Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №464/642/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/642/26

пр.№ 2/464/1346/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Короїд Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Центр правової допомоги Юрист24'' про захист прав споживача,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Центр правової допомоги Юрист24'' безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 16 500 грн., а також визнати дії відповідача такими, що порушують права споживача.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він є споживачем правових послуг, які надавались ТОВ «Центр правової допомоги Юрист24». Під час першої телефонної розмови з представником відповідача йому було повідомлено, що правова допомога щодо отримання земельної ділянки буде надана «під ключ», а орієнтовний строк до отримання результату становить до 9 місяців. До моменту здійснення оплати жодного договору надано не було, умови співпраці озвучувались виключно усно. 24.08.2023 позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 16 000 грн за надання правової допомоги. В подальшому відповідачем було подано запит до Львівської міської ради, за результатами якого отримано відмову. Після цього активні дії з боку відповідача припинились. Надалі йому було безпідставно повідомлено, що він нібито відмовився від подальшого надання послуг, чого насправді не було. 12.03.2024 ним було повторно сплачено грошові кошти у розмірі 16 500 грн., після чого відповідачем було подано адміністративний позов до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №380/8762/24 позов було задоволено. На даний час справа перебуває на розгляді у Восьмому апеляційному адміністративному суді. Ухвалою суду від 28 травня 2025 року строк розгляду справи продовжено, що свідчить про те, що правовий супровід справи триває, а остаточний результат не досягнутий. Повідомляє, що на момент укладення правовідносин він є діючим військовослужбовцем, що було відомо відповідачу, а сам договір було надано лише після здійснення оплати, та навіть після цього копія не була направлена одразу - позивач отримав її лише разом з пакетом документів, який згодом направляв до Львівської міської ради від його імені. Також, зазначає, що ним було направлено відповідачу досудову претензію рекомендованим листом, однак станом на день подання цього позову жодної відповіді отримано не було. Зазначене свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та подвійне отримання плати за оду і ту ж справу, чим порушуються його права споживача, просить позов задоволити. Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечив позовні вимоги, зазначивши, що позивач є споживачем юридичних послуг, що надавались йому на підставі договорів про надання правової допомоги/юридичних послуг: № 25082301 від 24.08.2023, з ціною договору 16000,00 грн. та № 13032401 від 13.03.2024, з ціною договору 16 500,00 грн., зі строком дії договору: до 30.11.2024 року. Відповідно до умов договору договору № № 25082301 від 24.08.2023 Товариство зобов`язалось надати позивачу такі послуги як -направлення адвокатського запиту до міськради м.Львів та Держгеокадастру, підготовка проекту заяви, підбір земельної ділянки на публічній карті, плата за вказані послуги склала 16 000 грн. Натомість договором № 13032401 від 13.03.2024 було обумовлено надання наступних послуг - підготовка позовної заяви, участь адвоката в судовому засіданні, плата за що обумовлена у розмірі 16500 грн. За договором від 24.08.2023 зобов`язання товариством виконані у повному обсязі. Разом з тим, в межах виконання предмету договору № 13032401 від 13.03.2024 Товариством не було надано увесь обсяг послуг, передбачених договором, зокрема щодо участі адвоката, з не залежних від товариства причин, адже справа №380/8762/24 була розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 30.10.2024 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 380/8762/24, адміністративний позов було задоволено частково та визнано протиправною відмову Львівської міської ради у наданні позивачу переліку вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в адміністративних межах міста Львів, а також зобов`язано Львівську міську раду надати позивачу перелік вільних земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в адміністративних межах м. Львів. Надалі, апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №380/8762/24 - без змін. Зазначає, що в даному випадку позивачу було фактично надано товариством послуги на суму 15 500 грн., що документально підтверджується у відзиві. Щодо суми коштів у розмірі 1 000 грн., ця грошова сума буде повернутою товариством позивачу за відповідних умов без будь-яких зволікань. Таким чином, у договірних відносинах із ОСОБА_1 права останнього, як споживача, товариством жодним чином порушеними не були, тому просить відмовити у задоволенні позову. Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що незважаючи на те, що у відзиві відповідач посилається на існування двох договорів про надання правничої допомоги, а саме: договір №25082301 та договір №13032401, однак, обидва зазначені договори фактично стосуються одного й того самого питання, а новий предмет правничої допомоги між сторонами не виникав. Також зазначив, що питання подвійної оплати за правничу допомогу неодноразово піднімалося ним під час комунікації з представниками відповідача. Зокрема, у відповідь на його звернення щодо здійснених оплати повідомлялося, що йому слід самостійно з`ясовувати це питання у договорі, при цьому змістовних пояснень щодо здійснених платежів надано не було. Крім того, комунікація з представниками відповідача здійснювалася на неналежному рівні, адже звернення позивача та запити щодо стану справи неодноразово залишалися без відповіді. У ряді випадків повідомлення залишалися без відповіді навіть після їх прочитання. Ухвалою від 17.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 08.05.2026 прийнято відмову позивача від позовної вимоги про повернення коштів та закрито провадження у цій частині.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов в частині визнання дій відповідача такими, що порушують права споживача задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав пояснення аналогічні змісту відзиву, додатково пояснив, що керівництвом відповідача було прийнято рішення про повернення позивчу 16500 грн., однак, таке рішення було обумовлено виключно бажанням врегулювати спір мирним шляхом, тому повернення цих коштів позивачу не є визнанням позову, оскільки усі зобов`язання за договорами були належно виконані. Просить відмовити у задоволенні позову. Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з`ясувавши дійсні обстаивни справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 24.08.2023 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю ''Центр правової допомоги Юрист24'' було укладено договір про надання правової допомоги №2582301. Предметом вказаного договору стало надання відповідачем позивачеві юридичних послуг, а саме - направлення адвокатського запиту до міськради м.Львів та Держгеокадастру, підготовка проекту заяви, підбір земельної ділянки на публічній карті. Як вбачається із змісту договору розмір оплати таких послуг обумовлено - 16 000 грн. (п.1.3 договору). Позивачем здійснено оплату за вказаним договором, що визнається сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, а також не оспорюється сторонами на виконання умов вказаного договору відповідачем було надіслано звернення про надання переліку вільних земельних ділянок в адміністративних межах м.Львова від 12.09.2023 та від 09.10.2023, на які отримано відповіді.

13.03.2024 між позивачем та відповідачем також було укладено договір про надання юридичних послуг №13032401. За умовами цього договору відповідач зобов`язався надати наступні юридичні послуги - підготовка позовної заяви, участь адвоката в судовому засіданні. Відповідно до п.3.1 договору, розмір витрат пов`язаних із наданням таких юридичних послуг склав 16 500 грн. Позивачем вказані кошти були сплачені відповідачу.

На виконання умов вказаного договору від імені позивача підготовлено та пред`явлено адміністративний позов про визнання протиправною відмову у наданні позивачу переліку вільних земельних ділянок та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позов задоволено частково, визнано протиправною відмову у наданні позивачу переліку вільних земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в адміністративних межах м.Львова та зобов`язано Львівську міську раду надати позивачу перелік таких ділянок. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 вказане рішення залишено без змін.

Таким чином, із змісту вказаних договорів вбачається, що їх предметом були різні юридичні послуги.

Незважаючи на те, що вказані правочини не містять підпису позивача, однак, такі правочини є укладеними, в силу того, що факт їх укладення визнається обома сторонами, позивачем надано відповідачеві сканкопії документів для виконання умов договору, здійснено оплату договорів, а відповідачем вчинено дії на їх виконання.

Позивач заявлену позовну вимогу обгрунтовує нечесною практикою відповідача а саме укладення різних договорів при наданні юридичної допомоги щодо одного і того ж питання та отримання за це подвійної плати, стверджуючи, що такі дії порушують його права споживача.

Проте, таке твердження не грунтується на положеннях законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно із частиною першою статті 906 цього Кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Разом із тим, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правомірним є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Аналізуючи положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», необхідно дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 та від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до абзацу 1 частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як встановлено судом договорами про надання юридичних послуг обумовлено різний перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається, різна їх оплата. Той факт, що і у одному, і у другому випадку послуги були пов`язані із захистом права позивача на отримання інформації щодо вільних земельних ділянок для подальшого їх набуття у власність не впливає на можливість відповідача розмежовувати види юридичних послуг, що надаються. Із долученої позивачем переписки вбачається, що здійснюючи оплату за другим договором у нього був наявний договір від 24.08.2023, відтак, вважаючи безпідставною другу оплату він міг її не здійснювати. Натомість він погодився на надання юридичних послуг щодо оскарження відмови Львівської міської ради у суді та здійснив оплату таких послуг.

Крім того, на виконання вказаних договорів відповідачем вчинено дії передбачені із умовами, скеровано відповідні запити, підготовлено позов від імені позивача, який було задоволено, тому судом не встановлено обставин, які б свідчили про завдання позивачеві як споживачеві будь-якої шкоди .

Таким чином, судом не встановлено, що спірні договори містять положення, які призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача, а відтак не встановлено і порушення прав споживача діями відповідача..

Одним із засад цивільного судочинства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України), відповідно до якої сторони мають право відступити від положень актів цивільного законодавства регулювати свої відносини на власний розсуд, визначальним у такому врегулюванні є те, що сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо у таких актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 3, 4 статті 6 ЦК України).

Таким чином суд приходить до висновку, що вказані договір про надання юридичних послуг були укладені між сторонами добровільно, відповідно до положень чинного законодавства, їх умови відповідають загальним засадам цивільного законодавства, а тому підстави для визнання дій відповідача такими, що порушують права споживача відсутні.

З огляду на наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Центр правової допомоги Юрист24'' про захист прав споживача – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуюча