Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №463/1069/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/1069/25

Провадження №1-кп/463/183/26

В И Р О К

іменем України

15 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

перекладача - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024141360002669 від 05.09.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гірське, Миколаївського району, Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, начальника колопроктологічного відділення клініки невідкладної хірургії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, підполковника медичної служби, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (військова частина НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2024 року приблизно о 16 : 00 год. начальник колопроктологічного відділення клініки невідкладної хірургії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону підполковник медичної служби ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Jeep Cherokee» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись ним по нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, що у місті Львові на перехресті вул. Личаківська та вул. Патріарха Димитрія Яреми, поблизу будинку №27 вул. Личаківська, грубо порушив вимоги: п. 1.5, п. 1.10, п. 2.3 «б», п. 2.3 «д» п. 10.1, п. 10.5, п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час початку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр повороту ліворуч із другорядної дороги вул. Патріарха Димитрія Яреми на головну дорогу вул. Личаківська, що у місті Львові, маючи об`єктивну можливість виявити і надати дорогу пішоходу ОСОБА_6 , яка з права на ліво по ходу руху транспортного засобу переходила проїзну частину дороги на вул. Личаківській, не вибрав таку траєкторію руху, яка б унеможливила виїзд на смугу зустрічного руху, в результаті чого на смузі зустрічного руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 .

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху України, пішохід ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого І ст. уламкового перелому середньої третини діафізу великогомілкової, верхньої третини малогомілкової кісток лівої гомілки зі зміщенням, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні наведеного вище злочину заперечив. Пояснив, що 5 вересня 2024 р. близько 16:00 год. дійсно здійснював поворот ліворуч з другорядної вул. Патріарха Дмитра Яреми на вул. Личаківську у м. Львові. На перехресті вказаних вулиць зупинив автомобіль, пропустив пішоходів та транспортні засоби, що рухались по головній дорозі. Дочекавшись відсутності перешкод здійснив поворот ліворуч та виїхав на вул. Личаківську, при цьому бачив трамвай на відстані 50-70 м., який наближався до вказаного перехрестя по вул. Личаківській в напрямку центру міста. Повертаючи ліворуч мав намір зайняти крайню ліву смугу по вул. Личаківській, оскільки в напрямку його руху дана вулиця має дві смуги. Ще в процесі маневру «краєм ока» помітив потерпілу, яка знаходилась безпосередньо перед його автомобілем на трамвайній колії, різко загальмував та щоб уникнути зіткнення різко повернув кермо вправо, однак відбувся наїзд на потерпілу. Зачепив пішохода лівим кутом переднього бампера на трамвайній колії напрямком в сторону центра по вул. Личаківській. Безпосередньо перед зіткненням потерпіла була розташовано по відношеню до нього лівою стороно, тому отримала перелом лівої ноги.

Одразу після наїзду зупинив автомобіль, припускає, що можливо рух продовжився за інерціє 1-2 м. Вийшов, і як лікар, надав першу медичну допомогу потерпілій, викликав швидку та працівників поліції, а також про ДТП повідомив своє керівництво в військовому госпіталі. Щоб не блокувати рух інших транспортних засобів від`їхав з місця ДТП не дочекавшись приїзду працівників поліції.

Враховуючи стан потерпілої, порадившись з головним хірургом госпіталю, вирішив доставити потерпіло в найближчий медичний заклад, тобто в Військовий медичний клінічний центр західного регіону, де він працює начальником колопроктологічного відділення клініки невідкладної хірургії. Доставку потерпілої провели санітари госпіталю за допомогою каталки, оскільки заклад заходиться на відстані близько 80 м. Він залишився на місці подій з працівниками поліції.

На думку обвинуваченого причиною ДТП є порушення ПДР саме потерпілою, яка у невстановленому місці перебігала через проїзджу смугу на вул. Личаківській, а саме на ділянці дороги, яка з обох сторін відгороджена турнікетами від тротуару, в зв`язку з чим він не міг передбачити її появу за траєкторією руху його автомобіля. Заперечує що зіткнення відбулось на зустрічній смузі як вказано в обвинуваченні.

В подальшому постійно продовжував спілкування з потерпілою, повністю оплатив лікування, операцію, медикаменти та необхідне обстеження у військовому госпіталі.

10 вересня 2024 на його прохання потерпіла написала йому розписку про визнання нею своєї вини у порушенні ПДР та підтвердила, що жодних претензій до нього не має.

Також всі необхідні подальші контрольні огляди потерпілої проводились за його рахунок.

Враховуючи відсутність його провини у спричинені ДТП та повне фінансування ним витрат потерпілої на лікування, а також складену нею розписку, заявлений ОСОБА_6 цивільний позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні.

Не зважаючи, що обвинувачений заперечив свою вину у пред`явленому йому обвинувачені, скоєння ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується наступними доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні за допомогою перекладача жестової мови пояснила, що за станом свого здоров`я вона повністю позбавлена слуху, з обвинуваченим до описаних подій знайома не була. 5 вересня 2024 приблизно о 16:00 год. вона здійснювала перехід проїжджої смуги на вул. Личаківській у м. Львові, поруч з будинком 27. Перед початком руху, вона переконалась в безпечності своїх дій, а саме відсутності автомобілів, які б рухались по вул. Личаківській. Пройшовши більшу частину дороги, майже завершуючи перехід, несподівано відчула сильний удар в ліву сторону, внаслідок якого впала на дорого. Після цього до неї підійшли невідомі люди та обвинувачений ОСОБА_4 , який надав їй першу медичну допомогу, наклав шину та викликав медиків. Також уточнила, що в зв`язку з повною відсутністю слуху, лише візуально може ідентифікувати небезпеку. Не заперечує, що переходила дорогу у забороненому місці, розпочала перехід в зоні де встановлені обмежувальні парапети, скориставшись відсутністю частини парапету. Їй відомо, що неподалік знаходиться пішохідний перехід, однак перейшла дорогу там де було швидше. Перед початком руху автомобіля ОСОБА_4 не бачила, лише згодом з`ясувала, що він виїхав з прилеглої вулиці. Усвідомлює, що порушила правила дорожнього руху, однак все одно вважає, що ДТП відбулось з вини обвинуваченого, як водія автомобіля.

Після наїзду її доставили у військовий госпіталь, який був поруч, де працює обвинувачений. У даному медичному закладі їй надали всю необхідну медичну допомогу, включно з проведенням операційного втручання. Підтверджує, що організацією лікування та фінансуванням всіх витрат займався ОСОБА_4 . Жодних претензій з приводу якості наданих медичних послуг не має. Саме в зв`язку з наведеним, погодилась на пропозицію ОСОБА_4 написати, наявну в матеріалах справи, розписку про відсутність претензій до обвинуваченого. Не заперечує, що особисто писала розписку за наданим їй обвинуваченим взірцем, але стверджує, що дорогу переходила в спокійному темпі, а не перебігала. Змінила свою позицію, щодо наявності претензій до обвинуваченого, оскільки ОСОБА_4 обіцяв їй повністю відшкодувати завдані збитки, але після її виходу з лікарні він відмовився придбати їй необхідні ліки та компенсувати завдані моральні збитки. Жодного грошового відшкодування, вона не отримала.

Заявлений цивільний позов підтримує повністю з наведених у ньому мотивів. Завдану моральну шкоду обґрунтовує тим, що на даний момент вона продовжує відчувати болі в нозі, не може вільно пересуватись без тростини, частково втратила працездатність та потребує проведення реабілітаційних заходів. В зв`язку з наведеним просить задоволити її позовні вимоги. Жодного документального підтвердження з приводу потреби у продовженні лікуванні на даний момент та погіршення працездатності в зв`язку з ДТП, надати суду не може.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.09.2024 р. та додатками до такого (Том 1, а.с. 102-105) підтверджується, що в цей день на вул. Личаківській, 27 у м. Львові, поблизу перехрестя нерівнозначних доріг, на сухому дорожньому покриті, виявлено автомобіль «Jeep Cherokee» реєстраційний номер НОМЕР_2 з пошкодженнями переднього бампера з лівої сторони у виді зміщення та потертості. Вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_4 . Із схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фото таблиці вбачається, що пішохідний перехід на даній ділянці вул. Личаківської відсутній.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 20.09.2024 р., № СЕ-19/114-24/21327-ІТ (Том 1, а.с. 130-133) На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля ЈЕЕР СНЕРОКЕЕ (номерний знак НОМЕР_3 ) знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (по зменшенню швидкості автомобіля та утриманню його на місці). На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля ЈЕЕР СНЕRОКЕЕ (номерний знак НОМЕР_2 ) знаходиться працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (по зміні та збереженню напрямку руху автомобіля).

