Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №292/1087/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 09 червня 2026 р.

Справа: №292/1087/25

Суддя: Шевчук А. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/1087/25 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.

Категорія 16 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №292/1087/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЄС» про розірвання договорів оренди землі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЄС»

на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф. у с-щі Пулини,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» (далі – ПП «Новозаводські аграрні інвестиції») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЄС» (далі – ТзОВ «Агро-ЄС»). Просила: розірвати договори оренди землі від 04 квітня 2012 року та додаткову угоду до них від 10 листопада 2016 року, укладені між нею ( ОСОБА_1 ) та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» (право оренди за якими було продано на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №5/06, укладеного між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» та ТзОВ «Агро-ЄС») щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0130 площею 2,6952 га (номер запису про інше речове право:1144983 від 24 травня 2013 року) та земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:10:000:0105 площею 2,2482 га (номер запису про інше речове право: 1144605 від 24 травня 2013 року).

Позов обґрунтований тим, що вона ( ОСОБА_1 ) є власником земельних ділянок площею 2,6952 га з кадастровим номером 1825483600:07:000:0130 та площею 2,2482 га з кадастровим номером 1825483600:10:000:0105, що розташовані на території Новозаводської сільської ради Житомирського (Пулинського) району Житомирської області. Вона ( ОСОБА_1 ) 04 квітня 2012 року уклала з ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» договори оренди землі, за умовами яких передала ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» у користування земельні ділянки. Право оренди Приватного підприємства «Новозаводські аграрні інвестиції» 24 травня 2013 року було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому між нею та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» 10 листопада 2016 року були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі. Строк оренди за договорами - 17 років. Упродовж 2022-2024 років ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не виконувало належним чином взяті на себе зобов`язання за договорами та не сплачувало орендної плати за користування належними їй ( ОСОБА_1 ) земельними ділянками, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Істотне порушення умов договорів, оскільки систематично не сплачувалася орендна плата за користування належними їй земельними ділянками, а саме, несплата передбаченої договорами орендної плати за 2022-2024 роки, є підставою для розірвання договорів оренди землі. Як стало їй відомо з ДРРП, 05 червня 2025 року між ТзОВ «Агро-ЄС» та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» укладений договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №5/06, за умовами якого ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» продало, а ТзОВ «Агро-ЄС» придбало право користування (оренди) належних їй земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Право оренди ТзОВ «Агро-ЄС» внесено до ДРРП.

Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2025 року позов задоволений. Розірваний договір оренди землі від 04 квітня 2012 року та додаткова угода до нього від 10 листопада 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:07:000:0130, площею 2,6952 га (номер запису про інше речове право: 1144983 від 24 травня 2013 року), (право оренди за якими було продано на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №5/06, укладеного між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» та ТзОВ «Агро-ЄС»). Розірваний договір оренди землі від 04 квітня 2012 року та додаткова угода до нього від 10 листопада 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1825483600:10:000:0105, площею 2,2482 га (номер запису про інше речове право: 1144605 від 24 травня 2013 року), (право оренди за якими було продано на підставі договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №5/06, укладеного між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» та ТзОВ «Агро-ЄС»). Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ «Агро-ЄС» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову або направити справу на розгляд до Святошинського районного суду м.Києва за встановленою підсудністю.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати позивачу є помилковим. ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про навмисне ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором. Жодних претензій чи вимог щодо розрахунків за договором від позивача не надходило, що в свою чергу свідчить про небажання саме позивача отримати належне виконання зобов`язань за договором. Вище наведене свідчить про відмову позивача прийняти виконання з боку відповідача, оскільки позивач має можливість отримати виконання за договором у робочий час за місцезнаходженням ПП «Новозаводські аграрні інвестиції». Судом не враховано положення пунктів 6 і 8 договору оренди, які дозволяють сплату орендної плати в натуральній формі шляхом передачі сільськогосподарської продукції, що оформлюється актами приймання-передачі. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі та/або товарних або товаротранспортних накладних, підписанням яких і є такою домовленістю. Орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, а в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року. Виплата орендної плати упродовж усього строку дії договору здійснювалася у готівковій формі в офісі відповідача, жодних заяв про зміну способу виплати орендної плати позивачем не подавалося. Проте, відповідач неодноразово в телефонному режимі і шляхом надсилання листів запрошував позивача отримати належні їй суми орендної плати. Позивач не надала доказів, які б виключали виконання зобов`язань у натуральній формі, а суд не витребував відповідних документів, чим порушив вимоги ст.13 ЦПК України. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, з січня 2019 року відповідач нараховував позивачу орендну плату, але остання протягом 2022-2024 років не зверталася до відповідача за отриманням орендної плати, виключно з метою створення штучних умов щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, що в першу чергу свідчить про неправомірну поведінку позивача. Позивач повинна була здійснити прийняття виконання, шляхом приходу в офіс відповідача та отримати гроші чи майно. Жодних претензій та вимог за договором у частині розрахунку з боку позивача відповідач не отримував, що свідчить про небажання саме позивача отримати розрахунок за договором, відповідно вона (позивач) відмовляється прийняти виконання з боку відповідача. Позивач може отримати належне їй виконання за договором, завітавши до офісу відповідача в робочий час, але вона не бажає отримати виконання, так як остання має намір укласти договір з іншим орендарем на кращих умовах ніж з відповідачем, що є недобросовісною поведінкою із боку позивача. Відсутність фактичного отримання орендної плати не є порушенням орендаря, а є наслідком прострочення з боку орендодавця, який не вчинив необхідних дій для прийняття належного виконання. Позов пред`явлений до суду з порушенням частини 2 ст.27 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу права користування земельними ділянками №5/06 між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» (попередній орендар) та ТзОВ «Агро-ЄС» (новий орендар), фактичною та юридичною стороною оспорюваного договору оренди є ТзОВ «Агро-ЄС», яке знаходиться в місті Київ. Місцезнаходження ТОВ «Агро-ЄС» місто Київ, що обумовлює необхідність розгляду справи Святошинським районним судом міста Києва. ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» є неналежним відповідачем у справі, оскільки ТзОВ «Агро-ЄС» набуло права оренди за договором купівлі-продажу №5/06 в червні 2025 року, отже, є єдиним належним відповідачем. У матеріалах справи містяться відомості, які підтверджують те, що ТзОВ «Агро-ЄС» неодноразово зверталося до позивача з пропозицією погасити заборгованість попереднього орендаря ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» - з метою недопущення порушення інтересів позивача. Відповідно до принципу персональної відповідальності, закріпленого у цивільному законодавстві України, особа не може нести відповідальність за зобов`язання іншої особи, якщо інше не передбачено договором або законом, а розірвання договору оренди землі внаслідок невиконання зобов`язань є формою юридичної відповідальності за порушення умов договору. ТзОВ «Агро-ЄС» отримало на підставі акта від ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» докази, що підтверджують направлення ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» на адресу позивача листів із проханням надати реквізити для сплати орендної плати та необхідності отримати орендну плату за місцезнаходженням орендаря. Зазначені листи поверталися відправнику з поштовою відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість належного вручення повідомлень та вкотре підтверджує прострочення кредитора відповідно до частини першої ст.613 ЦК України.

Апеляційний суд повертає позивачу ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу без розгляду, оскільки відзив поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та позивачем не заявлене клопотання для продовження встановленого апеляційним судом строку.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ТзОВ «Агро-ЄС» Євсєєв В.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.92-93,97 т.2). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0130 (площею 2,6952 га) та 1825483600:10:000:0105 (площею 2,2482 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новозаводської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №547252 від 27 квітня 2006 року (а.с.6 т.1).

Згідно з договорами оренди землі від 04 квітня 2012 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції», останньому в оренду строком на 7 років передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0130 (площею 2,6952 га), 1825483600:10:000:0105 (площею 2,2482 га), які знаходяться на території Новозаводської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області (а.с.7-10 т.1).

Пунктами 9 та 11 договорів оренди землі передбачено, що орендна плата становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік і на дату укладення договору складала 171 грн, 1576,76 грн. Орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій або натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Орендна плата вноситься щороку до 31 грудня.

Згідно з пунктами 35-36 договорів оренди землі, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 40 договорів оренди землі визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно до закону та цього договору.

Відповідно до додаткових угод від 10 листопада 2016 року про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки №1144983, №1144605 від 24 травня 2013 року, укладених між ОСОБА_1 та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції», сторони узгодили внесення змін до договорів оренди, зокрема: викладено пункти 2, 8, 9, 10, 12, 14 договорів в наступній редакції: «2. В оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0130, площею 2,6952 га, 1825483600:10:000:0105, площею 2,2482 га»; «8 Договір оренди укладено строком на 17 років»; «9. Орендна плата за кожен рік користування земельною ділянкою складає 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на 2016 рік складає 6 875 грн, 43 145 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі, та на дату підписання цього договору складає 412,50 грн, 2 588,70 грн. З орендної плати вираховується податок із доходів орендодавця згідно з Податкового кодексу України»; «12. За письмовою заявою орендодавця та за наявності згоди орендаря, розрахунки щодо орендної плати можуть здійснюватися у натуральній формі в межах розміру орендної плати вказаної в п.8 цього договору та згідно наявного у орендаря асортименту сільськогосподарської продукції. Передача сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом приймання-передачі, який підписується сторонами» (а.с.11-12 т.1).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№44065933, 441068125 від 27 серпня 2025 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1825483600:07:000:0130 площею 2,6952 га, 1825483600:10:000:0105 площею 2,2482 га, цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належать ОСОБА_1 . Державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок проведено 24 травня 2013 року, номер запису про інше речове право: 1144983, 1144605, рішення про державну реєстрацію №№2782617, 2781597, та передані в оренду ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» на 17 років. Договір купівлі-продажу майнових прав між ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» та ТзОВ «Агро-ЄС» від 05 червня 2025 року №5/06 та новим орендарем є ТзОВ «Агро-ЄС» (а.с.13-14 т.1).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, за період із січня 2021 року по грудень 2024 року ОСОБА_1 у січні 2021 року ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» виплачено 485,69 грн, в грудні 2021 року нараховано – 6 708,07 грн (а.с.15 т.1). Інформація про доходи ОСОБА_1 , одержані від ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» за 2022-2024 роки, відсутня.

Відповідно до договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 05 червня 2025 року №5/06, укладеного між ТзОВ «Агро-ЄС» та ПП «Новозаводські аграрні інвестиції», переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право оренди яких є предметом продажу (відчуження) та акта приймання-передачі права користування (оренди) земельних ділянок, останнє продало (відчужило) право користування (оренди) земельних ділянок, у тому числі і ті, які належать ОСОБА_1 (а.с.16-20 т.1).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша ст.15, частина перша ст.16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).

Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України).

Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя ст.509 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц.

Відповідно до ст.1 Закону України (надалі Закону) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст.13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст.15 Закону встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої ст.96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За правилами частин першої та другої ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша ст.32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої ст.141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої ст.651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі №183/262/17.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року в справі №293/1011/16-ц дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі №183/262/17, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року в справі №499/793/21.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати, покладається на орендаря.

У апеляційній скарзі ТзОВ «Агро-ЄС» покликається на те, що впродовж усього терміну договору орендна плата виплачувалася позивачеві у готівковій формі в офісі відповідача, проте впродовж 2022-2024 років позивач фактично ухилялася від отримання орендної плати та не виставляла жодних вимог про її сплату, як в готівковій так і в безготівковій формі.

Тобто, фактично скаржник не заперечує того факту, що за спірний період, тобто за 2022-2024 роки, позивачу не виплачена орендна плата, яку орендар зобов`язався сплачувати орендодавцеві.

Доказів на підтвердження того, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» сплатило ОСОБА_1 орендну плату за спірний період 2022-2024 роки суду не надано. Також матеріали справи не містять актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції в рахунок сплати орендної плати.

Із наявних у матеріалах справи відомостей про видачу грошових коштів убачається, що ОСОБА_1 отримала 20 січня 2021 року від ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» кошти в сумі 390,98 грн за 2020 рік, що не входить до спірного періоду та свідчить про сплату коштів із порушенням строку їх виплати (а.с.42 т.1). Інші відомості на видачу грошових коштів, які були надані суду першої інстанції, позивача не стосуються (а.с.41,43-88 т.1).

Окрім того, ТзОВ «Агро-ЄС» не надало жодних доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовилася від отримання нарахованої їй за спірний період 2022-2024 роки орендної плати, а сплата орендної плати є обов`язком орендаря відповідно до умов договору. Жодне повідомлення про виплату орендної плати, які надані суду першої інстанції, не стосувалося позивача (а.с.89-134 т.1).

У цьому випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря, який зобов`язаний виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про готовність здійснити орендарями їй виплати орендної плати за 2022-2024 роки, оскільки як вже зазначалося вище, надані суду першої інстанції відомості та поштові повідомлення стосуються інших осіб, а не позивача ОСОБА_1 .

Отже, вказане вище безумовно свідчить про те, що ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» не були виконані умови договорів оренди землі та додаткових до них угод, які є їх невід`ємною частиною, а тому наявні підстави для розірвання договорів з підстав пункту «д» частини першої ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).

Відповідачем ТзОВ «Агро-ЄС» до апеляційної скарги додані копії документів на підтвердження видачі ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» орендодавцям грошових коштів та вжиття ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» заходів щодо повідомлення орендодавців про необхідність одержання орендної плати.

Разом із тим, колегія суддів наголошує на тому, що скаржником не надано апеляційному суду доказів неможливості подання копій документів, що додані до апеляційної скарги, до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ТзОВ «Агро-ЄС» (частина третя ст.367 ЦПК України). За таких обставин, додані до апеляційної скарги докази є неприйнятними та не підлягають долученню до матеріалів справи під час апеляційного перегляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала доказів того, що вона особисто або через уповноваженого представника звертався до ПП «Новозаводські аграрні інвестиції» з метою отримання орендної плати за 2022-2024 роки, а також доказів того, що натуральна форма виконання зобов`язання не мала місця або була неможливою, а суд не здійснив витребування доказів щодо альтернативної форми оплати, чим порушив вимоги ст.13 ЦПК України, є безпідставними, оскільки саме орендар зобов`язаний надати докази належного виконання свого обов`язку перед орендодавцем, а не перекладати свій обов`язок по наданню доказів на суд. Збирання доказів у цивільних справа не є обов`язком суду. Суд може витребувати докази за клопотанням сторони.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в період із 2022-2024 роки позивач ухилялася від отримання орендної плати та не висувала жодних вимог щодо її сплати, що виключає вину орендаря на підставі ст.613 ЦК України, є безпідставним, оскільки сам по собі факт, що орендодавець не висувала вимог про сплату коштів не звільняє орендаря від обов`язку їх сплатити, враховуючи, що умовами договору не передбачено обов`язку орендодавця кожного разу звертатися до орендаря за отриманням орендної плати. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів ухилення позивачем від отримання орендної плати, як і того, що орендар звертався до позивача з метою сплати коштів за оренду земельних ділянок, направляв листи-пропозиції, запитував реквізити для оплати або вносив кошти на депозит нотаріуса відповідно до ст.537 ЦК України, а ОСОБА_1 ігнорувала, відмовлялася приймати вказані кошти або всіляко перешкоджала виконанню умов договору оренди. Верховний Суд трактує положення ст.613 ЦК України, яка регулює прострочення кредитора, через призму взаємної відповідальності сторін. Докази, які здобуті за засадах змагальності сторін, що містяться у матеріалах справи, не свідчать про відсутність вини орендарів, оскільки ОСОБА_1 не вчиняла дій, без яких орендар не міг виконати свої зобов`язання щодо належної сплати орендної плати за 2022-2024 роки.

Покликання в апеляційній скарзі на недобросовісну поведінку орендодавця, яка спрямована на штучне створення умов для розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки представником ТзОВ «Агро-ЄС» не доведено вчинення позивачем діянь, які б суперечили вимогам чинного законодавства або порушували умови спірного договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що у період виникнення заборгованості за договором оренди новий орендар ТзОВ «Агро-ЄС» не був стороною договору, а тому не несе юридичного обов`язку відповідати за невиконання зобов`язань попереднім орендарем, зокрема у вигляді розірвання договору, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з частиною шостою ст.411 ЦК України у разі відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі до неї переходять усі права та обов`язки землекористувача з дня державної реєстрації переходу права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Із моменту реєстрації за ТзОВ «Агро-ЄС» права оренди на земельні ділянки ОСОБА_1 до ТзОВ «Агро-ЄС» перейшли усі права та обов`язки попереднього орендаря ПП «Новозаводські аграрні інвестиції», в тому числі і обов`язок нести відповідальність за порушення умов договору оренди землі, допущені попереднім орендарем.

Доводи апеляційної скарги ТзОВ «Агро-ЄС» щодо порушення районним судом територіальної юрисдикції (підсудності) справи колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом із тим, законодавець передбачив випадки виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України). Так, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини .

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до частини першої ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року в справі № 911/2390/18 зроблено висновок щодо застосування положень цивільного процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Із аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі №910/10647/18.

Отже, спори, що стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано пред`являються до суду за місцезнаходженням нерухомого майна.

За таких обставин, ураховуючи заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі та додаткових угод, які є їх невід`ємними частинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підсудність цієї справи Пулинському районному суду Житомирської області, оскільки спір у цій справі виник саме з приводу нерухомого майна, яке розташовано в адміністративних межах колишнього Пулинського району Житомирської області, що територіально належить до територіальної юрисдикції вказаного суду.

Отже, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення скаржником як обставин справи, так і норм діючого законодавства, спрямовані на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку з додержанням положень ст.89 ЦПК України.

Відповідно до приписів ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або направлення справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю відсутні.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЄС» залишити без задоволення.

Рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua