Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №336/3051/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3051/26

Провадження №: 3/336/2103/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Боєв Євген Сергійович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.03.2026, 21.03.2026 о 20:20 год. ОСОБА_1 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Спартака Маковського, буд. 8, вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліції при виконанні службових обов`язків, а саме, не припинив протиправні дії по порушенню громадського порядку та громадської безпеки та (нерозбірливо) на працівників поліції.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І. від 16.04.2026 справу направлено для належного оформлення.

Після повернення справи до суду, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 19.05.2026 справу передано в провадження судді Боєва Є.С.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про розгляд справи в передбаченому законом порядком.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

У рішенні № 23-рп/2010 від 22.12.2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Отже, процедура притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується, в тому числі, і на закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, у тому числі визначену п. 2 ст. 6 презумпцію невинуватості, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Гурепка проти України» (N 2)" N 38789/04, від 08 квітня 2010 року, у справі «Корнєв і Карпенко проти України № 174440/04 від 21 жовтня 2010 року), зокрема з огляду на суворість санкції.

Відповідно до диспозиції ст. 185 КУпАП адміністративним правопорушенням визначено злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Згідно з санкції вказаної норми передбачено накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Об`єктивна сторона згаданого правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок».

Між тим з рапорту поліцейського Мирослава Дряпіна вбачається, що в ході бесіди із ОСОБА_1 , останній «здійснив спробу втекти з місця події. До громадянина було застосовано фізичну сил та спец. засіб кайданки. У ході застосування спец. засобу дружина водія намагалася перешкодити діям поліцейських та била співробітників поліції. Жінку було попереджено про застосування газу, на що вона не реагувала. До жінки застосовано спец. засіб газ, після чого водія було затримано та доставлено до ВП 3 для складення адмін. матеріалів».

Первісне спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , спроба останнього втекти, після чого він відразу був затриманий, зафіксовано відеозаписом із нагрудної камери поліцейського (файл VID260321-201727F-000069-000069-0024).

Тобто, ні рапорт поліцейського, ні відеозапис не свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору розпорядженню поліцейського, яка б полягала у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків або у відмові, що виражена в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок, а отже дії ОСОБА_1 не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

За наведеного провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП, відповідно до якого провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283-285, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Є.С. Боєв

Постанова набрала законної сили «____» __________ 20___ року.

Постанова видана «____» ______________ 20___ року.