Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №683/248/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/248/25

1-кп/683/80/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі :

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю

секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Старокостянтинові Хмельницької області кримінальне провадження, відомості про які внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025243100000009 від 02 січня 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Ілляшівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зі слів одружений, але фактично проживає сам, утриманців немає, офіційно не працює, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , судимий вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2018 року за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, ухвалою Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 08 травня 2018 року вирок змінено в частині призначеного покарання, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, зараховано у строк відбування покарання термін утримання його під вартою з 29 січня 2018 року по 08 травня 2018 року включно, звільнено з під варти в залі суду,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що у зв`язку із воєнною агресією військ Російської Федерації на території України, згідно Указу Президента України №62/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №740/2024 від 28 жовтня 2024 року строком на 90 діб до 08 лютого 2025 року та затверджений Законом України №4024-ІХ від 29 жовтня 2024 року.

Незважаючи на вище викладене, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, 29 грудня 2024 року близько 20 год 00 хв вирішив вчинити кримінальне правопорушення, пов`язане з таємним викраденням чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний намір, пов`язаний з викраденням чужого майна, в цей же день 29 грудня 2024 року близько 20 год 00 хв ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_1 з дозволу ОСОБА_6 , скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх осіб, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав велосипед марки «Pegasus», темно-синього кольору, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 4100,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений заперечив вчинення пред`явленого злочину, мотивуючи тим, що за кілька місяців до інкримінованої події його знайомий, житель села Райки ОСОБА_9 , з яким вони разом працювали в с. Остропіль і який на даний час помер, подарував йому велосипед марки «Україна», бо в нього їх було два. Велосипед постійно знаходився в його господарстві і він ним постійно користувався, їздив в магазин, що неодноразово бачили його сестра ОСОБА_10 , сусіди та жителі села. Десь за десять днів чи за тиждень до інкримінованої події ОСОБА_6 попросив у нього велосипед на годину-півтори, на що він погодився. Хоч останній і користувався ним довше, проте він не казав йому його повертати, так як розумів, що велосипед віддасть. Вони з ОСОБА_6 добрі знайомі, довіряв йому, постійно спілкуються, часто бував у нього в гостях. Повертаючись ввечері 29 грудня 2024 року з сусіднього села, зайшов до ОСОБА_6 , де біля веранди побачив свій велосипед «Україна» зеленого кольору, чоловіча рама, без фари, тому забрав його і в руках повів до своєї доми, так як сидіння було виставлене надто високо для нього, щоб їхати, до того ж боліла нога. Наступного ранку ОСОБА_6 сказав, що викрали велосипед, на що він йому повідомив, що велосипед в нього вдома та знову віддав його йому. Стверджував, що позичав ОСОБА_6 свій особистий велосипед марки «Україна» зеленого кольору і його ж забрав, не виключив, що міг помилково забрати велосипед «Pegasus», так як було темно і він не роздивлявся його, оскільки вважав, що це його велосипед, а іншого велосипеда у ОСОБА_6 не було. Розбіжності з обвинуваченням щодо викрадення велосипеда іноземного походження «Pegasus», темно-синього кольору пояснює тим, що ОСОБА_6 поміняв велосипеди, а саме, що він йому дав велосипед «Україна», а він привів велосипед «Pegasus», з приводу якого він в поліції писав заяву про його добровільну видачу та з яким там же фотографувався в присутності двох понятих, а також з ним був біля будинку ОСОБА_6 , де йому сказали, де цей велосипед стояв, він же розумів, що показує місце знаходження свого велосипеда «Україна», який він тоді забрав і повів в руках додому. Заперечив продаж свого велосипеда «Україна» будь-кому, оскільки він йому самому необхідний.

Захисник просив виправдати ОСОБА_7 через відсутність у нього корисливого умислу на крадіжку, так як він помилково вважав, що забрав власний велосипед, який попередньо дав у тимчасове користування ОСОБА_6 , що не спростовано стороною обвинувачення.

Потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що позичив на кілька годин велосипед «Україна» зеленого кольору у сусіда ОСОБА_11 , якому його вроді «за могорич» продав ОСОБА_7 . Приїхавши додому, він поставив його біля веранди та заснув. Прокинувшись, виявив його відсутність. ОСОБА_7 повідомив про крадіжку велосипеда і що викликав поліцію. Після чого останній, злякавшись, віддав йому велосипед і він зразу ж повернув його ОСОБА_11 . Стверджував, що ОСОБА_7 вкрав у нього велосипед «Україна» та повернув йому велосипед «Україна». Велосипеда «Pegasus» у нього ніколи не було, ніякого відношення до нього немає, його походження йому невідоме. Це велосипед типу спортивного, його не було та не могло бути у ОСОБА_7 . Про крадіжку велосипеда «Pegasus» написав за вказівкою поліції. Претензій до ОСОБА_7 немає, просить не позбавляти волі.

Під час судового розгляду судом були дослідженні наступні докази сторони обвинувачення:

рапорт старшого інспектора – чергового капітана поліції ОСОБА_12 від 30 грудня 2024 року за р.№9931 про те, що 30 грудня 2024 року о 00:15 надійшло повідомлення зі служби 102 про крадіжку 29 грудня 2024 року приблизно о 18 год 00 хв біля будинку по АДРЕСА_2 невідомими особами таємно велосипеда (Україна, темно-синього кольору). Заявник ОСОБА_6 повідомив, що велосипед належить сусідові, він користувався ним, сусід велосипед не забирав. В ході виїзду на повідомлення було встановлено обставини звернення, проведено збір матеріалів, також було виявлено велосипед, який повернуто заявнику. Рішення буде прийнято згідно Закону України «Про звернення громадян». Відомості до ЄРДР вноситись не будуть (а.с. 97);

протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складений 30 грудня 2024 року о 00 год 55 хв в с. Ілляшівка, про прийняття усної заяви від ОСОБА_6 про факт дрібної крадіжки, а саме, що 29 грудня 2024 року близько 18 год 00 хв із території домоволодіння АДРЕСА_1 невідома особа викрала велосипед марки типу «Україна» темно-синього кольору із написом «Пегас», при цьому візуально вбачається допис іншим почерком слова «типу». Визначено суму матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн (а.с. 98);

лист заступника начальника ВП – начальника СВ ВП №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницьквій області підполковника поліції ОСОБА_13 від 30 грудня 2024 року про те, що у зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до ЄРДР, матеріали зареєстровані в ІКС ІПНП (журнал ЄО) ВП №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області 30 грудня 2024 року за №9931 для їх розгляду згідно із Законом України «Про звернення громадян» або КУпАП (а.с. 96);

довідка ФОП « ОСОБА_14 » про те, що вартість велосипеда «Пегас» становить 3500 грн (без визначення станом на яку дату та без врахування зносу) (а.с. 95);

рапортом Ст. ДОП ВП №1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_15 зареєстрованим 02 січня 2025 року за №37 про те, що при перевірці матеріалів зареєстрованих в ЄО №9931 від 30 грудня 2024 року по факту крадіжки згідно довідки ФОП « ОСОБА_14 » визначена вартість велосипеда в сумі 3500 грн, в зв`язку з чим просить внести відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 94);

витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню №12025243100000009 від 02 січня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України (станом на 03 січня 2025 року) за фактом крадіжки 29 грудня 2024 року близько 18 год 00 хв по АДРЕСА_2 невстановленою особою, яка шляхом вільного доступу проникла на територію домогосподарства ОСОБА_6 , звідки таємно викрала велосипед іноземного виробництва. Вартість збитку становить 3500 грн (а.с. 92-93);

витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню №12025243100000009 від 02 січня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України (станом на 17 січня 2025 року) про те, що ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, 29 грудня 2024 року близько 20 год 00 хв вирішив вчинити кримінальне правопорушення, пов`язане з таємним викраденням чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, пов`язаний з викраденням чужого майна, в цей же день 29 грудня 2024 року близько 20 год 00 хв ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_1 з дозволу ОСОБА_6 , скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх осіб, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав велосипед марки «Pegasus», темно-синього кольору, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 4100,00 грн (а.с. 91);

власноручно написану заяву ОСОБА_7 від 03 січня 2025 року про добровільну видачу працівникам поліції велосипеда марки «Пегас» темного кольору (а.с. 102);

протокол від 03 січня 2025 року з фототаблицями огляду та добровільної видачі ОСОБА_7 в присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на прилеглій території ВП №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області по вул. Авіаторів, 2 м. Старокостянтинів, де ОСОБА_7 на підставі заяви про добровільну видачу у присутності понятих добровільно видав велосипед марки «Pegasus», темно-синього кольору, який викрав 29 грудня 2024 року біля 20 год 00 хв по АДРЕСА_1 . При огляді вказаного велосипеда виявлено пошкоджене сидіння (порване) чорного кольору, два оранжевих катафоти на передньому та задньому колесах, позаду багажник чорного кольору із катафотом червоного кольору, напис на рамі «Pegasus», спереду ліхтарик, пошкоджено лакофарбове покриття іноземного виробництва типу «чорного», який вилучено і відповідним чином опечатано. Місце події сфотографовано, зауважень та доповнень не надходило (а.с. 103-106);

постанову від 02 січня 2025 року про створення слідчої групи (а.с. 99);

постанову від 03 січня 2025 року про призначення групи прокурорів (а.с. 101);

постанова від 03 січня 2025 року про визнання і приєднання до кримінального провадження речового доказу – велосипеда фірми «Pegasus», темно-синього кольору, який передано на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_6 після проведення товарознавчої експертизи (а.с. 115);

постанову від 08 січня 2025 року про призначення товарознавчої експертизи для визначення ринкової вартості велосипеда марки «Pegasus», темно-синього кольору, на момент вчинення злочину (29 грудня 2024 року). Для дослідження експерту постановлено надати речовий доказ, а саме велосипед «Pegasus», темно-синього кольору. Дозволено під час проведення експертизи повне або часткове використання речових доказів (а.с. 109);

звіт про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи №57/25 від 08 січня 2025 року – вартість виконаних робіт визначено у розмірі 320 грн (а.с. 110);

висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №57/25 від 08 січня 2025 року. Об`єкт дослідження – велосипед фірми «Pegasus» 26 дюймів, темно-синього кольору, бувший у використанні. Для дослідження надано копії фототаблиць на 9 арк. велосипеда фірми «Pegasus», темно-синього кольору, сам об`єкт на огляд не надано. Судовим експертом визначена ринкова вартість велосипеда фірми «Pegasus» 26 дюймів, темно-синього кольору, бувшого у використанні з урахуванням зносу станом на 29 грудня 2024 року у розмірі 4100 грн за умови, що станом на досліджувану дату об`єкт мав якісні технічні характеристики (а.с. 110 (а) - 114);

заява ОСОБА_6 від 09 січня 2025 року про отримання на відповідальне зберігання велосипеда марки «Pegasus», темно-синього кольору, до вирішення питання по суті, ознайомлено із обов`язком зберігання згідно чинного законодавства (а.с. 116);

заяву ОСОБА_6 від 09 січня 2025 року про відсутність претензій до ОСОБА_7 , оскільки майнова шкода відшкодована, тому цивільний позов заявляти не бажає (а.с. 108);

протокол від 13 січня 2025 року проведення слідчого експерименту в присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , за змістом якого слідчим експериментом встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_1 з доволу ОСОБА_6 щодо перебування, побачив біля будинку близько 20 год 00 хв 29 грудня 2024 року велосипед фірми «Pegasus», який взяв у руки та пішов до місця свого проживання та який в подальшому видав працівникам поліції. Свою вину у повідомленій підозрі визнав повністю та щиро кається. До протоколу додано лазерний диск із відеозаписом, зауважень та доповнень не надходило (а.с. 126-128);

лазерний диск із відеозаписом слідчого експеримента від 13 січня 2025 року, котрий оглянуто в судовому засідання, під час якого ОСОБА_7 в присутності двох понятих повідомив, що біля 20 год 29 грудня 2024 року був з ОСОБА_6 в будинку останнього по АДРЕСА_2 . Вийшовши на вулицю, побачив біля веранди велосипед, марки не пам`ятає, взяв його в руки та повів на вулицю. На запитання слідчого відповів, що алкогольні напої не вживав, перебував на території домоволодіння ОСОБА_6 з дозволу останнього, визнає вину за повідомленою йому підозрою про таємне викрадення належного ОСОБА_6 велосипеда «Pegasus», який завів до свого місця проживання та в подальшому видав працівникам поліції. Зауважень та доповнень від учасників не поступило (а.с. 157);

дані про особу обвинуваченого (копія його паспорта; інформація про наявність судимості; інформація про те, що на обліку у лікаря нарколога не перебуває та по медичну допомогу до лікаря-психіатра з приводу порушень поведінки та розладів психіки не звертався; довідка про те, що зареєстрований та проживає один; позитивна характеристика по місцю проживання).

Суд, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Пунктом першим статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

В рішенні Європейського Суду з прав людини «SW v United Kingdom» від 22 листопада 1995 року міститься недвозначна вказівка на те, що неприпустимо ніякий відступ від принципу «немає злочину без вказівки на те в законі», навіть «під час війни або іншого надзвичайного стану» з метою «забезпечення максимально ефективного захисту особи від довільного кримінального переслідування, засудження і покарання».

Завдання Суду полягає у тому, аби переконатись, що на момент скоєння обвинуваченим діяння, яке стало причиною для переслідування і визнання винним, існувало правове положення, котре робило таке діяння караним, і що призначене покарання не перевищувало межі, встановлені цим положенням (рішення ЄСПЛ від 22 червня 2000 року у справі «Коем та інші проти Бельгії», § 145; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», § 80; рішення від 29 березня 2006 року у справі «Ашур проти Франції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Як, вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці) в умовах воєнного стану.

Диспозицією ст. 185 КК України визначено, що відповідальність за вказаною статтею настає за таємне викрадення чужого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Обов`язковою суб`єктивною ознакою викрадення є прямий умисел, корисливий мотив та мета. Тобто суб`єкт злочину, протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.

Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.

Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.

Мотивом вчинення злочину є внутрішнє спонукання, рушійна сила кримінально караного вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом. Обов`язковими суб`єктивними ознаками є корисливий мотив (спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна) та корислива мета (збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений інший).

Крім того, об`єктивними ознаками викрадення є об`єкт посягання – право на майно (право власності), предмет – чужа річ, суспільно небезпечне діяння – протиправне звернення (вилучення) та суспільно небезпечний наслідок – завдання майнової шкоди.

При цьому протиправність означає, що суб`єкт (винна особа) не має жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна, воно для нього є чужим. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 постійно стверджував, що велосипед «Україна» це його особиста власність, який він надав у тимчасове користування ОСОБА_6 , а оскільки той його не повертав, тому він забрав його додому, а після того, як ОСОБА_6 сказав про крадіжку і про поліцію, віддав його йому. Заперечив відчуження велосипеда.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_7 попередньо продав «за могорич» велосипед «Україна», тим самим підтвердивши перебування велосипеда у власності останнього. Підтвердив повернення йому викраденого велосипеда «Україна», якого одразу ж віддав дійсному, на його думку, власнику ОСОБА_11 . При цьому заперечив наявність у нього будь-якого іншого велосипеда, в тому числі велосипеда «Pegasus».

Зі змісту рапорту поліцейського від 30 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_6 повідомив про викрадення саме велосипеда «Україна», в ході виїзду було виявлено велосипед, який повернуто заявнику. В протоколі прийняття заяви від ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення від 30 грудня 2024 року зазначено про викрадення невідомою особою (в той час, коли було відомо, що велосипед повернуто ОСОБА_7 ) велосипеда марки типу «Україна», темно-синього кольору, із написом «Пегас», при цьому візуально вбачається допис іншим почерком слова «типу». У витязі з ЄРДР за викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення станом на 03 січня 2025 року зазначено про викрадення велосипеда іноземного виробництва, а в редакції станом на 17 січня 2025 року – про велосипед марки «Pegasus», темно-синього кольору.

Незрозуміле походження велосипеда марки «Pegasus», темно-синього кольору, та чому він видавався ОСОБА_7 , якщо зі змісту рапорту від 30 грудня 2024 року та з показань обвинуваченого і потерпілого викрадений велосипед до приїзду поліції був повернутий ОСОБА_6 , який одразу віддав його ОСОБА_11 . Також незрозуміле різне зазначення предмета злочину, за якими ознаками визначили велосипед із написом «Pegasus» подібним з велосипедом марки типу «Україна» (відсутній паспорт чи інструкція з експлуатації).

Не спростовані показання обвинуваченого та потерпілого про те, що було викрадено і повернуто велосипед «Україна» і що велосипеда марки «Pegasus», темно-синього кольору, в жодного з них не було. Не допитувались під час досудового розслідування та не заявлялись для допиту в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_11 , якому ОСОБА_6 повернув викрадений велосипед, даний велосипед не оглянутий органом досудового розслідування, не з`ясовано його марка, виробника, фізичне існування та причини перебування у ОСОБА_11 ; також не перевірено факт, чи подарував ОСОБА_9 для ОСОБА_7 велосипед та якої марки, чи володів даним велосипедом ОСОБА_7 та чи в подальшому його відчужував, чи наявний спір про право.

В судовому засіданні обвинувачений та потерпілий вказали, що велосипеди марки «Україна» та марки «Pegasus» відрізняються один від одного, зокрема у велосипеді марки «Україна» на відміну від велосипеда марки «Pegasus» не було ручного тормозу та фари. В показаннях обвинувачений зазначав, що забрав велосипед без фари. Описуючи ознаки викраденого велосипеда ОСОБА_6 вказав: що сидіння було шкіряне і ціле, натомість, на фототаблицях до протоколу від 03 січня 2025 року про видачу ОСОБА_7 велосипеда марки «Pegasus», темно-синього кольору (а.с. 103-106) вбачається, що шкіряне покриття на сидінні в кількох місцях об`ємно відірване, а тканина в тих місцях забруднена, що свідчить про давність пошкоджень; що світловідбивачі (оранжеві катафоти) були лише на першому колесі, натомість, на фототаблиці наявні по два оранжевих катафоти на двох колесах; що тормозними були дві ручки велосипеда, натомість, на фототаблиці вбачається лише тормозний пристрій на правій ручці велосипеда; що рами велосипеда нічим не прикривались, натомість, на фототаблиці вбачаються металеві щитки над кожною рамою велосипеда.

Вищевказані обставини, поза розумним сумнівом, не можуть означати, що ОСОБА_7 не має жодного права на велосипед марки «Україна» і будь-яких підстав для його вилучення, і що він для нього є чужим.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у обвинуваченого ОСОБА_7 був відсутній корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, оскільки він вважав, що забирає власний велосипед, тим самим відновлює своє право власності, а не порушує права потерпілого ОСОБА_6 .

Стосовно оцінки доказу, а саме висновку експерта №57/25 від 08 січня 2025 року, то суд вважає його неналежним доказом, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.242 КПК України слідчій або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Зазначені положення спрямовані насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п.7 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

При цьому особливістю норми п.6 ч.2 ст.242 КПК України щодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п.6 ч.2 ст.242 КПК України треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Постановою про призначення товарознавчої експертизи від 08 січня 2025 року визначено надати експерту велосипед марки «Pegasus», темно-синього кольору, а не велосипед марки типу «Україна», темно-синього кольору, із написом «Pegasus», натомість, з висновку експерта вбачається, що в розпорядження експерта надано: копію постанови про призначення товарознавчої експертизи та роздруковані фотознімки велосипеда, об`єкт дослідження на огляд не наданий.

Як вбачається зі змісту висновку вартість товару визначалась за середніми цінами пропозицій, з урахуванням ПДВ. При визначенні вартості враховано найменування, цільове призначення, назва виробника; дата придбання; термін експлуатації; розмірні характеристики. Рівень працездатності та наявність дефектів визначити неможливо у зв`язку з відсутністю об`єкта, однак зважаючи на відомості наявні в постанові та на фотозображеннях, об`єкт дослідження станом на 29 грудня 2024 року перебував у технічно справному, робочому стані. Визначення вартості проводилось з урахуванням працездатності та технічного стану велосипеда фірми «Pegasus» 26 дюймів, темно-синього кольору, бувшого у використанні, тобто без прив`язки до велосипеда типу «Україна» (сторінка 4 висновку). Дослідження проводилось за результатами співставлення інформаційних даних, отриманих в мережі Інтернет (сторінка 2 висновку). Визначена ринкова вартість велосипеда марки «Pegasus» 26 дюймів, темно-синього кольору (без прив`язки до велосипеда марки типу «Україна») з умовою, що станом на досліджувану дату об`єкт мав якісні технічні характеристики, тобто не має конкретної суми збитку, а є лише припущення експерта.

В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду кримінального провадження визнаний речовим доказом велосипед марки «Pegasus», темно-синього кольору, на зберіганні у ОСОБА_6 не перебуває, що в свою чергу позбавляє суд можливості його оглянути та взагалі, у разі необхідності, у відповідності до вимог ст. 242 КПК України провести експертне дослідження заявленого предмету кримінального правопорушення.

Статтею 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.

Суд дійшов висновку, що з урахуванням визнання висновку товарознавчої експертизи №57/25 від 08 січня 2025 року неналежним доказом по справі, суд позбавлений можливості з`ясувати вартість викраденого майна, що в свою чергу позбавляє суд зробити висновок про те, чи мале місце адміністративне правопорушення (ст.51 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є дрібне викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), або кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 КК України.

Згідно норм ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого1996 року.

Європейський суд з прав людини у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, аналізуючи та оцінюючи кожний окремо та в сукупності всі докази, що досліджені у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами дійсний предмет викрадення, корисливий умисел обвинуваченого на викрадення майна, вартість викраденого майна, що унеможливлює кваліфікацію його дій, зібрані по кримінальному провадженню докази не підтверджують пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України, тому необхідно визнати його невинуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і виправдати на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.

Процесуальні витрати (витрати на залучення експерта) в сумі 320,00 грн віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речовий доказ відсутній.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та виправдати його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 320,00 грн віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речовий доказ відсутній.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя