Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №314/879/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/879/26

Провадження № 2-о/314/91/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в окремому провадженні цивільну справу № 314/879/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2026 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Заява обґрунтована тим, що 11.09.2021 громадянка України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб у так званому Куйбишевському відділі ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції донецької народної республіки, актовий запис про шлюб № 202.

Заявники, щоб якось формалізувати свої відносини в окупації, уклали шлюб, що по факту не має юридичного значення для України. Вказане свідоцтво про шлюб заявниця отримала в м. Донецьку у 2021 р., та, відповідно, воно не потрапило до Демографічного реєстру України.

Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту укладення шлюбу в зв`язку з тим, що актовий запис про шлюб в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній, а паперовий носій актового запису знаходиться у відділі ДРАЦС на тимчасово окупованій території.

Таким чином, встановлення факту реєстрації шлюбу має для заявниці юридичне значення, оскільки надасть їй право отримати свідоцтво про шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану на території України, яка контролюється державними органами, що є загальною передумовою визначення правового статусу громадянина у сфері шлюбно-сімейних правовідносин, оскільки інший спосіб отримати відповідний документ неможливо з незалежних від неї об`єктивних обставин.

Крім того, на даний період часу заявниця хоче змінити своє прізвище на прізвище свого чоловіка - « ОСОБА_1 », однак з причини існування свідоцтва про шлюб, виданого на тимчасово окупованій території, ОСОБА_1 позбавлена можливості це зробити.

З огляду на зазначене, заявниця просить суд встановити факт реєстрації шлюбу, між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Горлівки Донецької області, та громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Красноармійське Новоазовського району Донецької області, який зареєстрований у Куйбишевському відділі ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції донецької народної республіки (органом непідконтрольним державі Україна), актовий запис про шлюб № 202, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 », прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ».

Представник заявниці надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, не скористався правом подати заперечення на заяву, тому суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

07 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану».

У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про реєстрацію, розірвання шлюбу підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

Судом встановлено, згідно з копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 16.02.2016 Дебальцевським МС ГУ ДМС України в Донецькій області, громадянка України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області.

Згідно з копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 22.01.2019, орган, що видав 1438, громадянин України ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з наданою копією свідоцтва про шлюб, виданого т.зв. днр, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11.09.2021 зареєстровано шлюб Куйбишевським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ. Відповідно до вказаного переліку територія м. Донецьк є тимчасово окупованою РФ територія України з 07.04.2014.

Отже, згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шлюб укладено на тимчасово окупованій території України.

Разом з цим, відповідно до висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), Молдови та росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and russia"), які ґрунтуються на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, суд вважає за можливе взяти до уваги копію свідоцтва про шлюб, надану заявником, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Враховуючи практику ЄСПЛ, беручи до уваги, що встановлення факту реєстрації шлюбу для заявниці має юридичне зазначення, оскільки необхідне для офіційного підтвердження зміни нею дошлюбного прізвища та інших юридичних наслідків реєстрації шлюбу, заява про встановлення факту реєстрації шлюбу підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі ст. 19 Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 4, 5, 258, 259, 264, 319ЦПК України, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про встановлення факту реєстрації шлюбу задовольнити.

Встановити факт реєстрації шлюбу 11.09.2021 між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Горлівка Донецької області, та громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Красноармійське Новоазовського району Донецької області, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 », прізвище чоловіка « ОСОБА_2 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копію судового рішення негайно видати учасникам справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізької апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

15.06.2026