Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №679/590/26 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 1-кп/679/91/2026

Справа № 679/590/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження № 12026244200000060 від 24.03.2026,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нетішин Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неофіційно працюючого на будівельних роботах, неодруженого, на утриманні дітей не має, з професійно-технічною освітою, в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

21 березня 2026 року, приблизно о 03 год 00 хв, у гаражному боксі № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Поле Чудес», що знаходиться у м. Нетішин, по вул. Енергетиків Шепетівського району Хмельницької області, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на ґрунті неприязних відносин, виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_3 раптово виник умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин, умисно та протиправно, використовуючи фізичну силу, наніс щонайменше один удар кулаком лівої руки в область обличчя ОСОБА_6 , від якого останній втратив рівновагу та впав на землю. В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_3 , використовуючи фізичну силу, наніс ОСОБА_6 щонайменше два удари кулаком лівої руки в область обличчя правої сторони, який в цей час прикривав обличчя правою рукою.

Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому п`ятої п`ясневої кістки правої кисті, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а також тілесні ушкодження у вигляді синця лобу з внутрішньо-шкірними крововиливами, синця правої вушної раковини, синця правого плеча, синця задньої поверхні правого передпліччя, осаднення правого колінного суглобу, садна тильної поверхні лівої кисті, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, протиправні умисні дії ОСОБА_3 , які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не піддавали сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності їх позиції, суд, за їх згодою, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та потерпілого, дослідженням документів, що стосуються його особи, заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, розповів про обставини кримінального правопорушення, вказав на те, що розкаюється в його вчиненні та критично оцінює свої дії, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті. Так, обвинувачений пояснив, що в березні 2026 року він відпочивав разом з потерпілим і в нього виникли раптово до потерпілого неприязні відносини, у зв`язку з тим, що йому не сподобалось відношення потерпілого до жінки. Обвинувачений підтвердив те, що дійсно наніс такі тілесні ушкодження для потерпілого, які зазначені в обвинувальному акті, при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Вказав, що щиро шкодує про вчинення, зауваживши, що якщо б він не перебував в стані алкогольного сп`яніння, то такого б не вичнив, попросив у потерпілого вибачення.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що дійсно за вказаних в обвинувальному акті обставинах обвинувачений наніс йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Проте він на даний час вибачив обвинуваченого, претензій жодних до нього не має, просив суворо обвинуваченого не карати, призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене за такий злочин із застосуванням іспитового строку.

Отже, суд, допитавши обвинуваченого та потерпілого, заслухавши думку прокурора з приводу призначення судом покарання ОСОБА_3 та думку потерпілого з даного приводу, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині дослідження документів, що стосуються особи обвинуваченого, заходів забезпечення кримінального провадження, прийшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відомості про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 судом установлено, що в силу ст. 89 КК України останній вважається таким, що не має судимості, неодружений, дітей не має, має місце постійного проживання та реєстрації, неофіційно працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, негативні характеристики відсутні.

Згідно ст. 12 КК України ОСОБА_3 вчинив нетяжкий злочин.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка згідно ч. 1 ст. 67 КК України обтяжуює покарання ОСОБА_3 суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Також судом враховується оцінка скоєному та ставлення до скоєного обвинуваченим, дані про його особу, зокрема те, що останній в силу ст. 89 КК України вважається таким, що немає судимості, негативні характеристики відсутні, на обліку у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, а також його молодий вік та наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З огляду на викладене, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого, його каяття, готовність понести відповідальність, позицію сторони потерпілого, який вказав на те, що претензій до обвинуваченого не має, тому просить не призначати йому суворе покарання, досудову доповідь представника органу пробації відносно особи обвинуваченого, згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється також як високий та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а також позицію прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі в мінімальному розмірі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі достатньої сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

На переконання суду таке покарання повністю відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 обраховувати з дня проголошення вироку - з 15 червня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1