Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 14 червня 2026 р.
Справа: №750/8392/25
Суддя: Сапон А. В.
Справа № 750/8392/25
Провадження № 1-кп/750/123/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого – судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурорів прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
законного представника потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
представників відділу превенції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
законного представника обвинуваченого ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275440000357 від 04.04.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славутича Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_12 обвинувачується органом досудового розслідування в тому, що 03.04.2025 близько 21 години 00 хвилин, знаходячись на дитячому майданчику у дворі будинку 45 по проспекту Миру у м. Чернігові, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних стосунків із неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров`ю та бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс один удар невстановленим в ході досудового розслідування предметом потерпілому в обличчя, а саме перенісся.
У результаті протиправних дій ОСОБА_12 неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичного експерта № 251 від 12.05.2025 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа, коронко-кореневого перелому 11-го зуба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), та тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.
Дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
На підтвердження винуватості ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази:
- рапорт інспектора-чергового ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 04.04.2025, відповідно до якого 03.04.2025 о 22:46 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03.04.2025 о 22:45 до травмпункту ЧОДЛ звернувся ОСОБА_4 з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, відкритий перелом кісток носа, алкогольне сп`яніння (є запах від нього). Потерпілий повідомив, що сьогодні приблизно о 21:30 побили невідомі по просп. Миру, 45 біля аптеки Бажаємо здоров`я металевим ланцюгом. Госпіталізований в ортопедо-травматологічне відділення. В ході виїзду слідчо-оперативної групи встановлено, що приблизно 21:30 між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт біля просп. Миру, 34 м. Чернігів у зв`язку із зовнішнім виглядом ОСОБА_13 (ерокез, сережки, кольорові нігті). В подальшому особи побились, і яких доставлено до ЧОДЛ. Діагноз ОСОБА_4 : ЗЧМТ, забій головного мозку, перелом кісток носа. Діагноз ОСОБА_12 : ЗЧМТ, забій головного мозку, забій потиличної ділянки та лівого передпліччя, множинні садна грудної клітки та обличчя;
- рапорт інспектора-чергового ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 04.04.2025, відповідно до якого 03.04.2025 о 21:33 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03.04.2025 о 21:33 за адресою: АДРЕСА_3 бійка за участі неповнолітніх у дворі, десь 10 осіб. Б`ють ногами. В руках чутно ланцюги. Чи треба ЕМД не знає. просить направити наряд поліції. Заявник ОСОБА_14 ; результат відпрацювання: надано допомогу; рапорт командира патрульного взводу НГУ ОСОБА_15 від 03.04.2025 22:12: прибувши за адресою виклику бійка вже не відбувалась, встановили потерпілого, яким виявився ОСОБА_4 , якому були нанесені тілесні ушкодження невідомими, повідомив, що сидівши відпочиваючи до них підійшло 4 молодих хлопця, які почали їх бити, після чого всі розбіглись. На місце викликано КШМД, яка надавала допомогу потерпілому; рапорт поліцейського УПП ОСОБА_16 від 03.04.2025 22:34: прибувши на місце події , там вже перебував екіпаж НГУ, котрі повідомили, що особи, які нанесли тілесні ушкодження, зі слів свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 побігли з місця події в невідомому напрямку, на місці події перебував ОСОБА_4 , мав тілесні ушкодження та явні ознаки алкогольного сп`яніння, попередній діагноз КШМД: струс мозку, колото різана рана носа перелом носа під питанням, забійна рана правої ноги. До даної події також приєднано звернення на службу 102 іншого заявника на ім`я ОСОБА_19 , згідно якого 03.04.2025 21:36 за адресою: АДРЕСА_3 відбувається бійка, у дворі б`ються 8 чоловік, заявник бачить з балкону, обставин не знає;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.04.2025, згідно якого ОСОБА_5 просить вжити заходів до ОСОБА_12 , який 03.04.2025 близько 21:00 год. завдав тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 , біля аптеки Бажаємо здоров`я;
- протокол проведення слідчого експерименту від 15.05.2025 за участю свідка ОСОБА_20 , яка показала, що в той вечір 03.04.2025 вона разом з друзями близько 21:00 прийшли у двір, вона з ОСОБА_21 були на качелі, ОСОБА_21 сидів, вона стояла біля нього навпроти, на лавці сидів ОСОБА_22 , обличчям до неї поряд стояла Амія, біля дерева стояв Зореслав. Потім з боку готелю «Україна» з дороги підійшов ОСОБА_23 з друзями, друзів вона не роздивилася, вони залишилися позаду, а ОСОБА_17 підійшов та став у пісочницю, в руках у нього була бита, висіла в руці, потім він спитав чи знають вони ОСОБА_24 , всі сказали, що знають, тут ОСОБА_17 з розмаху наносить удар битою ОСОБА_25 в щоку, від чого ОСОБА_25 впав, а ОСОБА_17 підойшов до ОСОБА_26 , який почав привставати з лавки і ОСОБА_17 з розмаху наніс йому один удар битою в ніс, ОСОБА_26 впав, свідок підбігла до нього, ОСОБА_21 та ОСОБА_25 , який встав, підійшли до ОСОБА_17 , скрутили його і забрали биту, потім вона повела ОСОБА_27 за будинок, як далі відбувались події та наносились удари не бачила;
- протокол огляду документа від 14.05.2025, предметом якого є DVD-диск з відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських під час виїзду 03.04.2025 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , на відеозаписах зафіксовано як на момент приїзду поліцейських на місце події там знаходяться хлопці і дівчата, викликають КШМД, на місці знаходиться ОСОБА_4 , кров в районі носу, ніс опухший, вказав, що йому зламали ніс, ОСОБА_28 сказала що особисто того, хто ОСОБА_26 вдарив не знає, знає наочно, сам ОСОБА_26 відповів, що не пам`ятає, що сталося, ОСОБА_29 сказала, що підійшли хлопці, спитали за спільного знайомого і потім прилетіло в обличчя, всі підлітки говорили поліцейським про ОСОБА_17 з ірокезом, який вдарив ОСОБА_4 битою, на місці події наявні сліди крові, кажуть, що якісь хлопці вибігли через двори, ОСОБА_30 каже, що той, хто бив ОСОБА_26 – панк з червоним ірокезом, підбіг і битою того вдарив, ОСОБА_28 сказала, що їх було декілька, але бив тільки один;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_12 , на якому він розповів, що 03.04.2025 близько 21-22 год. він прийшов з боку готеля «Україна» і сів на лавку праворуч від пісочниці, сидів у телефоні, слухав музику, потім побачив, що зліва від нього підходить ОСОБА_26 , у них почалась перепалка, він встав, ОСОБА_26 його вдарив кулаком правої руки в обличчя, ОСОБА_13 вдарив його кулаком правої руки в ліву частину обличчя, схопив обома руками за шию та вдарив ОСОБА_26 лобом в ніс, після чого із-за спини ОСОБА_26 підійшли ОСОБА_25 та ОСОБА_31 , ОСОБА_25 вдарив ОСОБА_13 кулаком по голові, від чого ОСОБА_13 впав на землю на спину, а ОСОБА_31 та ОСОБА_25 з обох боків наносили удари в голову, удари попадали і по рукам, якими Ложкін прикривав голову, Чайка стояв в ногах і бив ногами по ногах, скільки точно ударів всього йому нанесли не знає, було близько 20 ударів;
- висновок експерта № 251 від 29.04.2025 за результатами судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_4 , відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_4 малися чотири види тілесних ушкоджень: відкритий перелом кісток носа; коронко-кореневий перелом 11-го зуба; садна в ділянці обличчя; вказане тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа утворилося від дії твердого предмета, яким, не виключено могли бути ноги, руки, бита; тілесні ушкодження у вигляді коронко-кореневого перелому 11-го зуба та саден в ділянці обличчя утворилися від дії (дій) тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів) за механізмом удару та тертя. Тілесне ушкодження, у вигляді відкритого перелому кісток носа утворилося від дії твердого предмета, якими не виключно могли бути руки, ноги, бита. Тілесні ушкодження, у вигляді коронко-кореневого перелому 11-го зуба та саден в ділянці обличчя утворилися від дії (дій) тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів), якими в тому числі могли бути руки, ноги, бита. Тілесні ушкодження, котрі малися у громадянина ОСОБА_4 могли утворитися не менше ніж від чотирьох травмуючих дій.
