Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №754/5922/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8032/26

Справа №754/5922/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.

за відсутності сторін

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РННОКПП НОМЕР_1 ), діючи через представника - адвоката Лещеннко Н.П. звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі. Шлюб зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що 09 квітня 2025 року зроблено відповідний актовий запис №349. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 09 квітня 2025 р. Від шлюб позивач та відповідач мають малолітню дочку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 , відповідний актовий запис №2904, що виданий Департаментом з питання державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради ( Київсчької міської державної адміністрації). Подружні стосунки між позивачем та відповідачем не склалось, протягом тривалого часу сімейне життя погіршилось, зникло взаєморозуміння та взаємоповога, втрачено почуття любові, сімейного життя, шлюбних стосунків не підтримують. Наразі вони ще не розлучені, але проживають окремо. Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не допомагає ані грошима, ані продуктами харчування, ані речами. В даний час позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років. Відповідач має змогу надавати позивачу матеріальну допомогу, так як працює та отримує заробітну плату, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб.

З огляду на викладене позивач просить суд: Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РННОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача, Позивач в судове засідання не з`явились. На адресу суду через підсистему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи за їхбвідсутності, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Будь яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило, причини неявки суду не відомі.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що 09 квітня 2025 року між Позивачем -ОСОБА_1 та Відповідачем – ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, яке видане Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та про що зроблений відповідний актовий запис № 349. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 ».

Від шлюбу між Позивачем та Відповідачем народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 , відповідний актовий запис №2904, що виданий Департаментом з питання державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради ( Київсчької міської державної адміністрації). Батьками є: батько -ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/010397524 та довідками від 05.01.2026 №303-5003930143 та від 02.01.2026 №3003-5003929155 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК, не встановлено.

Можливість стягнення аліментів за рішенням суду залежить не лише від факту добровільної участі одного з батьків в утриманні дітей, а й від згоди іншого з батьків із розміром та способом такого утримання.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006р. передбачено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що законодавчо визначеним мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину є розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Разом з тим, обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання дітей Відповідачем не доведено. Відповідач перебуває в працездатному віці, відомостей про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не надав, являючись батьком неповнолітньої дитини зобов`язаний утримувати її до повноліття.

Відповідач повинен у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Враховуючи наведене, виходячи з того, що дитина сторін проживає разом із Позивачкою, у зв`язку з чим обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, враховуючи вік дітей, стан їх здоров`я, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину.

Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Як Відповідач, так і Позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженим розміром аліментів забезпечить належне утримання дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог щодо стягнення аліментів, судові витрати по справі, що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1211.20 грн., від сплати яких позивач була звільнена при подачі позову, на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», - підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.155,180,195 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РННОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) починаючи з 06 квітня 2026 року і до досягнення трьох річного віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: І.А. Галась