуючи подані новим кредитором подані суду кредитні документи, суд зазначає наступне.

04.01.2023 між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 961633216 в електронній формі, за умовами якого ОСОБА_1 отримала в кредит 6 100 грн. шляхом перерахування на кредитну картку № НОМЕР_1 та зобов`язалась повернути отримані кошти, сплатити відсотки у розмірі 766,50 % річних. Строк дії договору 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Згідно з довідкою Приватбанку 04.01.2023 на рахунок ОСОБА_1 зараховано 6 100 грн.

За розрахунком позивача станом на 11.12.2024 заборгованість становить 26 574,82 грн. (6 100 грн. – тіло кредиту; 20 474,82 – відсотки). Проценти нараховано з 04.01.2023 по 07.03.2023. Зокрема, 02.03.2023 ОСОБА_1 добровільно сплатила 5 000 грн.

Таким чином, підписавши кредитний договір, позичальник підтвердив, що вивчив умови надання фінансового кредиту, а їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки договору йому зрозумілі. Укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача. Отже, відповідач був вільним в укладанні кредитного договору та був обізнаний з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши кредитні документи.

Тому позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

08.11.2024 між АО «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 08/11/24-01. Строк дії договору до моменту фактичного виконання (п. 5.1).

Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1).

Обсяг повноважень адвоката визначений у п. 2.2 Договору.

Загальна вартість послуг обчислюється за погодженими тарифами (п.3.3) Факт надання послуг адвокатом підтверджується актом прийому-передачі послуг (п.3.4).

Позивач просить стягнути з відповідача 6 000 грн. витрат на правову допомогу, на підтвердження чого надає Акт прийому-передачі послуг від 08.11.2024, яким сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу:

1) складення позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, тривалість 2 год., вартість 5 000 грн.;

2) вивчення матеріалів справи за позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, тривалість 2 год., вартість 1 000 грн.

Загальна вартість наданих послуг 6 000 грн.

Відповідач заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг та понесених витрат не надав.

Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Тобто, попередня консультація клієнта, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій шодо захисту інтересів, експертиза юридичних документів, звісно вважаються послугами адвоката, але не можуть бути віднесені до правничої допомоги як судові витрати. Це не судові витрати, що мають відшкодовуватись другою стороною судового спору як витрати на професійну правничу допомогу.

Вивчення документів та нормативних актів, надання оцінки ситуації є невід`ємною частиною роботи адвоката перед прийняттям ним рішення щодо співпраці з клієнтом та погодження самим клієнтом на умови роботи адвоката.

Фактичне надання адвокатом послуг може мати місце й тоді, коли він фактично надав консультацію, вчинив певні дії, але клієнт не бажає продовжувати роботу з цим адвокатом, не просить далі скласти позов, здійснювати подальше представництво в суду. Тому вартість цих послуг має залишатися за клієнтом, який, прийшовши до адвоката, отримує послуги консультації.

Ці послуги могли б лише включатись до складання позовної заяви, але не окремо.

З цих підстав необгунтованими та безпідставними є витрати на правничу допомогу за надання таких послуг, як «вивчення матеріалів справи» вартістю 1 000 грн.

Крім того, особа вільна у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Покладені на другу сторону судові витрати повинні бути співмірними.

Адвокатом позивача оцінено послугу «Складення позовної заяви» в 5 000 грн. При цьому тривалість роботи над нею зазначена в обсязі 2 год.

Суд, не оцінюючи рівня кваліфікації адвоката, з огляду на визначені сторонами тарифи визначає, що об`єктивна тривалість роботи по складенню позовної заяви, текст якої містить лише короткий переказ змісту вказаних договорів та посилання на норми права, без будь-якого правового аналізу ситуації, складає 1 год., тобто має вартість, виходячи з погоджених сторонами тарифів – 2 500 грн.

Отже, підготовка та написання професійним/кваліфікованим адвокатом такої позовної заяви не потребує заявленого часу. З урахуванням заявленої вартості за написання даного позову в розмірі 2 500 грн. за одну годину, суд вважає, що розмір відповідної послуги є завищеним з огляду на незначну складність справи та може бути зменшеним до 2 500 грн.

Підсумовуючи, суд враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) кредитну заборгованість 26 574,82 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір за подання позову 2 422,40 гривень та 2 500 гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ярема Х.С.