Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №450/155/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/155/26 Провадження № 1-кп/450/341/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №12025141430000823 від 28.10.2025 р., відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Переможне, Городоцького р-ну, Львівської обл., зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, який навчається в Національному університеті "Львівська політехніка", працює на посаді механіка станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_8 , не одружений, не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, не депутат, не адвокат, не нотаріус, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, не є особою з інвалідністю, військовозобов"язаний, не військовослужбовець, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_4 , 27.10.2025 р. о 18 год. 35 хв., керуючи технічно-справним транспортним засобом марки "AUDI" моделі "А4" номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись ним від с.Оброшине Львівського району Львівської області по вул.Глинській в м.Пустомити Львівської області у напрямку до центру міста, неподалік будинку №105, порушив вимоги Р.1 п.1.10, Р.2 п.2.3 п.п. б, д, Р.12 п.12.3, п.12.4 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити автомобіль в межах видимості дороги, у момент виникнення небезпеки для руху у виді пішохода не вжив заходів до зменшення швидкості та не зупинив керований ним транспортний засіб, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , що переходила проїзну частину дороги поза межами пішоходного переходу, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла у медичному закладі.

В судовому засіданні 08.06.2026 р. обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати, зокрема не позбавляти волі і права керування транспортними засобами. Вказав, що станом на 08.06.2026 р. завдані ним моральні та матеріальні збитки потерпілій не відшкодовано, оскільки пропонував у цей день 5000,00 доларів США, від яких ОСОБА_6 відмовилась, а завдану їй шкоду оцінила в 10000,00 доларів США. Бажає відшкодувати потерпілій завдані збитки. В судовому засіданні 11.06.2026 р. просив вибачення у потерпілої та вказав, що ОСОБА_6 відшкодовано моральну і матеріальну шкоду в розмірі 9000,00 доларів США згідно розписки від 10.06.2026 р., а право на відшкодування завданих збитків від страхової компанії вона залишає за собою.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні 08.06.2026 р. пояснив, що в обвинуваченого ОСОБА_4 наявні кошти у розмірі 5000,00 доларів США, які він має намір передати потерпілій, а іншу частину в сумі 5000,00 доларів США йому необхідно позичити. В судовому засіданні 11.06.2026 р. надав розписку потерпілої від 10.06.2026 р., згідно мотивів якої ОСОБА_6 відшкодована моральна та матеріальна шкода в розмірі 9000,00 доларів США, а право на відшкодування завданих збитків від страхової компанії вона залишає за собою. Просив суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема не позбавляти його волі і права керування транспортними засобами.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні 08.06.2026 р. пояснила, що проживає разом з чоловіком за адресою АДРЕСА_2 . Разом з ними проживала її матір ОСОБА_9 27.10.2025 р. о 18 год. 35 хв. її чоловік перебував на подвір"ї вказаного будинковолодіння і почув з вулиці звук удару. Після цього він повідомив їй, що на вулиці можливо відбулась дорожньо-транспорна пригода, а учасником такої може бути ОСОБА_9 . В подальшому вона побігла на дорогу, де побачила, що автомобіль здійснив наїзд на її матір, яка при житті була активною жінкою. Швидкою допомогою її матір забрали в лікарню, де вона через декілька днів померла. Завдана їй моральна та матеріальна шкода не відшкодована обвинуваченим. В судовому засіданні 11.06.2026 р. вказала, що їй відшкодовано моральну і матеріальну шкоду в розмірі 9000,00 доларів США згідно розписки від 10.06.2026 р., а право на відшкодування завданих збитків від страхової компанії вона залишає за собою. Просила не позбавляти волі обвинуваченого, а щодо позбавлення права керування транспортними засобами поклалась на розсуд суду.

Представник ОСОБА_7 в судовому засіданні 08.06.2026 р. пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 за період часу з 27.10.2025 р. жодного разу не звернувся до потерпілої ОСОБА_6 , не просив у неї вибачення та не співчував. Його поведінка по відношенню до потерпілої була такою, ніби вона у всьому винна. Родичі обвинуваченого скеровували до потерпілої осіб сумнівної репутації "блатних", які переконували ОСОБА_6 не вимагати у ОСОБА_4 жодного відшкодування. Лише 08.06.2026 р. обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до потерпілої та пропонував їй відшкодування в сумі 5000,00 доларів США. Від вказаного відшкодування потерпіла відмовилась, оскільки оцінила збитки в розмірі 10000,00 доларів США, а також вона понесла матеріальні витрати у медичному закладі близько 80000,00 грн. В судовому засіданні 11.06.2026 р. вказав, що потерпілій відшкодовано моральну і матеріальну шкоду в розмірі 9000,00 доларів США згідно розписки від 10.06.2026 р., а право на відшкодування завданих збитків від страхової компанії вона залишає за собою. Просив не позбавляти волі обвинуваченого, а щодо позбавлення права керування транспортними засобами поклався на розсуд суду.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по кримінальному провадженню. Однак, суд визнає недоцільним дослідження доказів про фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду.

Таким чином, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть пішохода ОСОБА_9 .

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше не судимий, пом"якшуючі покарання обставини як визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення на досудовому слідстві і в суді, відсутність обтяжуючих покарання обставин, який посередньо характеризується по місцю реєстрації та проживання, позитивно за місцем праці, не одружений, не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, приходить до переконання обрати покарання в межах санції статті у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

До вказаного висновку суд прийшов з врахуванням відсутності щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , його вибачень та співчуття потерпілій, які ним здійснено лише починаючи з 08.06.2026 р., як і відшкодування моральної та матеріальної шкоди, які на думку суду йому необхідні лише з метою уникнення реального основного покарання у виді позбавлення волі і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім цього, суд враховує позицію потерпілої та її представника ОСОБА_7 , які просили не позбавляти волі обвинуваченого лише після відшкодування ним 10.06.2026 р. завданих збитків, яка на думку суду не є щирою із врахуванням звернення ОСОБА_6 до ОСОБА_4 в судовому засіданні 11.06.2026 р. з словами "Бог тобі суддя".

З позицій і практики Верховного Суду, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Що стосується призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, слід вказати.

Призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в частині позбавлення права керувати транспортними засобами сприятиме меті попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі адміністративних правопорушень, які пов"язані з діяльністю джерела підвищеної небезпеки.

До вказаного висновку про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить з врахуванням відсутності в обвинуваченого ОСОБА_4 елементарних знань Правил дорожнього руху України та нехтування такими.

Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_4 в частині суворого дотримання в подальшому Правил дорожнього руху України, що надалі унеможливить становити його загрозу для оточуючого суспільства, в тому числі учасників дорожнього руху серед яких знаходяться діти і люди похилого віку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п.34, 41 рішення "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання і обмеження у вільному пересуванні працівниками поліції.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 15599,50 грн. слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.10.2025 р., слід скасувати.

Речовий доказ, зокрема транспортний засіб марки "AUDI" моделі "А4" номерний знак НОМЕР_1 , слід повернути належному власнику або володільцю такого майна.

Запобіжний захід у виді у виді особистого зобов"язання припинив свою дію, а цивільний позов відсутній.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання і обмеження у вільному пересуванні працівниками поліції.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 15599,50 грн.

Арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.10.2025 р., - скасувати.

Речовий доказ, зокрема транспортний засіб марки "AUDI" моделі "А4" номерний знак НОМЕР_1 , - повернути належному власнику або володільцю такого майна.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1