Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №472/413/26 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/413/26

Провадження №2-о/472/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року с- ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Маслюк А.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Маняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В :

21 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні.

В заяві представник заявника ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_3 . ОСОБА_3 , 27.07.1991 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , внаслідок чого набула прізвище « ОСОБА_5 ». У шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 був народжений син ОСОБА_7 . Батько дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Мати дитини, ОСОБА_6 , 2004 року зникла безвісти, про що ОСОБА_1 було подано відповідне звернення до Веселинівського РВ УМВС в Миколаївській області.

Таким чином, з 2004 року ОСОБА_1 являється єдиним близьким родичем (бабусею) ОСОБА_7 . З огляду на викладене, з 2004 року ОСОБА_1 прийняла на себе виховання та догляд за малолітнім онуком ОСОБА_7 , останні проживали однією сім`єю в будинку ОСОБА_1 розташованого за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, дбали один про одного.

Приблизно з 2017-2018 року стан здоров`я ОСОБА_1 значно погіршився. Вказана обставина зумовила необхідність систематичної та активної підтримки з боку онука, ОСОБА_7 . Онук,дійсно приймав безпосередню активну участь в підтримці ОСОБА_1 , купував продукти харчування, ліки для ОСОБА_1 , оплачував комунальні послуги, працював по господарству та здійснював усі інші активні дії, що створювали можливість для існування ОСОБА_1 .

09.02.2023 року ОСОБА_7 був мобілізований до Збройних Сил України. 10.02.2023 року та на підставі наказу №25, ОСОБА_7 був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Подальшу військову службу проходив у цій військовій частині. У вересні 2023 року та у липні 2024 року ОСОБА_7 приїздив додому у короткострокові відпустки. Під час відпусток ОСОБА_7 залишав ОСОБА_1 накопичені із заробітної плати кошти. Інших джерел існування ОСОБА_1 практично не має. 22.09.2024 року солдат ОСОБА_7 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісти в районі населеного пункту Веселе, Курської області.

На момент зникнення безвісти ОСОБА_7 його бабуся являлася пенсіонеркою та особою з інвалідністю ІІІ групи. Доходи ОСОБА_1 станом на 2023 рік складались виключно з пенсії в сумі 2520 грн., на 2024 рік з пенсії 2871 грн., що навіть не перевищує прожитковий мінімум встановлений на 2023 рік в сумі 2589 грн. та на 2024 рік в сумі 2920 грн. З огляду на викладене, слід дійти висновку, що постійним і основним джерелом для існування ОСОБА_1 була матеріальна підтримка з боку онука ОСОБА_7 . Саме ОСОБА_7 забезпечував ОСОБА_1 коштами для виживання. ОСОБА_7 , шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 та надання їй готівки особисто, забезпечував можливість їй для існування. Коли ОСОБА_7 приїздив додому він залишав великі суми готівки ОСОБА_1 для того, щоб вона мала можливість купляти продукти харчування, засоби гігієни, ліки, паливо та все інше необхідне для життя.

Навіть на сьогоднішній день основним джерелом для існування ОСОБА_1 є кошти, які їй залишив онук. Однак, так як запас готівкових коштів витрачається та скорочується, ОСОБА_1 потребує систематичного лікування, ОСОБА_1 вимушена звернутися до військової частини НОМЕР_1 для отримання частини грошового забезпечення безвісти зниклого онука, якого вона самостійно виховувала з дитинства. Проте, листом військової частини НОМЕР_1 №1468/1674 від 06.10.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті частки грошового забезпечення, оскільки вона, як бабуся не входить до кола осіб яким виплачується частка грошового забезпечення перелік яких визначено п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки, ОСОБА_7 не складав особистого розпорядження, то ОСОБА_1 позбавлена соціальних гарантій члена родини безвісти зниклого військовослужбовця. Хоча інших близьких родичів ОСОБА_7 не має. Таким чином, склалася ситуація, коли ОСОБА_1 самостійно виховувала онука з 12 років, фактично замінила йому обох батьків, відправила онука захищати Україну, внаслідок чого ОСОБА_7 зник безвісти, але держава відмовляє їй в соціальних гарантіях як єдиного члена сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця.

Просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 2018 року по 22 вересня 2024 року, день зникнення безвісті за особливих обставин.

04 травня 2026 року до суду від представника заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 Кошкер І.А. надійшли пояснення, в яких останній зазначив, що вважають заяву безпідставною, необґрунтованою. У своїй заяві Заявник не зазначає про інших родичів зниклого безвісти військовослужбовця та не додає ніяких доказів їх відсутності. Таким чином, їм не відомо чи перебуває зниклий безвісти ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі чи є в нього діти, які (після зникнення безвісти військовослужбовця) набувають право на отримання відповідних виплат, отже, у справі, ймовірно, наявний спір про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Просять суд встановити наявність спору про право, оскільки заінтересована особа заперечує проти встановлення такого факту, що фактично унеможливлює її розгляд в порядку окремого провадження. Також просять суд заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

11 травня 2026 року до суду від представника заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Кілійник К.С. надійшли пояснення, в яких остання зазначила, що відповідно до ст. 30 Закону україни "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31 ). Непрацездатними членами сім`ї вважаються: г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Статтею 6 Закону № 22262 передбачено, що сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до статті 31 Закону №1058 члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

25 травня 2026 року до суду від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Руденко В.О. надійшли пояснення, в яких останній зазначив, що заява не підлягає задоволенню, оскільки заявниця зазначає, що з 2004 року вона та її онук ОСОБА_7 проживали однією сім`єю в її ( ОСОБА_1 ) будинку, вели спільне господарство, дбали один про одного. Онук приймав безпосередню участь у підтримці Заявниці, купував продукти харчування, ліки для неї, оплачував комунальні послуги та здійснював активні дії, що створювали можливість для її існування. В якості доказу Заявниця надає Суду Акт № 55 про фактичне проживання особи, складений комісією з проведення обстеження матеріально-побутових умов домогосподарств/фактичного місця проживання осіб, які проживають на території Веселинівської селищної ради. Міністерство оборони України вважає, що судом не може бути прийнятий до уваги вищевказаний документ в якості належного та допустимого доказу, адже чинним законодавством України не передбачено, що вищезазначена комісія, має повноваження підтверджувати такі, зазначені в Акті, обставини. Вважають, що Заявниця не надала Суду, а в матеріалах справи відсутня достатня кількість вичерпних та беззаперечних доказів, які є належними та допустимими.

З приводу перебування Заявниці на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_7 Міністерство оборони України вважає за доцільне зауважити про те що у статтях 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

01 червня 2026 року до суду від представника заявника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначив, що в заяві ОСОБА_1 зазначалось, що відсутність грошових коштів і як наслідок засобів для існування змусило ОСОБА_1 звертатися до в/ч НОМЕР_1 для отримання частки грошового забезпечення онука. Однак ОСОБА_1 отримала відмову.

При поданні заяви в рамках окремого провадження, стороною заявника в повній мірі усвідомлено, що бабуся не входить до кола осіб яким виплачується частка грошового забезпечення перелік яких визначено п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884. Таким чином, в/ч НОМЕР_1 , своєю маніпуляцією намагалась обґрунтувати хибну мету подання ОСОБА_1 заяви як отримання частки грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця, що є заздалегідь безперспективним з огляду на вимоги чинного законодавства. Метою подання заяви є можливість ОСОБА_1 отримати пенсію по втраті годувальника.

В рамках подання заяви та розгляду справи стороною заявника послідовно надано докази утримання ОСОБА_1 її онуком, відсутність у заявника інших джерел для існування, що додатково, повністю підтверджено свідками. З огляду на викладене, сторона заявника вважає, що у викладених поясненнях військова частина НОМЕР_1 та Міністерство оборони України не обґрунтовано навела підстави для відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала та просить задовольнити повністю. Крім того зазначила, що вона виховувала онука ОСОБА_7 з 12 років та замінила йому батьків, вони разом вели спільне господарство та дбали один про одного. З 2017-2018 років її стан здоров`я погіршився, тому онук підтримував її, оплачував комунальні послуги, працював по господарству та надавав кошти їй для існування.

Представник заявника Маняк А.В. в судовому засіданні заяву підтримав з тих же підстав зазначених в заяві

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява від представника заявника ОСОБА_8 про розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд заслухавши заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Веселе Курської області під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України зник безвісті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , старший механік відділення технічного обслуговування взводу забезпечення самохідного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 , призваний на військову службу за мобілізацією 09.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується сповіщенням сім`ї № 685 від 29.09.2024 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 57).

З свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 виданого 29 липня 1988 року вбачається, що ОСОБА_1 , народила дочку, ОСОБА_3 (а.с. 52).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00053460918 від 05.09.2025 року, ОСОБА_3 27.07.1991 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , внаслідок чого набула прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 20-21).

У шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 був народжений син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого 23 серпня 2002 року відділом РАГСу Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області (а.с. 53).

З свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 09 серпня 2000 року, вбачається, що батько дитини ОСОБА_7 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (а.с. 54).

Відповідно до довідки № 42/772 від 30.01.2006 року, виданої начальником Веселинівського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , 1954 року народження, дійсно зверталася до Веселинівського РВ УМВС України в Миколаївській області із заявою про розшук своєї дочки ОСОБА_15 . Дана заява зареєстрована до ЖРЗПЗ № 1227 від 22.12.2004 року (а.с. 37).

З довідки про доходи № 9534 5557 7282 2522, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , вбачається, що остання перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області і отримує пенсію за віком в розмірі 3201,52 грн. (а.с. 33).

З довідки до акту медико – соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 513307 вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с. 38).

Відповідно до довідки № 407/02 від 18.09.2025 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Вознесенської районного військової адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 не перебуває на обліку у відділі з питань соціального захисту населення № 2 (Веселинове) управління соціального захисту населення Вознесенської райдержадміністрації та не отримує жодних видів державних соціальних допомог станом на 01.07.2025 року (а.с. 34).

З довідки № 314/01-02/04 від 17.09.2025 року, виданої Центром надання соціальних послуг Веселинівської селищної ради Миколаївської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває на обліку у Центрі надання соціальних послуг Веселинівської селищної ради Миколаївської області як одинока особа. З 12.04.2023 року їй надається соціальна послуга «Догляд вдома», яка передбачає комплекс заходів із забезпечення необхідної допомоги у повсякденному житті, соціальної підтримки та сприяння покращенню якості життя (а.с. 35).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

За нормами ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Положеннями п. г ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», непрацездатними членами сім`ї вважаються дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Відповідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ч. 2 ст. З СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом мають взаємні права та обов`язки

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не лише близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З Витягу № 34117-02/06-10-2024 від 07.10.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації 12.02.2018 рік по теперішній час та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата реєстрації 28.02.1987 року по теперішній час (а.с. 26)

Відповідно до акту № 55 про фактичне проживання від 19.02.2025 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до призову в ЗСУ проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 разом з рідною бабусею ОСОБА_1 , яка була на його утриманні. Факт проживання ОСОБА_7 засвідчили сусіди, а саме ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_18 (а.с 6).

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що на рахунок останньої періодично перераховувалися кошти (а.с. 7-19).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що дуже добре знає сім`ю ОСОБА_1 , дійсно бабуся виховувала онука ОСОБА_7 з дитинства і він проживав біля неї, вони разом вели спільне господарство. Крім того, ОСОБА_7 допомагав бабусі матеріально, а саме надавав кошти на проведення ремонту в будинку, присилав гроші на картковий рахунок бабусі, а коли приїздив також надавав кошти готівкою.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду пояснила, що ОСОБА_7 з 8 років проживав у бабусі ОСОБА_1 , а коли виріс почав працювати у фермера та допомагав бабусі, купував ліки, коли вона знаходилася в лікарні, оскільки вона є особою з інвалідністю, та коли бабусі робили операцію онук повністю все оплатив.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснила, що вона часто перебуває у лікарні з ОСОБА_1 та бачила як її онук ОСОБА_7 приносив ліки, які купував за свої кошти. Після мобілізації ОСОБА_7 постійно бабусі пересилав грошові кошти, а коли приїздив надавав готівкою. ОСОБА_19 дійсно піклувався про бабусю та утримував її.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснила, що вона разом з ОСОБА_1 працювали, дійсно її онук ОСОБА_7 проживав з нею з самого дитинства, оскільки матір ОСОБА_7 . ОСОБА_20 пропала безвісті, а батько ОСОБА_4 помер. Дійсно онук ОСОБА_7 допомагав бабусі, вели спільне господарство та утримував її.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду пояснила, що проживає недалеко від ОСОБА_1 , знайома була з її дочкою ОСОБА_20 . Дійсно з самого дитинства ОСОБА_7 проживав білі бабусі, оскільки мама його безвісті відсутня, а батько помер, ОСОБА_7 спочатку працював у фермера та допомагав бабусі, а потім після мобілізації також допомагав, висилав грошові кошти, купував ліки, а коли приїздив давав гроші готівкою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевказане, на підставі наданих та досліджених у судовому засіданні доказів та враховуючи, що встановлення даного факту має для заявників юридичне значення, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 11-13, 19, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , перебувала на утриманні свого онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , у період з 2018 року по 22 вересня 2024 року, день зникнення безвісті за особливих обставин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 15 червня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський