Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №504/2545/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/2545/26

Номер провадження 3/504/1022/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ща Щасливе Олешківського району Херсонської області, громадянки України, освіта середня, непрацюючої, незаміжньої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 28.04.2026р. органом 5120, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ст.184 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026р. старшим інспектором СЮП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Соловій К.М., був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №764937, згідно якого у період з 23.05.2026р. по 26.05.2026р. мати ОСОБА_1 , була відсутня за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , чим ухилялась від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, обов`язків щодо забезпечення безпечних умов життя та виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2013 р.н., ОСОБА_2 , 2016 р.н., ОСОБА_3 , 2018 р.н., яке виразилося у залишенні дітей без батьківського піклування на тривалий період, відповідальність за що передбачено ч.2 ст.184 КУпАП.

Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи, і, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.06.2026р. ОСОБА_1 не з`явилася про дату, час та місце проведення якого була сповіщена своєчасно, належним чином, про що свідчить довідка про доставку смс - сповіщення КП ОСК Д-3 від 09.06.2026р., у зв`язку із чим, керуючись ст.268 КУпАП, суддя вважає можливим справу розглянути в її відсутності.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), суд зазначив, що сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Слід зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008р. «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання письмових пояснень та заперечень на протокол про адміністративне правопорушення, жодних доказів не надала.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши, наявні докази у справі, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №764937 від 26.05.2026р.;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.05.2026р., яка підтвердила обставини викладені протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №764937 від 26.05.2026р.;

-копіями свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 є їх матір`ю;

-даними рапорту реєстрації ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області №4322 від 26.05.2026р.;

-даними акту обстеження умов проживання від 26.05.2026р.;

-письмовими поясненнями ССД Красносільської селищної ради ОСОБА_4 від 26.05.2026р.;

-письмовими поясненнями дітей ОСОБА_2 , 2013 р.н., ОСОБА_2 , 2016 р.н. від 26.05.2026р.;

-письмовими поясненнями адміністратора ОО БФ «Спадщина» ОСОБА_5 від 05.2026р.;

-даними листа начальника відділення ОСОБА_6 від 27.05.2026р.;

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Частина 2 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Згідно довідки складеної старшим інспектором СЮП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Соловій К.М. від 03.06.2026р., зазначено що, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 26.05.2025 року по 26.05.2026 року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, однак ОСОБА_7 ніяких фактичних відомостей про притягнення ОСОБА_1 до зазначеної адміністративної відповідальності не вказала (номер справи, дату притягнення до відповідальності, копії процесуальних документів), з огляду на зазначене суд вважає дану довідку недопустимим доказом, а таке відношення посадовою особою ОСОБА_7 до своїх службових обов`язків формальним.

В свою чергу, ч.1 ст.184 КУпАП, передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Разом з тим, не є зрозумілим у зв`язку з чим дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кваліфіковані саме за ч.2 ст.184 КУпАП, тобто дії вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу для підтвердження факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП протягом року.

Виклад суті правопорушення у протоколі також не містить зазначення про вчинення правопорушення повторно.

З викладеного вбачається, що посадова особа, яка складала протокол не вірно кваліфікувала дії ОСОБА_1 .

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст.184 КУпАП не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, та вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч.1 ст.184 КУпАП за ознаками ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітніх дітей. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. З врахуванням викладеного, суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження в межах санкції ч.1 ст.184 КУпАП.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 26, 33-35, 40-1, 283, 284 ч.1 п.1, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 665 грн. 60 коп.

Реквізити для сплати судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

Суддя П. В. Жовтан