Шляхом всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного наданого стороною обвинувачення доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності наданих цією стороною доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина їх є сумнівними, а інші, як самі по собі, так і в їх сукупності, не підтверджують ні прямо, ні опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, тому суд вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_12 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, не довела і він підлягає виправданню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Європейський суд з прав людини висловив свою усталену практику у своєму рішенні "Газета -центр" проти України" (Заява № 16695/04 від 15.07.2010 року) (п.33) "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" (Де Куббер проти Бельгії від 26.10.1984 р. п.26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість. ( "Ветштайн проти Швейцарії", "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 р. п.45)
Таким чином, суд при розгляді кримінального провадження повинен зайняти нейтральну позицію і приймати рішення виключно на підставі наданих учасниками судового провадження доказів.
Стаття 6 § 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб "при виконанні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, оскільки обов`язок доведення лежить на обвинуваченні". (Barbera, Messegue and Jabardo v.Spain, no. 10590/83, рішення від 06.12.1988 р.)
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Виходячи з усталеної практики Верховного Суду, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17).
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 8 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Відповідно до ч. 1 - 4, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат . Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до приписів ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Суд зауважує, що саме на прокурора покладено обов`язок доказування перед судом вчинення обвинуваченим всіх дій, що вказані в формулюванні обвинувачення, а також того, що ці дії містять той склад кримінального правопорушення (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона), що вказаний в обвинувальному акті як правова кваліфікація.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Однак, у даному судовому провадженні, стороною обвинувачення не дотримано вищеперелічених норм закону, ст.6 Конвенції та вищевказаної практики Європейського суду з прав людини.
Про важливість дотримання принципу безпосередності дослідження доказів Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, зокрема у справах № 264/8032/15-к, № 301/2285/16-к, № 714/476/18, № 753/15603/14-к.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що 03.04.2025 близько 21:00, знаходячись на дитячому майданчику у дворі будинку 45 по проспекту Миру у м. Чернігові, наніс один удар ОСОБА_4 невстановленим предметом в обличчя, а саме перенісся, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа, коронко-кореневого перелому 11-го зуба, саден в ділянці обличчя, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 чт. 125 КК України.
У ході судового розгляду, прокурором висунуте обвинувачення не змінювалось.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України не визнав, вказавши, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 наніс хтось інший, та від дачі показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.
Потерпілий ОСОБА_4 під час допиту у судовому засіданні показав наступне (свідчення від першої особи). 03.04.2025 я разом з друзями: ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 перебував у дворі за магазином «Будинок книги». Я з Амією сидів на лавці. ОСОБА_31 і ОСОБА_36 стояли осторонь, а ОСОБА_25 розмовляв по телефону. До мене хтось підійшов, я повернувся в його бік і він наніс мені удар в область обличчя. Чим він бив – я не бачив, я впав на спину і втратив свідомість. Дівчата мене підняли і повели в бік аптеки. Пізніше приїхала карета швидкої допомоги, мене оглянули і повезли до обласної дитячої лікарні. У мене було зламано ніс, коронка зуба, набряк губи та синець під оком, хто мене бив я не бачив. Що це був ОСОБА_37 мені розповіли дівчата, які його описали і назвали ім’ я. Про те, що в мене зламаний зуб я зрозумів після виписки з лікарні, коли звернувся до стоматолога. ОСОБА_38 я зустрів у лікарні через кілька днів і спитав навіщо він мене побив, на що той сказав, що з кимось переплутав. Я в той день вживав слабоалкогольні напої, до цього часу конфліктів з ОСОБА_39 в мене не було.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_40 пояснив наступне (свідчення від першої особи). ОСОБА_22 є моїм найкращим другом. 03.04.2025 біля 21:00 (було вже темно), ми разом гуляли у дворі біля ТЦ ЦУМ. Крім нас були ОСОБА_36 , ОСОБА_41 і ОСОБА_25 , а також дві незнайомі мені дівчини. Я спілкувався з ОСОБА_42 , ОСОБА_27 сидів на лаві, а ОСОБА_25 знаходився біля дитячої пісочниці з дівчиною. Я озирнувся і побачив як ОСОБА_23 наніс удар бейсбольною битою в область голови ОСОБА_25 . Після цього він цією ж битою наніс удар ОСОБА_43 в область носа, після чого той впав з лавки. Я підбіг до них, наніс удар в голову Ложкіну кулаком, відібрав у нього биту і передав другу ОСОБА_13 – ОСОБА_44 . ОСОБА_45 і ОСОБА_41 забрали ОСОБА_26 і повели до аптеки. В той час друзі ОСОБА_13 забрали останнього і повели його в бік готелю «Україна». Я також пішов у бік аптеки, куди пізніше приїхали карета швидкої допомоги і екіпаж патрульної поліції. Перед тим, як розпочати бійку ОСОБА_13 спитав чи знає хтось ОСОБА_46 . У ОСОБА_13 з ним був конфлікт. Також мені відомо, що ОСОБА_26 пізніше лежав у лікарні з переломом носа та ЗЧМТ. З ОСОБА_13 ми разом навчаємось в ПТУ. В той вечір я вживав пиво.
Свідок ОСОБА_47 пояснив наступне (свідчення від першої особи). Я разом з дівчиною ОСОБА_48 , друзями ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 та ОСОБА_52 гуляли у дворі біля ТЦ ЦУМ. Я спілкувався з дівчиною коли раптово хтось наніс мені удар ззаду важким дерев`яним предметом в область обличчя, я впав у пісочницю і на якийсь час втратив свідомість. Коли прийшов до тями то побачив, що ОСОБА_27 , який до цього сидів на лавці, лежить на землі. ОСОБА_21 вдарив кулаком хлопця з битою, відібрав її у нього і віддав його друзям. ОСОБА_36 мені сказала, що її також зачепило битою по обличчю коли мене били. Я потім повалив на землю обвинуваченого, а ОСОБА_41 і ОСОБА_36 повели ОСОБА_26 у бік ЦУМа. Я пізніше підійшов до них і побачив, що ОСОБА_26 сидить біля аптеки увесь в крові, потім приїхали поліція і швидка.
Свідок ОСОБА_53 у судовому засіданні надала наступні покази (свідчення від першої особи). Того дня я зустрілась з друзями ОСОБА_54 (мій колишній хлопець), ОСОБА_55 , ОСОБА_56 і ОСОБА_57 біля АТБ по вул. Київська і пішли у двір біля ЦУМу. Біля 21:00 ми розмежувались по групах: я була разом з хлопцем за магазином «Будинок книги». З боку готелю «Україна» в нашу сторону йшла інша компанія. Перший йшов обвинувачений, у правій руці він тримав биту. Підйшовши до нас він спитав чи знаємо ми ОСОБА_46 . Всі відповіли що знають. Після цього ОСОБА_17 сказав «вам капець» і наніс удар битою по голові ОСОБА_25 , а потім ОСОБА_58 . ОСОБА_27 впав і в нього з носа пішла кров. ОСОБА_41 підійшла до ОСОБА_26 і повела його до ЦУМу. Я залишилась на місці події і бачила як ОСОБА_21 забрав биту у ОСОБА_13 . ОСОБА_25 і ОСОБА_21 скрутили ОСОБА_13 . Я піщла до ОСОБА_59 і ОСОБА_26 і ми викликали швидку допомогу, пізніше приїхала поліція.
Свідок ОСОБА_60 дала такі показання (свідчення від першої особи). Ми з друзями відпочивали у дворі біля ЦУМу . До нас підійшов ОСОБА_17 з друзями, в руках у нього була бита, він спитав чи знаємо ми ОСОБА_46 . Ми відповіли що знаємо, на що він сказав «вам капець». Як ОСОБА_17 вдарив ОСОБА_25 я не бачила, а побачила як він битою вдарив ОСОБА_26 по обличчю, від чого він впав і в нього пішла з носа кров. Я підбігла до ОСОБА_26 і повела його з двору до аптеки. Через 5 хвилин підійшла ОСОБА_36 , ми викликали швидку, а потім приїхала поліція.
Свідок ОСОБА_61 пояснив наступне (свідчення від першої особи). 03.04.2025 ми збирались гуляти разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_62 , домовились зустрітись у дворі біля ЦУМу. Перший прийшов ОСОБА_17 . Коли я з ОСОБА_63 підійшов до двору ми почули крики і побачили, що три чоловіка ОСОБА_64 , який лежав на землі. Його били ногами по голові. У нього було побите обличчя. Ми витягли ОСОБА_17 , підняли його і побігли в бік готелю «Україна». Потім поїхали додому. Осіб, що били ОСОБА_17 я бачив вперше. Поруч з ними стояли дівчата.
Свідок ОСОБА_65 в судовому засіданні надав наступні покази (свідчення від першої особи). Ми з ОСОБА_66 подзвонили ОСОБА_67 03.04.2025, домовились про зустріч біля ЦУМу. Близько 19-40 ми прийшли у двір біля ЦУМу і побачили, що б`ють ОСОБА_13 . Скільки людей його било я не пам`ятаю, я їх не знаю, ми забрали ОСОБА_17 і втекли. У ОСОБА_17 на обличчі я бачив побої, в той день я був дуже п`яний.
Свідок ОСОБА_68 в судовому засіданні пояснив наступне (свідчення від першої особи). 04.04.2025 мені подзвонив ОСОБА_37 і сказав що його побили. 03.04.2025 мене разом з ними не було. В той день я не бачив ні його ні Чайку.
Свідок ОСОБА_16 надав суду наступні покази (свідчення від першої особи). Я працюю поліцейським в управлінні патрульної поліції в Чернігівській області. 03.04.2025 я здійснював виїзд на виклик, що надійшов на службовий планшет в район ТЦ ЦУМ. Коли я приїхав в складі екіпажу ПП до аптеки навпроти ЦУМу, там вже перебував наряд НГУ та група молодих осіб близько 8-9 чоловік. Я побачив потерпілого з тілесними ушкодженнями, у нього був розбитий ніс і йшла кров. Йому було зле. Його подруга допомогла йому витирати обличчя. Друзі потерпілого розповіли, що відпочивали біля ЦУМу , підійшла інша компанія, між ними трапився конфлікт і почалась бійка. Ми викликали швидку та матір потерпілого. Карета швидкої допомоги забрала ОСОБА_26 до лікарні. Ми опитали осіб і обстежили територію. Молоді люди згадували два імені: Вадим і Гена.
Аналізуючи показання потерпілого та свідків з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд враховує критерії встановлені практикою Європейського суду з прав людини щодо того, що показання мають бути вагомими (переконливими), чіткими (точними), узгодженими між собою (без суперечностей), а тому достовірними і відповідатти критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» та приходить до висновку, що надані потерпілим ОСОБА_4 та свідками показання є суперечливими, не узгоджуються між собою та з письмовими доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що він перебував у дворі біля ЦУМу зі своїми друзями: ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 і ОСОБА_72 . При цьому, свідок ОСОБА_73 зазначив ширше коло осіб – ще дві дівчини, про яких інші свідки у своїх показах не згадували, а ОСОБА_74 зазначив, що з ними також була дівчина по імені ОСОБА_75 , яка також не згадувалась іншими свідками.
Потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що він сидів на лавці з ОСОБА_32 , осторонь стояли ОСОБА_76 з ОСОБА_77 , а ОСОБА_78 стояв окремо і говорив по телефону. Однак вказані покази не узгоджуються з показами інших свідків. Зокрема, свідки ОСОБА_79 , ОСОБА_70 , ОСОБА_74 та ОСОБА_80 не вказували, що з потерпілим ОСОБА_4 на лавці сидів ще хтось. Свідки ОСОБА_74 та ОСОБА_79 вказували, що ОСОБА_74 стояв спілкувався з дівчиною, зі слів ОСОБА_81 – ОСОБА_82 , а не говорив по телефону, як зазначив ОСОБА_4 .
Покази свідка ОСОБА_83 про те, що коли він озирнувся, то побачив як ОСОБА_12 наніс удар битою в область голови ОСОБА_84 , а потім битою в обличчя ОСОБА_4 , що також підтвердили свідки ОСОБА_74 , ОСОБА_70 , не узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_4 , який вказав, що бачив як ОСОБА_74 говорив по телефону, а отже не міг не бачити як ОСОБА_12 наніс ОСОБА_84 удар битою, та показами свідка ОСОБА_85 , яка удару ОСОБА_86 по голові не бачила, а бачила тільки удар по обличчю ОСОБА_4 .
Суд також критично оцінює покази свідка ОСОБА_81 про те, що після нанесення йому удару, ОСОБА_87 сказала, що її під час цього удару також заділо битою, оскільки потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_79 показали, що ОСОБА_70 стояла осторонь з ОСОБА_88 . Сама ОСОБА_70 в своїх показах, а також під час слідчого експерименту за її участю повідомила, що була з ОСОБА_89 біля качелі, а ОСОБА_90 біля дерева, бачила як ОСОБА_12 наносив йому удар битою, а потім удар ОСОБА_4 , про те, що її також заділо битою не зазначала.
Покази свідків ОСОБА_83 , ОСОБА_81 про те, що після нанесення удару ОСОБА_4 , ОСОБА_79 , нанісши удар ОСОБА_12 , забрав у нього биту та передав його другу ОСОБА_44 , не узгоджуються з показами свідка ОСОБА_91 , який повідомив, що не був з ОСОБА_12 03.04.2025 і дізнався про те, що його побили 04.04.2025 під час телефонної розмови з останнім.
Свідки сторони захисту ОСОБА_92 та ОСОБА_93 надали протилежні покази, зазначивши, що домовились із ОСОБА_12 про зустріч у дворі біля ЦУМу, перший прийшов ОСОБА_12 , а коли вони підходили до двору то почули крики, побачили як троє чоловік б`ють лежачого на землі ОСОБА_12 ногами по голові та витягли його із сутички і почали тікати. Про наявність у ОСОБА_12 бити або іншого предмета жоден із казаних свідків не зазначав.
Вказані покази також узгоджуються із поясненнями обвинуваченого ОСОБА_12 , надані ним під час проведення слідчого експерименту, де він зазначив, що сидів у дворі на лавці сам, у дворі гуляла інша компанія, один з них ( ОСОБА_4 ) підійшов до ОСОБА_12 , у них виник словесний конфлікт, після чого ОСОБА_4 його вдарив кулаком по обличчю, ОСОБА_12 у відповідь також вдарив його по обличчю кулаком та лобом в область носа, підійшли ОСОБА_74 та ОСОБА_79 , повалили Ложкіна на землю і почали бити ногами по голові та руках, якими ОСОБА_12 прикривався, а ОСОБА_4 бив ногами обвинуваченого по ногах.
Аналіз показань потерпілого та свідків сторони обвинувачення свідчить про те, що вони є непослідовними, містять суттєві розбіжності щодо обставин події, кола учасників, які були безпосередніми свідками та очевидцями події, а також не узгоджуються з дослідженими судом письмовими доказами.
Так, як вбачається з рапорта інспектора-чергового ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 04.04.2025, 03.04.2025 о 22:46 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03.04.2025 о 22:45 до травмпункту ЧОДЛ звернувся ОСОБА_4 з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, відкритий перелом кісток носа, алкогольне сп`яніння (є запах від нього). При цьому, потерпілий ОСОБА_4 лікарю повідомив, що його приблизно о 21:30 побили невідомі по просп. Миру, 45 біля аптеки Бажаємо здоров`я металевим ланцюгом.
Згдіно цього ж рапорта, в ході виїзду слідчо-оперативної групи встановлено, що приблизно 21:30 між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт біля просп. Миру, 34 м. Чернігів у зв`язку із зовнішнім виглядом Ложкіна (ерокез, сережки, кольорові нігті). В подальшому особи побились, і яких доставлено до ЧОДЛ. Діагноз ОСОБА_4 : ЗЧМТ, забій головного мозку, перелом кісток носа. Діагноз ОСОБА_12 : ЗЧМТ, забій головного мозку, забій потиличної ділянки та лівого передпліччя, множинні садна грудної клітки та обличчя.
Як вбачається з рапорта інспектора-чергового ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 04.04.2025, 03.04.2025 о 21:33 надійшло повідомлення від очевидця події ОСОБА_14 про те, що 03.04.2025 о 21:33 за адресою: АДРЕСА_3 бійка за участі неповнолітніх у дворі, десь 10 осіб. Б`ють ногами. В руках чутно ланцюги. Згідно рапорта командира патрульного взводу НГУ ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_4 йому повідомив, що сидівши відпочиваючи до них підійшло 4 молодих хлопця, які почали їх бити, після чого всі розбіглись. До даної події також приєднано звернення на службу 102 іншого заявника на ім`я ОСОБА_19 , згідно якого 03.04.2025 21:36 за адресою: АДРЕСА_3 відбувається бійка за участі 8 чоловік.
Крім того, відповідно до змісту висновку експерта № 251 від 29.04.2025 року, на аркушах 2, 3 вказаного висновку експертом зазначено, що з оригіналу медичної картки стаціонарного хворого № 3254 на ім`я ОСОБА_4 видно, шо останній, після доставлення його каретою швидкої допомоги до лікарні, лікарю приймального відділення повідомив, що його побив невідомий металевим ланцюгом.
Таким чином, суд критично оцінює покази потерпілого та свідків сторони обвинувачення, адже вони значно різняться між собою стосовно обставин конфлікту, який виник між потерпілим та обвинуваченим та кола свідків та очевидців, які були присутніми під час конфлікту.
Протокол проведення слідчого експерименту від 15.05.2025 за участю свідка ОСОБА_20 не може бути доказом у справі із наведених вище підстав.
Протокол огляду документа від 14.05.2025, предметом якого є DVD-диск з відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських під час виїзду 03.04.2025 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , також не може бути доказом у справі, оскільки вказані відеозаписи не містять безпосереднього відображення конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, на них зафіксовані події, що відбувались після конфлікту, пояснення потерпілого та свідків обвинувачення, яким суд надав оцінку.
Як вбачається з обвинувачення, яке висунуте органом досудового розслідування, кваліфікуючи дії ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 125 КК України, сторона обвинувачення виходила з того, що ОСОБА_12 наніс один удар невстановленим в ході досудового розслідування предметом ОСОБА_4 в обличчя, а саме перенісся, у результаті чого потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа, коронко-кореневого перелому 11-го зуба, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), та тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності.
Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочину завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
Об`єктивна сторона ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) охоплює три обов`язкові елементи, які в сукупності утворюють склад цього кримінального правопорушення: діяння: активні фізичні дії (удари, поштовхи, побиття), спрямовані на заподіяння шкоди іншій людині; суспільно небезпечні наслідки: фактичне заподіяння легких тілесних ушкоджень; причинний зв`язок: чіткий зв`язок між вчиненим діянням та наслідками (наслідки сталися виключно через застосовану силу або дії винного).
Для об`єктивної кваліфікації вказаного злочину обов`язково проводиться судово-медична експертиза, яка фіксує характер ушкоджень, їхню давність та ступінь тяжкості.
В даному кримінальному провадженні була проведена судово-медична експертиза потерпілого ОСОБА_94 за наслідками якої було складено висновок експерта № 251 від 29.04.2025.
Так, згідно висновку експерта № 251 від 29.04.2025 у потерпілого ОСОБА_4 малися чотири види тілесних ушкоджень: відкритий перелом кісток носа; коронко-кореневий перелом 11-го зуба; садна в ділянці обличчя; вказане тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа утворилося від дії твердого предмета, яким, не виключено могли бути ноги, руки, бита; тілесні ушкодження у вигляді коронко-кореневого перелому 11-го зуба та саден в ділянці обличчя утворилися від дії (дій) тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів) за механізмом удару та тертя. Тілесне ушкодження, у вигляді відкритого перелому кісток носа утворилося від дії твердого предмета, якими не виключно могли бути руки, ноги, бита. Тілесні ушкодження, у вигляді коронко-кореневого перелому 11-го зуба та саден в ділянці обличчя утворилися від дії (дій) тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів), якими в тому числі могли бути руки, ноги, бита. Тілесні ушкодження, котрі малися у громадянина ОСОБА_4 могли утворитися не менше ніж від чотирьох травмуючих дій.
В судовому засіданні, в порядку ст. 356 КПК України, була допитана лікар, судово-медичний експерт ОСОБА_95 , яка проводила вказану експертизу. Під час допиту та роз`яснення висновку, експерт категорично зауважила, що після детального вивчення всіх медичних документів, наданих їй стороною обвинувачення, вона з впевністю наголошує, що у потерпілого малися чотири види тілесних ушкоджень, а саме: відкритий перелом кісток носу; коронко-кореневий перелом 11-го зуба; садна в ділянці обличчя та які могли утворитися не менше ніж від чотирьох травмуючих дій, якими могли бути руки, ноги, бита. Також експерт наголошувала, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження не могли утворитися лише від нанесення одного удару, як про це зазначено в обвинувальному акті.
Разом з тим, згідно обвинувального акту ОСОБА_12 обвинувачують у нанесені лише одного удару. Свідки обвинувачення та потерпілий ОСОБА_4 також вказували про нанесення ОСОБА_12 одного удару ОСОБА_4 .
Обставин заподіяння інших ударів ОСОБА_4 , за яких у нього виник перелік тілесних ушкоджень, зазначених у висновку експерта, зокрема металевим ланцюгом, про який зазначав потерпілий ОСОБА_4 та про звук якого вказувала очевидиця події, яка зверталась на лінію 102, а також осіб, які їх нанесли потерпілому, стороною обвинувачення не наведено, та судом під час судового слідства не встановлено.
Зазначене унеможливлює встановити причинно-наслідковий зв`язок між дією обвинуваченого (один удар невстановленим предметом потерпілому в обличчя, а саме перенісся) і переліком тілесних ушкоджень, зазначених в обвинувальному акті, що виникли в результаті щонайменше чотирьох, а не однієї травмуючих дій.
Таким чином, висновок експерта № 251 від 29.04.2025, на який посилається сторона обвинувачення, не може бути покладений в основу обвинувального вироку, оскільки він свідчить лише про наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень, але він сам по собі, без наявності інших доказів заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , доказом вини обвинуваченого у спричиненні вказаних тілесних ушкоджень потерпілому бути не може.
Інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_12 у заподіянні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень слідство і прокурор суду не надали, а обвинувачення прокурором неаргументоване і побудоване лише на припущеннях та доказах, які спростовані в ході судового розгляду кримінального провадження.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За вимогами ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Також, відповідно до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, проте сторона обвинувачення не надала суду достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, яка проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала, в їх сукупності, дійшов висновку, що стороною обвинувачення винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, поза розумним сумнівом не доведено.
Суд констатує, що у потерпілого ОСОБА_4 на час проведення досудового розслідування були в наявності тілесні ушкодження, встановлені висновком експерта № 251 від 29.04.2025, але стороною обвинувачення і потерпілим ОСОБА_4 не доведено, що потерпілому встановлені тілесні ушкодження спричинені саме ОСОБА_12 , у зв`язку із чим останній підлягає виправданню за недоведенністю його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Дане судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, особи чи осіб, котрі ці тілесні ушкодження спричинили і юридичної оцінки дій цих осіб, виходячи із фактично і достовірно встановлених усіх обставин справи.
За змістом ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду. Таким чином, цивільний позов ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, підлягає залишенню без розгляду.
У зв`язку з тим, що обвинувачений підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень через недоведеність його винуватості, судові витрати на професійну правничу допомогу на користь потерпілого відшкодуванню не підлягають.
Питання щодо речових доказів та документів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_12 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України та виправдати через недоведеність в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_4 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 - залишити без розгляду.
Письмові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua