Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №488/5311/24 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5311/24

Провадження № 2-а/488/4/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Щеглової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Корабельного районного суду м. Миколаєва, через підсистему «Електронний суд», надійшла вказана вище позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником – адвокатом Свідзинським Р.М.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 334/2024 від 01.11.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000грн.

Постанова мотивована тим, що 28.10.2024 в приміщенні відділення військового обліку і бронювання солдатів, сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинене в особливий період, а саме ОСОБА_1 в період з 13.02.2013 і по теперішній час не звертався до РТЦК та СП за місцем проживання для взяття його на військовий облік, чим порушив вимоги абз. 6 п. 10 ст. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпункту 1 п. 1 Додатку 2 до Порядку, встановленого постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022.

Вказану постанову позивач вважає безпідставною і такою, що була винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Свідки правопорушення у протоколі вказані не були, доказами зазначено копію паспорта громадянина України, код РНОКПП, військовий квиток, довідка АІТС «Оберіг». Оскільки відповідач не надав доказів виклику позивача для взяття на облік військовозобов`язаних, а також доказів вжиття органом, на який покладено ведення військового обліку військовозобов`язаних, заходів щодо взяття військовозобов`язаного на військовий облік, вина позивача у не перебуванні на військовому обліку з 2013 року та порушення правил військового обліку не доведена. До того ж, особою, яка склала оспорювань постанову, неправомірно кваліфіковано дії позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки на час вчинення інкримінованого йому правопорушення його дії не могли підпадати під регулювання цієї статті.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 334/2024 від 01.11.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Ухвалами судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.12.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони з клопотаннями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не зверталися.

25.12.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення здійснена з дотриманням вимог закону, кваліфікація адміністративного правопорушення відповідає вимогам законодавства, постанова винесена уповноваженою особою.

В обґрунтування заперечень проти позову також зазначав, що відсутні як докази про прибуття, так і докази неприбуття з поважних причин позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на облік.

30.12.2024 представник позивача подав заяву, яка фактично є відповіддю на відзив на позовну заяву, у якій позивач зазначив, що відповідач не з`ясував під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, чи винний позивач у вчиненні адміністративного правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду. Підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на матеріали справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з даними військового квитка серії НОМЕР_1 , 14.08.2003 знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 29.10.2024 поставлений на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 513608 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності на строк до 01.12.2024.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 334/2024 від 01.11.2024 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Вказана постанова мотивована тим, що 28.10.2024 в приміщенні відділення військового обліку і бронювання солдатів, сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинене в особливий період, а саме ОСОБА_1 в період з 13.02.2013 і по теперішній час не звертався до РТЦК та СП за місцем проживання для взяття його на військовий облік, чим порушив вимоги абз. 6 п. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпункту 1 п. 1 Додатку 2 до Порядку, встановленого постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022. На ОСОБА_1 цією ж постановою накладено штраф у розмірі 17 000грн.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, отримала копію постанови 01.11.2024.

Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Частиною 3 статті 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно з оскаржуваною постановою, позивач порушив абз. 6 п. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпункт 1 п. 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022.

Стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, у тому числі, дотримання правил військового обліку.

У абзаці 6 п. 10 ст. 1 вказаного Закону, встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання – у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ – у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

З даних військового квитка позивача встановлено, що він у період з 06.07.1988 до 14.08.2003 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 18.31-442111-2024 від 27.11.2024, ОСОБА_1 з 13.02.2013 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», в редакції, чинній на той час, був зобов`язаний після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк стати на військовий облік, тобто до 20.02.2013.

Водночас, позивач вказує на порушення відповідачем строків накладення адміністративного стягнення.

Строки накладення адміністративного стягнення визначено статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно із ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, приписами частини 7 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строки, після закінчення яких виключається можливість накладення адміністративних стягнень.

Згідно із пунктом 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Комплексний аналіз статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення дає підстави для висновку, що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

У свою чергу слід відмітити, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче правопорушення».

В теорії адміністративного права триваючими уважаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

У спірних правовідносинах позивач не заперечує, що дійсно після реєстрації місця свого проживання в межах території Корабельного району м. Миколаєва він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_7 для постановки на облік як військовозобов`язаний, не вважає при цьому, що у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, однак вказує, що оскаржувана постанова прийнята без достатніх правових підстав, а саме закінчився строк для притягнення винної особи до відповідальності та неналежною посадовою особою.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого на позивача накладено стягнення, суд дійшов висновку, що в цьому випадку є доведеним невиконання ОСОБА_1 обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», однак притягуючи позивача до адміністративної відповідальності, відповідач порушення саме цієї норми не встановив. До того ж, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру, воно є вчиненим (завершеним) 21.02.2013. Саме з цієї дати правопорушення слід вважати виявленим відповідачем. Тримісячний строк з дня вчинення правопорушення закінчився більше ніж 10 років тому.

У протилежному випадку, несвоєчасне виконання спочатку районним військовим комісаріатом, а потім територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх повноважень (проявлення пасивної поведінки, тобто бездіяльності) нівелює інститут «строків накладення адміністративного стягнення».

Натомість, з огляду на протокол № 334/2024, адміністративне правопорушення, вчинене позивачем було виявлене 28.10.2024, а адміністративне стягнення накладене 01.11.2024, тобто поза межами строків, які визначено ч. 7 ст. 38 КУпАП.

Крім того, оскаржуваною постановою штраф накладено в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП як за правопорушення, вчинене у особливий період. При цьому, навіть у разі порушення ОСОБА_1 правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку, з огляду на викладену у постанові суть правопорушення, були би відсутні підстави вважати, що воно вчинене саме в особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

З огляду на викладене, сторона відповідача доказів на спростування заявлених позовних вимог та вказаних у позові обставин до суду не надала, а доказами, наданими суду, не змогла спростувати доводи позивача про порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому суд не бере до уваги посилання у позовній заяві на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого загалом у ст. 210 КУпАП у діях позивача, та інші доводи позовної заяви, як безпідставні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова № 334/2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 01.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00грн. підлягає скасуванню.

У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплата якого позивачу була відстрочена до ухвалення судового рішення у цій справі, підлягає стягненню з відповідача на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 5, 6 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст. ст. 22, 34, 245, 247, 251, 280, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову № 334/2024 від 01.11.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати на оплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене 11 червня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова