Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №333/4949/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4949/26

Провадження № 2-а/333/70/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Мельникова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Жидкової Л.І.,

представника відповідача - Крамаренка А.А.,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення від 07.04.2026 №392 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 виніс постанову № 392 якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500,00 грн. Постанова отримала ним по пошті 28 квітня 2026 року. Постанову винесено на підставі протоколу № 243, який 01.04. 2026 складений штаб-сержантом 3- ї категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_3 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 до 10.10. 2025 року не прибув для проходження військово-лікарської комісії. В цьому ж протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 07.04. 2026 року о 9-00 за адресою: АДРЕСА_1 . Обставини, викладені в протоколі та оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем грубо були порушені його конституційні права позивача. Крім того, оскаржувана постанова №392 складена неуповноваженою особою, оскільки він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , взятий на облік внутрішньо переміщеної особи згідно довідки від 05.08. 2022 № 2327-5001966172 за адресою: АДРЕСА_3 та не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності був здійснений з порушенням процедури його повідомлення про розгляд. Згідно постанови №392 зазначено, що розгляд справи відбувся 03.04. 2026 року. 07.04. 2026 року він був госпіталізований у зв`язку із хронічним вторинним пієлонефритом, нирковою колькою. Про госпіталізацію 07.04. 2026 року РТЦК СП був повідомлений шляхом надання довідки про госпіталізацію та її реєстрації в ТЦК. Повістку про виклик для проходження ВЛК він не отримував. 01.04. 2026 року позивач пройшов ВЛК, яка була поведена без вивчення його медичних документів, без виконання необхідної процедури її проходження. Він страждає на хронічні захворювання, переніс операції, про що не зміг повідомити лікарів під час проведення ВЛК. Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена без вивчення його даних, матеріального становища. Він є внутрішньо переміщеною особою, будинок, який йому належав в Донецькій області, зруйнований, він страждає на хронічні захворювання, його син зараз проходить службу в ЗСУ, має матеріальні труднощі, про які не зміг повідомити у зв`язку із тим, що вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось без його участі.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.05. 2026 року відкрито провадження по справі та поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

18.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказано таке. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 до 10.10.2025 року не прибув для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.04.2026 року № 243, в якому сповіщено ОСОБА_4 про місце і час розгляду справи, а саме 07.04.2026 о 09:00 год. в приміщенні за адресою АДРЕСА_4 протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від пояснень відмовився. Вину свою не визнав. Належних та допустимих доказів щодо поважних причин не проходження ОСОБА_1 медичного огляду військово-лікарською комісією не надав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі. Відповідач розглянув матеріали справи, довідку про непроходження медичної комісії до 10.10.2025 року та встановив, що поважні причини не проходження медичного огляду військово-лікарською комісією відсутні. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення від 01.04.2026 рок№ 243 та постанова №392 винесені уповноваженими особами відповідно до функціональних обов`язків. Щодо твердження позивача, що він 07.04.2026 року був госпіталізований та про це повідомив належним чином ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 – 09.00 год. 07.04.2026 року, будь яких повідомлень про його госпіталізацію від нього до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило. Долучені до позовної заяви копії довідки (медичної картки стаціонарного хворого) № 2689 та виписний епікриз № 2689/136в, жодним чином не підтверджують того, що позивача вже станом на 09.00 год. 07.04.2026 року було госпіталізовано. Вважає, що постанову № 392 винесено з додержанням вимог чинного законодавства України, тому позовна заява задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з підстав, зазначених у ньому та просили його задовольнити. Зазначили, що довідку про госпіталізацію до ІНФОРМАЦІЯ_2 принесла дружина позивача, вона повідомила чергового, що розгляд справи призначено на 09.00 годину, але відмітку про прийняття довідки уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не поставили.

Представник відповідача Крамаренко А.А., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу № 243 від 01.04. 2026, який складений штаб-сержантом 3- ї категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_1 до 10.10. 2025 року не прибув для проходження військово-лікарською комісії чим порушив вимоги абз. 4 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 07.04.2026 о 09:00 год. останній був повідомлений, про що свідчить його підпис у протоколі.

Постановою №392 від 07.04.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. Як зазначено в постанові, уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.04.2026 № 243, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 03.04.2026 о 09:00 год. в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. Розглянувши матеріали справи, встановлено, що поважні причини неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до ТЦК та СП відсутні. Такими своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішеннями військово-лікарської комісій чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі ст.5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 252 КУпАП та ч.1 ст.90 КАС України орган (посадова особа) та суд оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п.п.21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України від 16.05.2024 №560 (далі- Порядок №560), За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

У ст.210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Варто зазначити, що правопорушення, визначені ст.ст.210,210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або СЗРУ), а повноваженнями щодо накладення стягнення за вчинення правопорушень наділяються керівники таких формувань.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, доказів про отримання позивачем повістки про виклик для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішеннями військово-лікарської комісій чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні.

Згідно положень п.40 Порядку 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Ані до протоколу про адміністративне правопорушення, ані до відзиву на позов матеріалів фото- і відеофіксації вручення повістки позивачеві відповідачем не надано.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

До того ж, за приписами частини першої статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи, за відсутності позивача, при наявності підстав для перенесення розгляду, позбавило його прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, яким, зокрема, повідомлено, що датою призначеного розгляду справи про адміністративне правопорушення є 07.04.2026 о 09:00, що підтверджується підписом останнього на вказаному.

07.04.2026 року родичами позивача відповідачу надані докази госпіталізації позивача до лікарні та перебування його на стаціонарному лікуванні.

Відтак, відповідач з метою недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою позивача та призначити новий час для розгляду справи про адміністративне правопорушення, натомість відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення по суті.

Тобто, вказані обставини свідчать про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, за наслідками якої було винесено спірну постанову, враховуючи вищевказані норми статті 268 КУпАП, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суб`єкт владних повноважень не надав пояснень та відповідних доказів тому, коли саме отримав від родичів позивача документи про перебування позивача на стаціонарному лікуванні, обмежившись лише доводами про відсутність повідомлень про його госпіталізацію на час розгляду справи.

Відтак, у випадку недотримання відповідачем в процесі винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП процедури, вказане свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та порушення відповідачем при її винесенні принципу належного урядування.

Приходячи до такого висновку, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, суд зауважує, що у спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови від 07.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 з огляду на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 665, 60 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.

Керуючись ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 392 від 07.04.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження : АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 /шістсот шістдесят п`ять / гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Ковальова