Отже жодних обставин, пов`язаних з технічною несправністю автомобіля, які б могли бути підставою ДТП під час експертного дослідження не виявлено.

У висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 14.10.2024 р., № СЕ-19/114-24/21342-ІТ вказано, що при експертному огляді зовнішньої поверхні кузова автомобіля ЈЕЕР СНЕРОКЕЕ (номерний знак НОМЕР_3 ) не було виявлено будь-яких видимих слідів, характерних для контакту з пішоходом ОСОБА_6 під час наїзду на неї.

На думку суду наведений висновок не ставить під сумнів факт наїзду вказаного автомобіля на потерпілу, оскільки даний факт підтверджується сторонами кримінального провадження та дослідженими судом іншими доказами.

Зокрема висновком за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи від 27.11.2024 р., № 4280-Е (Том1, а.с. 144-159) встановлено, що на лівій передній частині автомобіля ЈЕЕР СНЕРОКЕЕ номерний знак НОМЕР_3 виявлені сліди та пошкодження, а саме: ліва частина переднього бампера дещо зміщена у напрямку спереду- назад в зв`язку з чим тильна частина бампера дещо зміщена відносно передньої частини торцевої частини лівого переднього крила; на лівій верхній частині бампера, дещо нижче розміщення лівого блоку передніх фар та на віддалі біля 82 см від дорожнього покриття розташована ділянка шириною біля 10-12 см. з наявними множинними поздовжніми тріщинками верхнього шару фарби. На нижній частині пластмасового захисного ковпака лівого блоку передніх фар розташована тріщина пластмаси довжиною біля 8 см., яка розташована на віддалі 84 см від дорожнього покриття. На зовнішній поверхні самого пластмасового захисного ковпака лівого блоку передніх фар розташовано ряд горизонтально розташованих слідів тертя у вигляді смуг сірого кольору шириною до 3-х мм та довжиною від 8 до 11 см; вказані смуги розташовані на віддалі 85 до 90 см дорожнього покриття. Вказані пошкодження могли утворитись внаслідок контакту із тілом (в тому числі із предметами одягу) пішохода ОСОБА_6 .

Також експертом вході проведення дослідження, при перегляді відеозапису виявлено, що на відео кадрі з позначкою часу запису "2024-09-05 15:57:58" на вул. Патріарха Дмитрія перед перехрестям з вул. Личаківської під`їжджає автомобіль, кузов якого пофарбований у білий колір і на відеозапису видно лише ліву бічна частину цього автомобіля. Вказаним автомобілем, як буде видно в подальшому, був здійснений наїзд на пішохода, а звідси можна зробити висновок про те, що на вказаному відеокадрі зображено фрагмент автомобіля марки Jeep Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_2 . На відео кадрі з позначкою часу запису "2024-09-05 15:58:07" видно розташування лівих коліс автомобіля на проїзній частині дороги відносно ближнього краю проїзної частини вул. Личаківської та відносно розташування рейок ближньої трамвайної колії, яка призначена для руху трамвая в сторону вул. Мечнікова та розташування лівої нижньої кінцівки пішохода безпосередньо перед моментом наїзду. На відеокадрі з тим же часом запису "2024-09-05 15:58:07" видно момент наїзду лівої передньої частини автомобіля (лівого переднього колеса) на ліву нижню кінцівку пішохода, з чого вбачається, що наїзд автомобіля на пішохода відбувся на правій стороні проїзної частини вул. Личаківської відносно напрямку руху транспорту в сторону вул. Мечнікова та дещо правіше розміщення ближньої рейки трамвайної колії цього ж напрямку руху. На відеокадрі з тим же часом запису +2024-09-05 15:58:07" видно відкидання від автомобіля та падіння пішохода на проїзну частину дороги (праву смугу вул. Личаківської). На цьому ж відеокадрі видно, що автомобіль, яким здійснений наїзд на пішохода під кутом перетинає рейки ближньої трамвайної колії.

На підставі наведеного експерт робить висновок, що наїзд автомобіля марки Jeep Cherokee реєстраційний номер НОМЕР_3 під керування водія ОСОБА_4 нa пішохода ОСОБА_9 відбувся на правій стороні проїзної частини вул. Личаківської, відносно напрямку руху транспортних засобів в сторону вул. Мечнікова, або ж на лівій стороні вул. Личаківської, відносно напрямку руху автомобіля Jeep Cherokee в сторону пл. Митної.

Наведений експертом опис відповідає ілюстраційним таблицям долученим до вказаного висновку.

Висновком за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 09.01.2025 р., № СЕ-19/114-24/27236-ІТ (Том1, а.с. 168-170) встановлено, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля Jeeр Cherokee (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 повинен був керуватися технічними вимогами п.10.1 та 16.2 ПДР. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Jеер Cherokee (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути ДТП, ця можливість обумовлювалася виконанням ним технічних вимог п.10.1 та 16.2 ПДР, для чого у нього не було завад технічного характеру.

Пункт 10.1 ПДР України передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пункт 16.2 ПДР України передбачає, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Крім наведених експертом порушень правил дорожнього руху, ОСОБА_4 обвинувачується також в порушені п.п. «б» та «д» п. 2.3 ПДР України, які передбачають, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 20.01.2025 р., № КСЕ-19/114-25/530 (Том1, а.с. 177-180) швидкість руху автомобіля Jeер Cherokee (номерний момент наїзду на пішохода, становить близько 25 км/год. З моменту початку руху автомобіля Jеер Cherokee (номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_4 і до моменту наїзду на пішохода ОСОБА_6 пройшло близько 1,87...2.13 сек.

Наведені вище висновки експертів, на думку суду, в повній мірі відповідають обставинам події, які зокрема зафіксовані відеозаписами з камер відеоспостереження розташованих на будинку на розі вулиць Личаківської та Патріарха Димитрія Яреми, а також в салоні трамваю, що рухався по вул. Личаківський безпосередньо під час ДТП.

Зокрема відеозаписом з камери встановленої на розі вулиць Личаківської та Патріарха Димитрія Яреми (том 1, а.с. 182) чітко зафіксовано, що автомобіль Jеер Cherokee (номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_4 , здійснюючи поворот ліворуч на вул. Личаківську, розпочинає рух з різким прискоренням та в межах смуги зустрічного руху по вул. Личаківській. Відеокадри з часом запису "2024-09-05 15:58:05-15:58:08" беззаперечно підтверджують, що наїзд на пішохода відбувся через менше ніж 2 с. від початку рух автомобіля, що дає підстави стверджувати, що в момент початку руху транспортного засобу потерпіла вже знаходилась на проїжджій частині дороги, в зоні видимості обвинуваченого. Отже лише в наслідок неуважності ОСОБА_4 та початку руху з порушенням вимог п.2.3 «б,д», п. 10.1 ПДР України (тобто не переконавшись в безпечності своїх дій, не стежачи за дорожньою обстановкою) відбувся наїзд на пішохода. Також вказаним відеозаписом зафіксовано, що ДТП відбулась на смузі зустрічній для руху автомобіля ОСОБА_4 , в момент фактичного завершення ОСОБА_6 переходу дороги. Що свідчить про порушення водієм також п.10.5 ПДР України, згідно з яким поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а також з порушенням наведеного вище п. 16.2 ПДР України, який передбачає перевагу в русі пішохода у даній дорожній обстановці.

Відеозапис з камери розташованої в салоні трамваю (том 1, а.с. 171) не фіксує момент ДТП, однак такий підтверджує, що на момент початку руху автомобіля Jеер Cherokee потерпіла вже пройшла середину вулиці Личаківської та знаходилась на зустрічній смузі по напрямку руху ОСОБА_4 (час відео 16:03:44-16:03:48).

Результатами проведеного слідчого експерименту (том 2, а.с. 47-60), від 07.01.2025 р. який було проведено за участі потерпілої ОСОБА_6 , з врахуванням свідчень останньої і проведених слідчим замірів також встановлено, що автомобіль Jeep Cherokee здійснив рух з вул. Патріарха Дмитрія Яреми на вул. Личаківську по смузі зустрічного руху на якій і було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_6 .

З приводу зауважень захисника, щодо даних викладених у вказаному протоколі в частині швидкості руху потерпілої та місця розташування автомобіля обвинуваченого перед початком руху, а також відсутності відеофіксації вказаної слідчої дії, слід зазначити наступне.

Згідно вимог 240 КПК України метою слідчого експерименту, являється перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На думку суду проведений під час досудового розслідування слідчий експеримент, за участю потерпілої, зводяться лише до фіксації показів такої на місці події та не містить жодної перевірки їх правдивості та реалістичності. В зв`язку з наведеним викладена у вказаних протоколах інформація оцінюється судом з точки зору доказового значення, лише в сукупності із показами наданими в судовому засіданні учасниками судового процесу та іншими матеріалами справи.

Зокрема наведена судом інформація, яка викладена у протоколі слідчого експерименту, відповідає показам потерпілої ОСОБА_6 наданим в судовому засіданні, а також підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 25.09.2024 р., № 721 (том 2, а.с. 3-4) при обстеженні та лікуванні ОСОБА_6 у ВМКЦ ЗР у період 05-12 вересня 2024 р. було встановлено діагноз: « Відкритий І ст. уламковий перелом (05.09.2024 р.) середньої третини діафізу великогомілкової, верхньої третини малогомілкової кісток лівої гомілки зі зміщенням». Вказаний діагноз підтверджено даними результатами оперативного клінічного, рентгенологічного обстежень і результатами оперативного втручання, в якому було зазначено наявність рани по передньо-внутрішній поверхні середньої третини в місці перелому великогомілкової кістки лівої гомілки. Беручи до уваги вказане, гр. ОСОБА_6 у вересні 2024 р. отримала травму лівої нижньої кінцівки у вигляді відкритого багатоуламкового перелому тіла великогомілкової кістки. Вказана травма утворилась від дії тупого предмета, могла виникнути під час ДТП від контакту з виступаючими частинами рухомого автомобіля при наїзді на пішохода, 05 вересня 2024 р., як вказано у «Постанові» та потерпілою відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, згідно П. 2.1.3.м «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995p. Перелом голівки лівої малогомілкової кістки утворився від контакту з тупим предметом, міг виникнути під час ДТП з наїздом на пішохода 05 вересня 2024 р. і відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, згідно п. 2.2.1.в вказаних «Правил». Первинний контакт потерпілої в момент зіткнення з транспортним засобом міг виникнути з лівою нижньою кінцівкою гр. ОСОБА_6 і вона в цей час могла знаходитись у вертикальному або близькому до такого положенні тіла.

Отже враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, які підтверджуються наведеними вище матеріалами кримінального провадження, зокрема відеозаписами з місця події та висновками експерта, суд вважає, що свідчення обвинуваченого в частині місця наїзду на пішохода, а також траєкторії руху його автомобіля не відповідають дійсності.

Щодо доводів сторони захисту про те, що причиною ДТП стали протиправні дії потерпілої, суд зазначає таке. Дійсно, встановлено і самою потерпілою визнано, що ОСОБА_6 переходила проїзну частину вулиці Личаківської у невстановленому місці, що не є пішохідним переходом, чим порушила вимоги Правил дорожнього руху України. Однак зазначена обставина не звільняє водія від обов`язку, виконання наведених вище ПДР України, а саме перед початком руху, переконатися в безпечності своїх дій і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч, водій повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Суд встановив, що ОСОБА_4 об`єктивно мав можливість виявити пішохода та зупинити транспортний засіб до моменту наїзду, однак цією можливістю не скористався, проявив неуважність до дорожньої обстановки. Таким чином, між діями (бездіяльністю) обвинуваченого та наслідками, що настали, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена повністю, його дії за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, оскільки наведеними вище доказами повністю підтверджується факт керування ОСОБА_4 технічно справним транспортним засобом з порушення п.2.3 б), д); п.п. 10.1, 10.5, 16.2 Правил дорожнього руху України затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 в наслідок наїзду на неї.

З приводу клопотань захисника про визнання недопустимими доказів у даному кримінальному провадженні слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Отже не будь яке процесуальне порушення спричиняє недопустимість доказів, а лише ті з них які призвели до істотного порушення прав та свобод людини. В зв`язку з чим описки, неточності в протоколах слідчих дій, які в цілому не впливають на зміст встановлених в результаті їх проведення обставин, не можуть бути достатньою підставою для визнання цих доказів недопустимими.

Враховуючи наведене в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили, що досліджені в судовому засіданні докази отриманні слідством внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. В зв`язку з чим в задоволенні клопотань захисника про визнання доказів недопустимими слід відмовити.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особа обвинуваченого.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має зареєстроване місце проживання та постійне місце праці де характеризується виключно позитивно.

Також судом враховуються роз`яснення викладені в п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286

КК ( 2341-14 ) суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд вважає невідкладне надання медичної допомоги потерпілій – ОСОБА_4 , як медичний працівник, безпосередньо після ДТП надав ОСОБА_6 невідкладну медичну допомогу до прибуття бригади швидкої медичної допомоги, що ймовірно суттєво сприяло збереженню здоров`я потерпілої. Також суд враховує, що ОСОБА_4 повністю організував та профінансував стаціонарне лікування ОСОБА_6 в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується поясненнями потерпілої.

Крім цього суд керуючись ч.2 ст. 66 КК України, вважає, що також обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є протиправна поведінка потерпілої ОСОБА_6 , яка порушила Правила дорожнього руху України, переходячи проїзну частину вулиці Личаківської у невстановленому місці, поза пішохідним переходом, скориставшись відсутністю обмежувального парапету, що об`єктивно спровокувало виникнення небезпечної ситуації на дорозі.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Зважаючи на сукупність обставин, що пом`якшують покарання, позитивну характеристику особи обвинуваченого, його суспільно корисну діяльність, а також мету покарання – виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк визначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України без позбавлення обвинуваченого права на керування транспортними засобами.

Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після його скоєння, а також те, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій , суд відповідно до статті 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки наведені вище обставини вчиненого кримінального правопорушення дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Вирішуючи цивільний позов (Том 1, а.с. 27-30, відзив а.с. 55-62, відповідь на відзив а.с. 68-70) потерпілої ОСОБА_6 суд враховує наступні обставини.

В ході судового розгляду встановлено, що внаслідок скоєного обвинуваченим злочину потерпілій ОСОБА_6 спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Такі тілесні ушкодження полягають у переломі кісток лівої гомілки зі зміщенням, що безспірно поєднано з значним фізичним болем та необхідністю тривалого стаціонарного лікування потерпілої з оперативним втручанням та потребою подальшої реабілітації.

Потерпіла просить суд стягнути на її користь відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 600000 грн. та компенсацію понесених витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 20000 грн.

Згідно ст.ст.128, 129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого за шкоду, завдану його діями, який розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд погоджується із доводами ОСОБА_6 з приводу завдання їй моральної шкоди, оскільки дійсно внаслідок спричинення з вини обвинуваченого тілесних ушкоджень, вона перенесла значні душевні страждання пов`язанні з фізичним болем та необхідністю тривалого лікування. Вимушена була на тривалий час змінити свій звичний спосіб життя, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, внаслідок отриманих під час ДТП травм, ОСОБА_6 довгий час перебувала на стаціонарному лікуванні.

Також враховуючи зроблені судом висновки, щодо винуватості ОСОБА_4 у скоєнні ДТП з використанням належного йому транспортного засобу, саме він зобов`язаний відшкодувати завдану потерпілій шкоду.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні цивільного позову судом також враховуються вимоги ч. 2 ст. 1193 ЦК України, згідно з якими якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку, суд вважає, що поведінка потерпілої, а саме перехід дороги у невстановленому місці, без дотримання вимог ПДР України, безумовно сприяла подальшому негативному розвитку подій, в зв`язку з чим враховується судом при вирішенні даного цивільного позову.

Також поза увагою суду не може залишитись той факт, що всі майнові витрати пов`язанні з стаціонарним лікуванням ОСОБА_6 здійснені саме ОСОБА_4 , що підтверджується поясненнями потерпілої та наданою нею розпискою (том 2, а.с. 133).

Однак на думку суду вказана розписка ОСОБА_6 про відсутність претензій до обвинуваченого, не можу бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки жодними чином не спростовує факт скоєння ДТП з вини обвинуваченого та виникнення у нього обов`язку по відшкодуванню завданої потерпілій моральної шкоди.

Крім цього жодних доказів, які б підтверджували пояснення потерпілої про часткову втрату працездатності та продовження негативних наслідків для її здоров`я, на даний момент, суду не надано.

Беручи до уваги наведене, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_4 відшкодування завданої позивачці моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 50000 грн. На думку суду такий розмір є розумною, справедливою компенсацією душевних страждань позивачки, спричинених внаслідок вчиненого злочину, з врахуванням її поведінки, що сприяла ДТП та вжитих обвинуваченим дій та понесених витрат по усуненню спричиненої шкоди.

Вимоги позивачки про компенсації їй витрат на правову допомогу в сумі 20000 грн., на думку суду слід задоволити, оскільки такі відповідають складності справи та тривалості наданих послуг.

Керуючись ст.ст.128, 129, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст.75, ч. 2 ст. 286 КК України, ст.ст. 23, 1168, 1193 ЦКУкраїни, , суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно вимог ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк іспитового терміну ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави відшкодування витрат на проведені судові експертизи в сумі – 30588,41 грн.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди та компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Вирок судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1