Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №332/3177/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3177/26

Провадження №: 2-а/332/54/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сухорукова Надія Миколаївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.05.2026 № R525420,

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя 21.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сухорукова Надія Миколаївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 /відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2026 № R525420, якою ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 складений протокол № 652 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що громадянину ОСОБА_1 направлено повістку № 6461080 засобами поштового зв`язку про необхідність прибуття 09.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою виконання військового обов`язку щодо актуалізації облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 у встановлений у повістці час не з`явився, чим порушив вимоги діючого законодавства. Оскаржуваною постановою № R525420 від 14.05.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки адміністративне стягнення на позивача було накладено поза межами строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити, стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Ухвалою судді від 22.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у 5-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду відзив на адміністративний позов, у якому не погодився з доводами, викладеними у позовній заяві. Відповідач зазначив, що постанова, прийнята тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , є законною, винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Матеріалами справами підтверджується, що позивачу була направлена повістка засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. У подальшому повістка повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою поштового відділення про відсутність одержувача за вказаною адресою. Отже, позивач вважається таким, що належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, у дату та час, визначені у повістці (09.02.2026 об 11 годині), позивач до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з`явився, про причини неявки не повідомив, документів, що підтверджують поважність причин неявки, не надав. Строки притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем не порушені, оскільки правопорушення було виявлено у день складання протоколу, а саме 07.05.2026. У зв`язку з цим до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

У судовому засіданні 01.06.2026 вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 05 червня 2026 року.

У судове засідання 04.05.2026 учасники справи не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07 травня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки командира взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 сержантом ОСОБА_3 складений протокол № 652 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до вказаного протоколу громадянину ОСОБА_1 направлено повістку № 6461080 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» про необхідність з`явитися 09.02.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою виконання військового обов`язку щодо актуалізації облікових даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Громадянин ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом надсилання повістки засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом), у встановлений у повістці час не з`явився та не надав документи, що підтверджують поважність причин неявки (а.с. 15)

Діяння ОСОБА_1 визначено як порушення вимог ч. 1, ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (щодо обов`язку з`являтися за викликом до ТЦК та СП), п. 2 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, п. 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, ухилення від виконання обов`язків з військового обліку та порушення законодавства про мобілізаційну підготовку в особливий період. Протокол складено у присутності позивача. Від надання пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився.

Тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 14 травня 2026 року була винесена постанова № R525420 за справою про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн (а.с. 20-21).

Згідно з постановою суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП) ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

ІНФОРМАЦІЯ_2 є територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, який відповідно до ст. 235 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, 210-1 Кодексу.

Оскаржувану постанову винесено тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.02.2026 № 56 на ОСОБА_2 покладене тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою на те особою.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст. 210-1 КУпАП).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст. 210-1 КУпАП).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до положень абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Згідно з п. 21 цього Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, неявка військовобов`язаного за викликом ТЦК та СП створює склад правопорушення, відповідальність за яке, в особливий період, передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з тим, статтею 38 КУпАП встановлено строки, в межах яких може бути накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У спірному випадку правопорушення не є триваючим, оскільки суть такого правопорушення полягає у неявці військовозобов`язаного за викликом ТЦК та СП.

Визначаючи день вчинення правопорушення, як день, з якого починається перебіг тримісячного строку для накладення адміністративного стягнення, суд виходить з того, що згідно з повісткою № 6461080 позивач був зобов`язаний з`явитися до ТЦК та СП 09 лютого 2026 року об 11.00 год.

Отже, днем вчинення правопорушення у разі неявки військовозобов`язаного за викликом до ТЦК та СП є 09.02.2026.

У спірному випадку на позивача накладено адміністративне стягнення 14.05.2026, тобто поза межами строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, пропуск строків, передбачених ст. 38 КУпАП, є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно з вимогами п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14.05.2026 № R525420 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статі 134 КАС передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статі суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписами частини 7 статті 134 КАС України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо) при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Представник відповідача заперечувала проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що заявлений до стягнення розмір витрат не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, справа є нескладною, обсяг документів мінімальний.

З матеріалів справи встановлено, що представником позивача адвокатом Сухоруковою Н.Д. в інтересах позивача ОСОБА_1 подана позовна заява про визнання протиправною та скасування постанови тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № R525420 по справі про адміністративне правопорушення від 14.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

На підтвердження повноважень адвокат надала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 002937, ордер на надання правничої допомоги серії АР № 13162393, виданий адвокатом Сухоруковою Н.Д. на представлення інтересів ОСОБА_1 ..

У позовній заяві представник позивача адвокат Сухорукова Н.Д. зазначила про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у сумі розмірі 10 500,00 грн.

27.05.2026 представником позивача Сухоруковою Н.Д. надано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 4000 гривень.

На підтвердження розміру витрат представником позивача суду надані:

- договір про надання правничої допомоги від 02 квітня 2026 року, укладений між адвокатом Сухоруковою Н.Д. та ОСОБА_1 ;

-додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2026, відповідно до якого адвокатом надані послуги зі складання та подання позовної зави від 20.05.2026 по справі № 332/3177/26, вартість послуги 4000 гривень;

- детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 25.05.2026, відповідно до якого адвокатом Капралову О.Г. надана послуга вартістю 4000 гривень зі складання та подання позовної зави від 20.05.2026 по справі № 332/3177/26;

- копія прибуткового касового ордеру від 25.05.2026 № 12, що свідчить про сплату Капраловим О.Г. послуг адвоката у розмірі 4000 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження № К/9901/11835/18).

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн не є пропорційним до предмету спору.

Суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).

Отже, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 132, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сухорукова Надія Миколаївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.05.2026 № R525420 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення № R525420, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 14.05.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Суддя У. В. Блажко