Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №753/10539/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10539/25

провадження № 2/753/7123/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Котенко Р. В., розглянувши заяву представника відповідача адвоката Клименко Яни Миколаївни про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разово у розмірі 8 827,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 290,00 грн, а також стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

29 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Клименко Я. М. звернулася до суду із заявою про стягнення понесених судових витрат.

У заяві представник позивача просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

05 травня 2026 року від представника позивача адвоката Полупанової О. О. до суду надійшли заперечення щодо заяви та розміру судових витрат відповідача, якими представник вважала, що відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача. А у разі, якщо суд дійде висновку про стягнення таких витрат, просила зменшити їх розмір до 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Суд вважає за можливе розглянути заяву представника відповідача про стягнення судових витрат за наявними матеріалами справи без повідомлення учасників справи.

Суд вирішив, що заяву слід задовольнити частково з таких підстав.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України).

Подібний висновок викладено у у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сформувала висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. (пункт 144 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 188 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 119 постанови 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) також зазначено, що:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Отже, для того щоб суд визнав судові витрати такими, що підлягають відшкодуванню, вони повинні відповідати обом критеріям: бути реальними (фактично понесеними) та розумними (пропорційними). Суд, застосовуючи ці критерії, забезпечує справедливий розподіл судових витрат між сторонами і запобігає зловживанням з боку однієї зі сторін.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

У відзиві на позов, визначаючи попередній орієнтовний розмір судових витрат відповідача, представник відповідача адвокат Клименко Я. М. вказала, що відповідачем будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

У судовому засіданні, до закінчення розгляду справи по суті, представник відповідача адвокат Клименко Я. М. в усному порядку заявила, що докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат, будуть подані нею після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником відповідача адвокатом Клименко Я. М. надані:

- копія Договору про надання правничої допомоги № 2024/04 від 21.03.2024 (надалі - Договір);

- копія додаткової угоди до Договору від 15.04.2026, якої сторони визначили, що повна оплата наданих послуг здійснюється Клієнтом за фактом їх надання Виконавцем на підставі погоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг впродовж 30 календарних днів з моменту проголошення судом рішення у справі;

- копія Акту приймання-передачі послуг № 1 від 15.04.2026, відповідно до якого адвокатом надавались послуги відповідачу у такому обсязі: підготовка відзиву на позов - 5 000 грн; підготовка заперечень на відповідь на відзив - 5 000 грн; підготовка заперечень на заяву про збільшення позовних вимог - 5 000 грн; підготовка клопотання про долучення доказів -1 500 грн; підготовка письмових пояснень - 3 000 грн; підготовка клопотання про зменшення суми судових витрат - 1 500 грн; підготовка заяви про стягнення судових витрат з Позивача - 5 000 грн; участь в судових засіданнях по справі № 753/10539/25 - 10 000 грн. Фіксована загальна вартість наданих Виконавцем послуг складає 40 000 грн.

Сторона позивача, заперечуючи проти стягнення з позивачки понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу посилалась на ту обставину, що сторона відповідача не навела поважність причин неподання доказів на підтвердження судових витрат до закінчення судових дебатів; відповідач у своїй первісній заяві по суті спору заявляв про значно менший обсяг витрат; відмітила формальний характер та штучне формування обсягу та ціни послуг щодо складання відзиву, заперечень, заперечень на заяву про збільшення позовних вимог тощо.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Суд зважає на доводи представника позивача щодо того, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача заявляла про значну меншу суму судових витрат, яку вона планує понести. Доводів, що відповідач не міг передбачити витрати у розмірі значно більшому, суду стороною відповідача не представлено.

Крім того, суд вважає, що вартість послуг з підготовки адвокатом відповідача заперечень на відповідь на відзив, заперечень на заяву про збільшення позовних вимог, вартість яких є однаковою з вартістю послуг з підготовки відзиву на позов, а також вартість підготовки письмових пояснень не є співмірною з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки всі наступні після відзиву заяви по суті спору, в принципі, дублюють позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

Також, суд вважає, що вартість послуг з підготовки заяви про стягнення судових витрат з позивача у розмірі 5000,00 грн також є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З огляду на що суд погоджується зі стороною позивача про наявність підстав для зменшення судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

При цьому, вирішуючи питання щодо суми судових витрат, які поніс відповідач та які суд має стягнути з позивача на його користь, суд бере до уваги, що представник відповідача складала заяви по суті спору та брала участь у судових засіданнях. Одночасно суд враховує ту обставину, що позивачка не працює та не має самостійного доходу, а також те, що позов був частково задоволений на її користь.

Відтак, суд доходить висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката Клименко Яни Миколаївни про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. В. Котенко