Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №335/2342/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/2342/26 2/335/1855/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., представника позивача - адвоката Мінасова В.В., представника відповідача - Кучеренка Д.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в 1974 році отримали ордер на квартиру АДРЕСА_1 .

Далі вказали, що ОСОБА_5 є їхнім сином. 21.06.1980 він уклав шлюб з ОСОБА_6 . Прізвище після укладання шлюбу - ОСОБА_7 . ОСОБА_1 є їхньою донькою.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади від 26.02.2026 ОСОБА_2 зареєстрована у вказаній квартирі з 10.10.1984 року, ОСОБА_1 - з 20.07.2004 року.

В 2000 році померли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. В 2023 році померла ОСОБА_3 ..

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2023 у справі № 335/6084/23 визнано, що ОСОБА_1 , є членом сім`ї ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано ОСОБА_1 , наймачем квартири АДРЕСА_1 .

31.01.2024 між КП «Запоріжремсервіс» та ОСОБА_1 укладений договір найму №135506319/96 житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 .

Позивачі звернулися до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою про приватизацію вказаної квартири, проте №П-0123-В від 16.02.2026 їм було відмовлено у проведенні приватизації, у зв`язку з відсутністю відповідного ордеру про надання житлової площі.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачі мають право на приватизацію житла.

Листом від 03.02.2026 № П-0293 Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради повідомив ОСОБА_1 , що не може надати корінець державного ордеру на квартиру АДРЕСА_1 , виданого в 1974 році, оскільки корінці ордерів на заселення зберігаються в Департаменті лише з 1984 року.

Ордер на квартиру АДРЕСА_1 не зберігся. Вирішення питання в позасудовому порядку є неможливим, тому позивачі змушені звернутись до суду з позовом про захист свого порушеного права.

Згідно з довідками АТ «Ощадбанк» від 09.02.2023 №107.357-05/303 та №107.357-05/302 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлові чеки на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не використовували.

Відповідно до технічного паспорту виданого ТОВ «ЗМБТІ» 28.04.2023 квартира АДРЕСА_1 належить Запорізькій міській раді.

Згідно ч.ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Квартира позивачів до цього переліку не відноситься.

Згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» в п. 18 викладений перелік документів, який має бути подано для приватизації житла. Одним із таких документів є копія ордеру про надання житлової площі.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Позивачі вселені до цієї квартири на законних підставах, законність їхнього проживання ніхто не оспорює.

Відсутність ордеру позбавляє позивачів реалізувати своє право на приватизацію квартири, хоча у них є всі необхідні документи для проведення приватизації житлового приміщення, крім копії ордеру, яку позивачі не можуть надати з незалежних від них причин.

Вважають незаконною відмову відповідача в приватизації квартири з підстави ненадання копії ордеру у зв`язку з чим звернулися до суду.

З огляду на вказані обставини відповідно до приписів Законів № 500-VІ та №2842- вважають, що мають право на приватизацію цієї квартири.

На підставі викладеного позивачі просять зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пакет документів та здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на житлове приміщення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

01.04.2026 представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському районах, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 17.12.2025 № 81, районним адміністраціям міської ради делеговані повноваження у сфері приватизації житла. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон), приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними, зокрема, органами місцевого самоврядування, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Порядок приватизації державного житлового фонду визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон), а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404 (далі - Положення № 396).

Відповідно до пунктів 17, 18 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку або кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації та подає визначений перелік документів, зокрема копію ордера про надання жилого приміщення.

ОСОБА_1 звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району було розглянуто пакет документів ОСОБА_1 щодо приватизації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та було встановлено відсутність копії такого ордеру, у зв`язку з чим було відмовлено у приватизації цього житла та повідомлено про позицію районної адміністрації щодо проведення приватизації в зв`язку з наданням позивачем неповного пакету документів (відсутність ордеру), як того вимагає чинне законодавство. Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити дії щодо приватизації квартири за відсутності ордера про надання жилого приміщення та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на переконання представника відповідача, районна адміністрація, відмовляючи у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_2 , діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Прохали ухвалити судове рішення відповідно до чинного законодавства України з урахуванням відзиву та розглянути справу за їх відсутності.

Позивачі в судове засідання не з`явились, представник позивачів 25.03.2026 надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають з підстав зазначених в позові та просить їх задовольнити.

Представник позивачів адвокат Мінасов В.В. в судовому засіданні прохав задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні прохав ухвалити рішення суду згідно чинного законодавства, підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Заслухавши предствників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до паспорту громадянки України серії НОМЕР_1 виданого Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжі УДМС України від 10.11.2016 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 20.07.2004, що також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/003065134 від 26.02.2026, рнокпп НОМЕР_2 (а.с.5-8).

Відповідно до паспорту громадянки України серії НОМЕР_3 виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України від 03.12.1998 позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 10.10.1984, що також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/003065559 від 26.02.2026, рнокпп НОМЕР_4 (а.с.9-14).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого Заводським районним відділом РАЦС м. Запоріжжя від 21.06.1980, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 уклали шлюб 21.06.1980, актовий запис № 211, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 » (а.с.15).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого Орджонікідзевським районним відділом РАЦС м. Запоріжжя від 14.03.21987, гр. ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, УРСР, матір`ю дитини зазначено ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_5 , актовий запис № 400 (а.с.15).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого 20.04.2000 відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізької міської ради, гр. ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 42 років в Заводському районі м. Запоріжжя, про що 20.04.2000 складено актовий запис №3932 (а.с.16).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 виданого 27.03.2023 Запорізьким відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у Вознесенівському районі м.Запоріжжя, про що 27.03.2023 складено актовий запис №766 (а.с.17).

Відповідно до технічного паспорту № ТІ01:0823-8305-7105-9113 від 28.04.2023 замовником є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, перебуває у власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Загальна площа 68,78 кв.м, житлова площа - 43,1 кв. м, допоміжна площа - 23,4 кв.м., площа літніх, неопалювальних приміщень - 2,28 кв.м (а.с.25-28).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 27.11.2023 у справі № 335/6084/23 визнано, що ОСОБА_1 , є членом сім`ї ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано ОСОБА_1 , наймачем квартири АДРЕСА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115183265).

31.01.2024 між КП «Запоріжремсервіс» та ОСОБА_1 укладений договір найму №135506319/96 житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 (а.с.21-22).

Згідно з запитом ОСОБА_1 листом від 03.02.2026 № П-0293 Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради їй надано відповідь, що департамент не може надати корінець державного ордеру на квартиру АДРЕСА_1 , виданого в 1974 році, оскільки корінці ордерів на заселення зберігаються в департаменті лише з 1984 року (а.с.20).

Відповідно до довідки наданої АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житлові чеки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 , не використовувались. Залишок житлових чеків станом на 09.02.2026 складає 4,20 грн. (а.с.23).

Відповідно до довідки наданої АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що житлові чеки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_2 не використовувались. Залишок житлових чеків станом на 09.02.2026 складає 4,20 грн. (а.с.24).

10.02.2026 за вх. № П-0123-В ОСОБА_1 звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з питання приватизації житла за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з відповіддю районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 16.02.2026 № П 0123-В на заяву ОСОБА_1 від 03.03.2026 повідомлено, що порядок приватизації державного житлового фонду визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон), а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404 (далі - Положення № 396). Відповідно до пунктів 17, 18 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку або кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації та подає визначений перелік документів, зокрема копію ордера про надання жилого приміщення. ОСОБА_1 звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району було розглянуто пакет документів ОСОБА_1 щодо приватизації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та було встановлено відсутність копії такого ордеру, у зв`язку з чим було відмовлено у приватизації цього житла та повідомлено про позицію районної адміністрації щодо проведення приватизації в зв`язку з наданням позивачем неповного пакету документів (відсутність ордеру), як того вимагає чинне законодавство (а.с.18-19 ).

03.03.2026 ОСОБА_1 повторно звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою про передачу у приватну спільну часткову власність квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , по 1/2 частці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18). Відповідь на зазначене звернення до справи не долучено.

Вирішуючи позовні вимоги суд враховує наступні вимоги закону.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Крім того, як встановлено ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Як встановлено ст. 345 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 чинного Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК України), громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державно житлового фонду» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) (далі - Закон) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні які знаходиться державний житловий фонд, приватизація державного житлового фонд; здійснюється шляхом передачі квартир (будинків) у власність громадян на підставі рішення відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержанні заяви громадянина.

Згідно пункту 1 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 р. за № 109/17404 (далі - Положення), Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення) визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Відповідно до пункту 17 Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Крім того, пунктом 18 Положення встановлений перелік документів, які подаються до органу приватизації.

Відповідно до п. 20 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового Фонду» є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Відповідно до пунктів 69, 72 розділу «IV Ордер на жиле приміщення» Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення у квартиру.

Як встановлено ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Такі випадки визначені в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України (який втратив чинність окрім певних положень з 15.02.2026, тобто був чинним на час звернення позивачів до органу приватизації від 10.02.2026), ст. 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 15 ЖК України (в редакції чинній на час звернення позивачів до органу приватизації), до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Як зазначалося, то відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово- експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до пункту другого статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Стаття 106 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачає, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Правила, встановлені частиною першої цієї статті, не поширюються на жилі приміщення в будинках підприємств, установ, організацій найважливіших галузей економіки України (частина перша статті 114), крім випадків, коли наймач одержав жиле приміщення не у зв`язку з трудовими відносинами або коли наймодавець втратив право на його виселення, а також на приміщення в будинках колгоспів.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК України).

Згідно ч. 1 ст. 61 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

За змістом ст. 64 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з ст. 65 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), у разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. Таким чином, ч. ч. 1, 2 ст. 6 ЖК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), прямо передбачено такий спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів як визнання особи наймачем житлового приміщення замість померлого наймача, який був членом його сім`ї.

Законність проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як головних квартиронаймачів у квартирі відповідачем не спростовувалася та визнається.

Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі №338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі №754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.

Наведений у законодавстві перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає і вбачається, що на зазначену квартиру в даному випадку не розповсюджується.

Оцінюючи в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право на приватизацію займаного житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пакет документів та здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на житлове приміщення у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено, з врахуванням перебування головуючого у відпустці, 10.06.2026.

Суддя: О.О. Романько