Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №466/1252/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1252/26

Провадження № 2/466/1881/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 червня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Пилипців О.-І.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Левицької І.С.

справа №466/1252/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в спрощеному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

18.02.2026 року адвокат Левицька І.С. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якому просить суд ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, які на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2021 р. у справі № 466/4611/21 стягуються з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач і відповідач з перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.07.2018 р. по 15.07.2021 р. Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

15.07.2021р. рішенням Шевченківського районного суду м. Львова (справа №466/4501/21) шлюб між ними розірвано.

02.09.2021р. рішенням Шевченківського районного суду м. Львова (справа №466/4611/21) з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 (після одруження прізвище змінено на ОСОБА_5 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182, ст.183 СК України Шевченківським районним судом м. Львова стягнуто з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі з огляду на ту обставину, що останній безробітний та не має іншого стабільного доходу.

Залізничним ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, відкрито виконавче провадження ВП № 67282721.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024р. (справа №462/4024/24) відповідач позбавлений батьківських прав.

В процесі виконання рішення суду про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, стягувачу стало відомо, що боржника ОСОБА_2 у жовтні 2025 року мобілізовано до Збройних Сил України, та станом на момент звернення із цим позовом останній здійснює військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

24.12.2025 р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника, яку скеровано для виконання у військову частину НОМЕР_3 .

Маючи передбачений ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, з часу народження сина до моменту надходження 20.01.2026 р. першої суми стягнутих аліментів в примусовому порядку (що підтверджується довідкою із АТ КБ «Приватбанк» від 13.02.2026 р.), відповідач не приймав і приймає жодної участі в утриманні сина, добровільно коштів на його утримання і розвиток не надає, що свідчить проте, що останній взагалі усунувся від обов`язку утримувати сина, доказом чого є постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду про стягнення аліментів, копію якої долучаю.

Позивачка одноосібно здійснює утримання сина, забезпечує його всіх необхідним для фізичного і духовного розвитку. Малолітній син позивачки і відповідача відвідує заклад дошкільної освіти «Лісова казка», що підтверджується довідкою № 12 від 06.02.2026 р. (копію долучає), заняття із підготовки до шкільного навчання, що підтверджується довідкою № 1 від 06.02.2026 р. (копію долучає). З метою оздоровлення сина позивачка забезпечила йому влітку поїздку на море в Болгарію, що підтверджується ваучером № 3503205 від 19.06.2025 р., чеками на оплату поїздки (копії долучає). Малолітній син у вересні 2026 році розпочне навчання у школі, що вимагатиме значних матеріальних витрат на його забезпечення усім необхідним для підготовки до школи (придбання шкільного приладдя, форми тощо) та навчання в ній. Із збільшенням віку дитини пропорційно збільшуються витрати, оскільки гармонійний фізичний та духовний розвиток дитини вимагає значних матеріальних витрат.

Позивачка працює у ТзОВ «ТЕТАФАРМ» на посаді менеджера з логістики із середньомісячним розміром заробітної плати 14 500,00 грн., що підтверджується довідкою про доходи (копію долучає). Отримуваний нею щомісячний дохід не дає їй можливості забезпечити сина усім необхідних (продуктами харчування, іграшками, ліками, оплачувати дозвілля, розвиваючі гуртки та секції, відпочинок тощо).

З часу ухвалення 02.09.2021р. Шевченківським районним судом м. Львова рішення про стягнення аліментів матеріальний стан відповідача значно покращився (останній має стабільний щомісячний дохід), що дозволяє надавати синові грошове забезпечення у більшому розмірі, ніж встановлено рішенням суду. Окрім цього, у відповідача відсутні інші неповнолітні діти, непрацездатні батьки, а також інші особи, які перебувають на його утриманні або яких згідно закону він зобов`язаний утримувати. Відповідач є здоровим, працездатним чоловіком, що свідчить про те, що останній має можливість сплачувати аліменти.

За результатами розгляду адвокатського запиту від 12.01.2026 р. щодо витребування відомостей про посадовий оклад та розмір щомісячного грошового забезпечення (отримувані доходи) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовою частиною НОМЕР_3 надано письмову відповідь за вих. № 1606/1 від 20.01.2026 р. про неможливість надання витребуваної інформації у зв`язку із віднесенням такої інформації до персональних даних особи та заборони її розголошення без її згоди (копію відповіді долучаю).

Грошове забезпечення військовослужбовця складається з: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням), щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов`язок не залежить від матеріального становища батьків.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Як зазначено у частині 2 статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові від 13.02.2019 р. у справі № 152/100/18 Верховний Суд вказав на те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Отже, Верховний суд притримується позиції, що застосуванню підлягає поряд з ч. 3 ст. 181 СК України, яка передбачає право одержувача аліментів змінити спосіб стягнення аліментів, визначений у рішенні суду, і ч. 1 ст. 192 СК України, що передбачає зміну розміру аліментів та необхідність доведення відповідних обставин зміни.

Таким чином, Верховний Суд вказав на необхідність застосування ч. 1 ст. 192 СК України, якщо йдеться про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їхнього стягнення.

Враховуючи наведені вище обставини, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, вважає, що зміна способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на їх визначення у відсотковій частці від доходу відповідача, буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, забезпечить дитині достойний рівень життя, фізичний і духовний розвиток. Враховуючи вищенаведене просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просили позов задовольнити. В останнє судове засідання не з`явилися, адвокат Левицька І.С. надіслала заяву про завершення розгляду справи без їх участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, довідкою про доставку смс-повідомлення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що сторони по справі колишнє подружжя. Шлюб між ними розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15.07.2021 року (а.с.9).

Позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.10).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2021 року по справі №466/4611/21, вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП – НОМЕР_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 /дві тисячі п?ятсот/ гривень, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 25.05.2021 року до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.6-8).

Залізничним ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, відкрито виконавче провадження ВП № 67282721 (а.с.13).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024 р. (справа №462/4024/24) відповідач позбавлений батьківських прав (а.с.11-12).

В процесі виконання рішення суду про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, стягувачу стало відомо, що боржника ОСОБА_2 у жовтні 2025 року мобілізовано до Збройних Сил України, та станом на момент звернення із цим позовом останній здійснює військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

24.12.2025р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника, яку скеровано для виконання у військову частину НОМЕР_3 (а.с.14).

20.01.2026р. державним виконавцем стягнуто аліменти з відповідача в примусовому порядку, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 13.02.2026р.(а.с.30).

Позивач одноосібно здійснює утримання сина, забезпечує його всіх необхідним для фізичного і духовного розвитку. Малолітній син позивачки і відповідача відвідує заклад дошкільної освіти «Лісова казка», що підтверджується довідкою № 12 від 06.02.2026р., заняття із підготовки до шкільного навчання, що підтверджується довідкою № 1 від 06.02.2026 р. З метою оздоровлення сина позивачка забезпечила йому влітку поїздку на море в Болгарію, що підтверджується ваучером № 3503205 від 19.06.2025р., чеками на оплату поїздки. Малолітній син у вересні 2026 році розпочне навчання у школі, що вимагатиме значних матеріальних витрат на його забезпечення усім необхідним для підготовки до школи (придбання шкільного приладдя, форми тощо) та навчання в ній. Із збільшенням віку дитини пропорційно збільшуються витрати, оскільки гармонійний фізичний та духовний розвиток дитини вимагає значних матеріальних витрат.

Позивачка працює у ТзОВ «ТЕТАФАРМ» на посаді менеджера з логістики із середньомісячним розміром заробітної плати 14 500,00 грн., що підтверджується довідкою про доходи (а.с.16). Отримуваний нею щомісячний дохід не дає їй можливості забезпечити сина усім необхідних (продуктами харчування, іграшками, ліками, оплачувати дозвілля, розвиваючі гуртки та секції, відпочинок тощо).

Так, згідно отриманої відповіді на ухвалу суду з ВЧ НОМЕР_5 встановлено, що солдата ОСОБА_2 призначено на посаду Оператора 1 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби ВЧ НОМЕР_5 з 18.01.2026 року, що підтверджується Витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_5 від 18.01.2026 №18 (а.с.57).

Крім того, ВЧ НОМЕР_5 надано довідки про доходи ОСОБА_2 , згідно яких за лютий, березень 2026 року нараховано до виплати 101990,31грн. (а.с.55-56).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 березня 2020 у справі №759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі №372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.

Разом з тим, змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України.

Згідно ст. 7 ЗУ « Про Державний бюджет України за 2026 рік», встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень;

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти усіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу змагальності та однакової відповідальності обох батьків за виховання умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Варто також відмітити, що у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з матір`ю та знаходяться на утриманні позивача. Відповідач проживає окремо та ухиляється від виконання даного обов`язку, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, незважаючи на те, що інших дітей на утриманні не має.

Крім того, суд бере до уваги, що потреби дитини змінюються та збільшуються залежно від її віку. Зі збільшенням віку закономірно зростають витрати на харчування, придбання одягу та взуття, забезпечення навчального процесу, придбання шкільного приладдя, підручників, навчальних матеріалів, оплату гуртків, культурного розвитку, медичного обслуговування та інших потреб, необхідних для гармонійного розвитку дитини.

Внаслідок цього встановлений у 2021 році розмір аліментів у твердій грошовій сумі вже не забезпечує того рівня матеріального утримання дитини, який відповідав би її реальним потребам.

Суд також враховує, що відповідно до долучених до матеріалів справи документів відповідач ОСОБА_2 з 18 січня 2026 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 та перебуває на грошовому забезпеченні держави.

Наведені обставини свідчать про зміну матеріального становища відповідача порівняно з тим періодом, коли судом визначався спосіб та розмір стягнення аліментів. На даний час відповідач отримує офіційний та регулярний дохід у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, розмір якого підлягає офіційному обліку та залежить від усіх складових грошового забезпечення, передбачених законодавством для військовослужбовців.

Суд звертає увагу на те, що визначення аліментів у твердій грошовій сумі є доцільним насамперед у тих випадках, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або коли його фактичний дохід складно встановити. Водночас у випадку отримання особою офіційного та стабільного доходу більш справедливим способом визначення участі такої особи в утриманні дитини є стягнення аліментів у частці від усіх видів її заробітку (доходу).

Встановлення аліментів у частці від доходу забезпечує справедливий баланс між інтересами дитини та можливостями платника аліментів, оскільки розмір коштів, які спрямовуються на утримання дитини, безпосередньо залежить від фактичного доходу відповідача. У разі збільшення доходу збільшується і участь батька в утриманні дитини, що відповідає принципу рівності батьківських прав та обов`язків.

Суд виходить із того, що дитина має право брати участь у матеріальному достатку своїх батьків. Саме тому зміна способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від усіх видів доходу відповідача найбільшою мірою відповідає інтересам дитини та забезпечує належну реалізацію її права на достатній життєвий рівень.

При цьому суд враховує, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, не надано доказів, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі, не надано доказів наявності інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків чи інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також не надано будь-яких заперечень щодо позовних вимог.

Сам факт проходження відповідачем військової служби не звільняє його від виконання встановленого законом обов`язку щодо належного утримання власної дитини. Виконання військового обов`язку та виконання обов`язку батька щодо матеріального забезпечення дитини є самостійними правовими обов`язками, які не виключають один одного.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на стягнення у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача відповідає найкращим інтересам дитини, забезпечить належний рівень її матеріального забезпечення та узгоджується з положеннями статей 182, 183, 192 СК України.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я дитини, матеріальне становище сторін, матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, а також інші обставини, які мають істотне значення для справи. Суд також виходить із затвердженого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Згідно ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу під час дії воєнного стану. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях. З огляду на наведене, судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263-265,268,274, 280-283,289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2021р. у справі №466/4611/21, які стягуються з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП – НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу набрання рішення законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Текст рішення складено та підписано 10.06.2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук