Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №752/4800/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 14 червня 2026 р.

Справа: №752/4800/26

Суддя: Кирильчук І. А.

Справа № 752/4800/26

Провадження №: 2/752/8243/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2025 року об 11 год 40 хв у м. Києві на перехресті вул. Васильківської та вул. Максимовича відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Chevrolet Bolt EUV, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок недотримання відповідачем правил маневрування відбулось зіткнення, в результаті якого автомобіль відповідача також здійснив наїзд на транспортний засіб Opel.

Вина відповідача у вчиненні вказаної ДТП є встановленою постановою Голосіївського районного суду міста Києві від 30 жовтня 2025 року у справі №752/24573/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні вимог пунктів 2.3б та 16.13 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у АТ «СГ «ТАС». Відповідно до умов страхового полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 250 000,00 грн.

Відповідно до рахунку №247 від 14 листопада 2025 року ФОП ОСОБА_3 та акту №576 від 28 листопада 2025 року ФОП ОСОБА_4 , що підтверджує витрати на послуги евакуатора, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становить в загальному 374 092,00 грн.

Страховиком позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 250 000 грн, що відповідає максимальному ліміту відповідальності, передбаченому договором страхування.

Оскільки фактичний розмір завданої майнової шкоди перевищує суму страхового відшкодування, позивач просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 124 092,00 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

18 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мартиненко Віталій Іванович подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відзив мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 не є належним суб`єктом відповідальності, оскільки не є власником автомобіля, який брав участь у ДТП. Крім того, автомобіль використовувався як таксі, а відповідач лише фактично виконував функції водія, саме в той день, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода. Одночасно зазначив, що жодного договору оренди, лізингу, позича або іншого договору володіння між власником транспортного засобу та відповідачем не укладалось і не було. Вважає, що належним відповідачем у справі має бути власник автомобіля. А тому, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_2 01 жовтня 2025 року об 11 год 40 хв. в м. Києві по вул. Васильківській, 29/22, керуючи транспортним засобом Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , та на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, повертаючи ліворуч, не надав перевагу в русі транспортному засобу Chevrolet Bolt EUV, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, після зіткнення транспортний засіб Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , відлетівши від зіткнення здійснив зіткнення з транспортним засобом «Opel», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункти 2.3(б) та 16.13 ПДР України, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року у справі № 752/24573/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вказана постанова суду від 30 жовтня 2025 року має преюдиційне значення при розгляді цієї цивільної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент скоєння зазначеної вище ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом №ЕР232630549 від 25 вересня 2025 року. Згідно полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 250 000,00 гривень.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 29 вересня 2024 року транспортний засіб Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5 .

Відповідно до рахунку на оплату №247 від 14 листопада 2025 року, наданого ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Chevrolet Bolt EUV, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 371 292,00 грн.

Також судом установлено, що позивачем були понесені витрати на евакуацію автомобіля, які згідно з Актом виконаних робіт вх. №576 від 28 листопада 2025 року та фіскальним чеком №5527233015, наданим ФОП ОСОБА_4 , становлять 2 800,00 грн.

АТ «СГ «ТАС», у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 250 000 грн, тобто у межах страхового ліміту, передбаченого договором страхування, що підтверджується листом АТ «СГ «ТАС» №31247/9125/ТС від 18 грудня 2025 року.

Таким чином, різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 124 092,00 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина друга статті 16 ЦК України).

За приписами зі статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За нормами частини першої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності підлягають встановленню всі необхідні елементи складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Довести наявність цих елементів має саме позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідач як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог посилається на те, що майнова шкода має виплачуватись ОСОБА_5 , як власником автомобіля Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , або юридичною особою/підприємцем, який використовував авто як таксі, однак такі твердження відповідача є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За положеннями частини четвертої статті 1187 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

З огляду на вказані норми, власник транспортного засобу може нести відповідальність за завдану при ДТП шкоду у випадках, якщо він особисто керував транспортним засобом та є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди; якщо недбалість власника сприяла неправомірному заволодінню транспортним засобом іншою особою, яка вчинила ДТП; якщо ДТП вчинене водієм, якого була наймано власником, під час виконання трудових обов`язків; якщо власник не застрахував свою відповідальність або якщо шкоди було завдано спільними діями чи бездіяльністю власника та винуватця ДТП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року у справі № 752/24573/25, встановлена вина відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 01 жовтня 2025 року.

В свою чергу, ОСОБА_5 в момент ДТП транспортним засобом не керувала і взагалі була відсутня в автомобілі. Доказів, що водій ОСОБА_2 був найманим працівником ОСОБА_5 та вчинив ДТП під час виконання трудових обов`язків, матеріали справи не містять, як і доказів того, що ОСОБА_2 неправомірно заволодів транспортним засобом Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

На момент вчинення ДТП відповідач ОСОБА_2 на законних підставах користувався належним ОСОБА_5 транспортним засобом Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , який був переданий нею у його користування, тобто є особою, яка володіла транспортним засобом на відповідній правовій підставі - праві користування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій .

На момент вчинення ДТП транспортний засіб Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_2 , використовував відповідач ОСОБА_2 , а отже, за страховим випадком, який стався 01 жовтня 2025 року, саме його цивільно-правова відповідальність була застрахована за полісом № ЕР-232630549.

Оскільки страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди, позивач вправі пред`явити вимогу про відшкодування шкоди до винної особи - відповідача ОСОБА_2 .

Наявність вини ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01 жовтня 2025 року, встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року у справі № 752/24573/25 і не підлягає доказуванню.

Як роз`яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що сторонами у справі не оспорюється обставина ДТП, наявність вини відповідача та отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 250 000,00 грн. Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача, загальний розмір який становить 124 092,00 грн

Факт здійснення позивачем відновлювального ремонту підтверджується рахунком, актом виконаних робіт, квитанціями, що не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц. від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення різниці між сумою фактичних витрат та виплаченою сумою страхового відшкодування страховою компанією з відповідача як з винної особи у розмірі 124 092,00 грн., що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідачем не спростовано розмір фактичних витрат, понесених позивачем на ремонт автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 331,20 гривень, які документально підтверджені.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статей 5,12,13,81,82,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 124 092 (сто двадцять чотири тисячі дев`яносто дві) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду виготовлено 15 червня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua