Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №759/4283/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/4283/26

пр. № 2/759/7258/26

10 червня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головування судді Сенька М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Дутова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Браніцького О.М. заявив позов до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за несвоєчасне виконання судового рішення від 17.02.2022 у цивільній справі №759/15561/20 за період з 21 березня 2022 по 16 лютого 2026 року у сумі 378 832,53 доларів США, нараховування 3 % річних за період з моменту винесення рішення у справі до моменту його повного виконання та стягнення з іідповідача судових витрат.

Позов мотивовано тим, що судове рішення про стягнення коштів виконане не було.

Провадження за позовом відкрите відповідно до ухвали судді від 13.03.2026 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відзиву на позов та інших заяв по суті спору не надходило.

29.04.2026 року підготовче провадження закрите, справу призначено до розгляду по суті, про що судом постановлена ухвала.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача адвокат Браніцький О.М. через канцелярію суду подав заяву, за якою позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розглянути справу за відсутності сторони Позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою Позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Так, 22 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики. Отримання Відповідачем позики на загальну суму 2 300 000,00 (два мільйона триста тисяч) доларів США підтверджується нотаріально посвідченою заявою.

Святошинським районним судом міста Києва у цивільній справі № 759/15561/20 постановлено рішення від 17 лютого 2022 року про задоволення позову, а саме вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за основним зобов`язанням у розмірі 2 300 000 ( два мільйони триста тисяч) доларів США, суму додаткового зобов`язання у розмірі 886 250 (вісімсот вісімдесят шість тисяч двісті п`ятдесят) доларів США, 3% річних в розмірі 47 504 (сорок сім тисяч п`ятсот чотири) долари США 49 центів, а всього 3 227 681 (три мільйони двісті двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят один долар США 49 центів); вирішено питання судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення року Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі від 17 лютого 2022 у справі № 759/15561/20 жодною із сторін не подавалася. Відтак, в силу приписів процесуального закону означене рішення набрало законної сили 21 березня 2022 року, що підтверджується відміткою суду, засвідченою його гербовою печаткою.

13 травня 2022 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчі листи на виконання рішення у цивільній справі № 759/15561/20 від 17 лютого 2022 року.

03 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Олефіром О.О. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП НОМЕР_3.

19 жовтня 2023 року приватним виконавцем було винесено Постанову про арешт майна боржника та Постанову про арешт коштів боржника.

Оскільки, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року у цивільній справі № 759/15561/20 залишається невиконаним, Позивачем було пред`явлено позов про стягнення 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У даному випадку сума коштів, присуджена судом до стягнення з Відповідача, виражена у іноземній валюті - долар США.

Відповідно до висновків про правильне застосування норм права, викладених у пунктах 44-45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15, стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21).

У матеріалах справи відсутні відомості про виконання Відповідачем рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року у цивільній справі № 759/15561/20.

Згідно розрахунку Позивача розмір 3 % річних на суму, установлену за рішенням суду у розмірі 3 227 681,49 доларів США, становить 378 832,53 доларів США.

Відповідач контррозрахунку суми заборгованості до матеріалів справи не надав.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед Позивачем у сумі 378 832,53 доларів США.

З огляду на наведене, суд зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про застосування положень ч.ч.10,11 ст. 265 ЦПК України.

Відповідно ч.10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно ч.11 ст. 265 ЦПК України суд, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Стягнення процентів річних, правове регулювання яких визначено частиною другою статті 625 ЦК України, охоплюються положенням наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст частини другої статті 625 ЦК України, в якій прямо зазначено, що проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення (див. п.110-119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22).

За таких обставин позовна вимога про застосування положень ч.ч.10,11 ст. 265 ЦПК України є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 13 312 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) 3 % річних за несвоєчасне виконання судового рішення від 17.02.2022 у цивільній справі №759/15561/20 за період з 21 березня 2022 по 16 лютого 2026 року у сумі 378 832,53 (триста сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять два доларів США 53 центів).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) суму судового збору у розмірі 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять гривень 00 копійок).

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня виготовлення повного тексту рішення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Суддя Сенько М.Ф.