Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №305/421/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/421/26

Номер провадження 2/305/165/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника відповідачів ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_6 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

До суду 10.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_6 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.09.2025 відповідач 2 ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів із завідомо неправдивим повідомленням про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство), на підставі заяви було складено протокол серія ВАД № 695971.

Як вбачається із протоколу ОСОБА_4 виступає в ролі заявника та свідка, у поясненні описується, що нібито позивачка 12.09.2025 о 10 год 43 хв вчинила сварку, ображала нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою його дружині ОСОБА_3 (відповідач 1), у протоколі ОСОБА_3 зазначена як потерпіла.

У ході судового розгляду у Рахівському районному суді, яке відбулося 10.10.2025, обидва відповідачі публічно підтримували свої звинувачення, стверджуючи, що позивачка вчинила хуліганські дії, використовувала нецензурну лайку та погрожувала фізичною розправою. Ці відомості стали відомі широкому колу осіб (сусідам, односельчанам, колегам), що завдало шкоди репутації позивачки.

Суддею справу про адміністративне правопорушення стосовно позивачки за ст. 173 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не погодившись із рішенням, представником була написана апеляційна скарга, 02.12.2025 Закарпатським апеляційним судом апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову судді Рахівського районного суду без змін.

Згідно зі ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його честі та гідності. Поширення неправдивої інформації про вчинення правопорушення є прямим порушенням цього права.

Моральна шкода позивача полягає у:

1) приниженні гідності: вона була змушена доводити свою невинуватість у судах двох інстанцій через наклеп;

2) психологічному тиску: безпідставні звинувачення викликали тривалий стрес, погіршення стану здоров`я та порушення сну;

3) порушення життєвих зв`язків: необхідність витрачати час на юридичний захист замість праці та відпочинку.

Покликаючись на статті 16, 23, 277, 280, 297 Цивільного кодексу України, позивачка просить визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та судові витрати (судовий збір).

Ухвалою судді від 12.02.2026 позовну заяву залишено без руху, 20.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 24.03.2026.

Від представника відповідачів ОСОБА_5 через канцелярію суду 17.03.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У рішенні Конституційного Суду України за № 8-рп/2003 від 10.04.2003, а також у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.1997 зазначається, що за змістом статті 7 Цивільного кодексу «звернення громадянина до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, у тому числі показання свідка під час попереднього слідства, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей».

«Відповідно до Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 КУ)».

Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Відтак, КС у рішенні від 10.04.2003 по справі № 8-рп/2003 вирішив, що Положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу «поширив такі відомості» в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою...., не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а саме п. 16: Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 20.12.2018, справа №523/4380/15-ц зазначено, що звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

Така правова позиція підтверджується також і практикою ЄСПЛ: SIRYK v. UKRAINE, № 6428/07, §37, ЄСПЛ, від 31.03.2011).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до звернення ОСОБА_4 від 12.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 працівниками поліції було складено протокол від 18.09.2025 року серії ВАД №695971 про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 173 КУпАП.

Як вбачається із протоколу, 12.09.2025 близько 10:43 год, ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Кваси біля будинку № 834 А вчинила сварку із ОСОБА_3 , в ході якої ображала нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим порушувала громадський порядок і спокій громадян.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (висновок ВП ВС у постанові від 19.06.2019 у справі № 638/3490/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 зазначено, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

У постанові Рахівського районного суду від 10.10.2025 у справі № 305/3658/25, якою хоча й закрито адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 , суддя констатував, що на одному з відео відображені неідентифіковані особи та чути жіночий голос, яким дослівно сказано: «Аби дав Бог, аби аптека не помогла. Аби чорна хустка не злізала, аби ти слали на вінки». Конкретного адресата вказаних слів із відео встановити неможливо, однак із урахуванням пояснень потерпілої суддя погоджується з тим, що такі слова звернені ОСОБА_1 саме до ОСОБА_3 (відповідача). Разом з тим, такі слова не містять погроз, а лише клятьбу, тобто прокляття, що супроводжується зловісним пророкуванням чи побажанням зла. Жодних нецензурних слів на відеозаписі не чути, про такі слова не ствердили у своїх поясненнях і потерпіла та свідки.

Проте, у даному випадку, негативна відповідь на питання про винуватість ОСОБА_1 виходить не з позитивно встановленої невинуватості останньої, а з доказового аспекту презумпції невинуватості. Суд не є стороною обвинувачення, а орган, яким складено протокол, не зібрав та не забезпечив надання до суду відповідних доказів винуватості особи.

У даній постанові від 10.10.2025 у справі № 305/3658/25 судом не було встановлено очевидної невідповідності протоколу вимогам закону, протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, чи ознак свавільності зі сторони правоохоронних органів.

Судом у справі про адміністративне правопорушення не було констатовано, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.

Відтак, як звернення відповідача ОСОБА_4 , так і дії правоохоронних органів щодо фіксації обставин вчинення адміністративного правопорушення були правомірними, що прямо передбачено Конституцією України (можливість звернення особи) та вимогами ст. 256 КУпАП (щодо фіксації обставин вчинення адміністративного правопорушення у протоколі).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Третім обов`язковим елементом для відшкодування моральної шкоди, - є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц).

Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди повинен довести протиправність дій відповідачів щодо повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, а також те, що саме цими діями позивачу була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася (полягала), а також обґрунтувати розмір її відшкодування.

Цих обставин у позовній заяві ОСОБА_1 жодними належними та допустимими доказами не доведено.

Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 918/203/18 та від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.

У п. 107 постанови від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду: не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу такого порушення презюмує завдання позивачу моральної шкоди.

Таким чином, доводи позивача, викладені в позовній заяві, суперечать як нормам законодавства, так і практиці ВП ВС.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України представник повідомив у відзиві, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, становить 30 000 грн.

Підсумовуючи відзив, представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та стягнути з позивача на користь відповідачів (у рівних частинах) усі понесені ними судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідь на відзив позивачкою не подавався.

У судовому засіданні 24.03.2026 суд дослідив матеріали справи, відклав судовий розгляд на 05.05.2026, за клопотанням позивачки відкладено для залучення представника на 03.06.2026, коли суд заслухав усіх учасників та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, з урахуванням складності справи відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 09:10 год 12.06.2026, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці, відкладено на 15.06.2026 (перший робочий день).

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала поданий позов, просила його задовольнити, пояснила, що вона пережила таке, що і ворогу не побажати, до справи має відношення і ОСОБА_7 , за заявою якого було сфальсифіковано справу, сім`я ОСОБА_8 скаржиться лише на їх сім`ю, на інших сусідів не скаржиться, ОСОБА_9 ствердила, що вона не працює три роки, але звідки їй це відомо, якщо вона у відпустці, то це ще не означає, що позбавлена ділової репутації, цією справою захищає і себе, і своїх дітей. Справа забрала у неї рік життя та здоров`я, яке вже не повернути, як і час.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні ствердила, що відповідач безпідставно звернувся до поліції, тому позов є обґрунтований, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав наведене у відзиві мотивування, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що хоча позивачку суд і виправдав, але там були прокльони, клятьба, які теж завдають страждань та душевних травм, має право також на повагу честі і гідності. Невідомо, про яку ділову репутацію може йти мова, якщо позивачка не працює вже три роки і перебуває у відпустці, що зазначено у характеристиці, вона на позивачку не зводила наклепів та скарг ніяких на роботу не писала.

Відповідач ОСОБА_4 підтримав свого представника.

Третя особа ОСОБА_6 підтримав позов, пояснив, що він є свідком, що ОСОБА_9 спілкується з односельцями, хоча стверджує, що ні з ким не спілкується, у неї всі винуваті, окрім неї.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

Постановою судді Рахівського районного суду від 10.10.2025 у справі № 305/3658/25 закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Підставою для винесення судом постанови був протокол про адміністративне правопорушення, складений Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області та долучені матеріали, зокрема заява (повідомлення) до поліції Годвана П.П., а також отримані в судовому засіданні пояснення.

Постановою, зокрема, констатовано, що як вбачається із протоколу, 12.09.2025 близько 10:43 год ОСОБА_1 , перебуваючи в с. Кваси біля будинку № 834 А вчинила сварку із ОСОБА_3 , в ході якої ображала нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим порушувала громадський порядок і спокій громадян. Статтею 173 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Проте, у протоколі поліцейським ставиться у провину ОСОБА_1 нецензурну лайку та погрози фізичною розправою на адресу ОСОБА_3 . Переглянувши додані до протоколу 2 відеозаписи, суддя констатує, що на одному з них відображені не ідентифіковані особи та чути жіночий голос, яким дослівно сказано: «Аби дав Бог, аби аптека не помогла. Аби чорна хустка не злізала, аби ти слали на вінки». Конкретного адресата вказаних слів із відео встановити неможливо, однак із урахуванням пояснень потерпілої суддя погоджується з тим, що такі слова звернені ОСОБА_1 саме до ОСОБА_3 . Разом з тим, такі слова не містять погроз, а лише клятьбу, тобто прокляття, що супроводжується зловісним пророкуванням чи побажанням зла. Жодних нецензурних слів на відеозаписі не чути, про такі слова не ствердили у своїх поясненнях і потерпіла та свідки. Негативна відповідь на питання про винуватість ОСОБА_1 виходить не з позитивно встановленої невинуватості останньої, а з доказового аспекту презумпції невинуватості. Суд не є стороною обвинувачення, а орган, яким складено протокол, не зібрав та не забезпечив надання до суду відповідних доказів винуватості особи. Тому суддя приходить до висновку, що до суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів учинення особою, стосовно якої складено протокол, адміністративного правопорушення.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02.12.2025 постанова від 10.10.2025 залишена без змін та з того дня набрала законної сили.

Відповідно до характеристики за місцем проживання від 22.09.2025 та характеристики за місцем роботи від 09.10.2025, ОСОБА_1 характеризується позитивно.

З консультаційного висновку спеціаліста від 06.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської міської ради, діагностовано головний біль, пов`язаний з перенапруженням, інші розлади вегетативної нервової системи.

ОСОБА_1 10.10.2025 з 11:05 по 11:20 год зверталася до лікаря зі скаргами на стиснення в області серця, пульс 83 удари за хвилину, артеріальний тиск 110-70, рекомендовано медикаментозне лікування та проведено бесіду по профілактиці нервових захворювань.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки за № 71 від 10.02.2026, позивачкою сплачено судовий збір за подання даного позову у розмірі 2 662,50 грн за дві позовні вимоги.

До встановлених обставин справи суд застосував такі норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема:

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням обставин справи та застосованих норм права суд дійшов таких висновків.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є диспозитивність.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

У даній справі з метою її вирішення суду слід надати відповідь на питання чи мало місце поширення недостовірної інформації з боку відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про вчинення позивачкою ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (1) та чи заподіяно позивачці моральної шкоди і який її розмір (2).

1. Верховний Суд у постанові від 24.12.2021 у справі № 757/9133/18-ц зазначив, що під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У даному випадку, звернення до правоохоронного органу щодо можливого порушення прав заявника (протиправних дій з боку іншої особи) не може вважатися поширенням інформації, а є повідомленням про правопорушення.

Разом з тим, за наявності відповідних підстав (зокрема у разі його завідомої неправдивості) таке повідомлення може розцінюватися як завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) або як завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст. 183 КУпАП).

Подібний висновок висловив Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2003 від 10.04.2003, на яке посилається представник відповідачів.

Відомості про притягнення відповідачів до відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про правопорушення у матеріалах відсутні.

Отже, у даному випадку відсутнє поширення інформації з боку відповідачів, а тому втрачає сенс визначення, чи є така інформація недостовірною.

2. Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду, для відшкодування завданої шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи, вину завдавача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Такі елементи цивільного правопорушення у даному випадку не доводяться матеріалами справи, зокрема відсутні докази, що дії відповідачів були неправомірними та винними.

Хоча суд і констатує наявність певної шкоди інтересам відповідачки у зв`язку із складанням стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого справу було закрито судом, однак між діями відповідачів (які, як уже зазначалось, не є неправомірними) та заподіяною шкодою відсутній причинний зв`язок.

Рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно позивачки було прийнято не відповідачами, які лише повідомили до органу поліції про наявність конфліктної ситуації.

Фактично, позивачку не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а лише складено стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення.

Не ґрунтуються на законі твердження позивачки, що вона була змушена доводити свою невинуватість, оскільки насправді у справах про адміністративні правопорушення діє презумпція невинуватості.

У зв`язку із наведеним, у суду відсутні підстави для визначення розміру моральної шкоди.

Висновок по суті справи.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у позові відмовлено повністю, підстави для стягнення судових витрат у виді сплаченого позивачкою судового збору у розмірі 2 662,40 грн з іншої сторони відсутні.

Як визначено ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представником відповідачів 09.04.2026 подано до суду заяву про стягнення судових витрат, у якій просить стягнути з позивачки на користь відповідача ОСОБА_4 витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 12 600 гривень.

До заяви долучено договір про надання правової допомоги за № 18/07-1 ПД від 18.07.2025, укладений між адвокатом Поповим Д.І. та ОСОБА_4 ; акт виконаних робіт (наданих послуг) за № 1 від 30.03.2026, відповідно до якого адвокатом виконано роботи загальною тривалістю 14 год вартістю по 900 грн/год, зокрема ознайомлення з матеріалами, юридичне консультування, підготовка та подання відзиву і заяви, участь у одному судовому засіданні; платіжну інструкцію від 03.04.2026 про проведення оплати у розмірі 12,6 тис.грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідачки та її представника не надходили, такий розмір співмірний із обставинами, зазначеними у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Тому, понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з позивачки у повному обсязі.

Керуючись статтями 137, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у позові повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) гривень.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК