Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №201/4576/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер судової справи 201/4576/26

Номер провадження 3-зв/201/4/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Дніпро

вул. Юрія Горовця, буд. 13

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Денисенко А.М.,

за участю сторін справи про адміністративне правопорушення:

заявника (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Ткачука В.А. (в режимі відеоконференції),

захисника – адвоката Боровик Л.О.,

потерпілих – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О. від участі у розгляді справи № 201/4576/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває справа про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

09 червня 2026 року ОСОБА_1 до канцелярії Соборного районного суду міста Дніпра подано заяву про відвід судді Антонюка А.О. від участі у розгляді справи № 201/4576/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Свою заяву ОСОБА_1 мотивував наявністю обґрунтованих сумнівів в неупередженості судді Антонюка А.О. при розгляді означеної справи, які обумовлені наступним.

Так, 21 березня 2026 року о 12 годині 56 хвилин за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, буд. 70 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Mitsubishi Pajero, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW ХЗМ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . За результатами вказаної дорожньо-транспортної події відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, який перебуває на розгляді у судді Антонюка А.О. після задоволення його заяви про відвід судді Гончаренка В.М.

На думку заявника Шелобаєва І.М., упередженість судді Антонюка А.О. під час розгляду вказаної справи полягає в необґрунтованій відмові судді в задоволенні заяви про участь його захисника в режимі відеоконференції, що позбавило його, як особу, що притягається до адміністративної відповідальності, права на кваліфіковану правову допомогу обраного ним захисника Ткачука В.А., якому він довіряє.

При цьому посилався на судову практику місцевих та апеляційного судів з вказаного питання, а також на попереднє рішення судді Ополинської І.Г. від 27.05.2026 року, яким подана ним заява про відвід судді Гончаренка В.М. розглянута в режимі відеоконференції за участі його захисника Ткачука В.А.

Додатково в обґрунтування заяви про відвід судді заявник посилається на передчасне, тобто до винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, звернення потерпілої ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 1 561 009 гривень, моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень і судових витрат в сумі 13 553, 03 гривень та клопотанням про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на все його майно. Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про те, що потерпіла ОСОБА_2 заздалегідь була обізнана про майбутнє рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, заявник ОСОБА_1 у своїй заяві спирається на розмову представника потерпілого ОСОБА_3 – адвоката Ільїна О.М., який у приміщенні суду на занепокоєння потерпілого з приводу того, що він найняв собі адвоката, вказав, що все вже вирішене. Вказану фразу представника потерпілого він сприйняв таким чином, що результат судового розгляду наперед відомий адвокату потерпілого.

Тож, на думку заявника, наведені обставини у їх сукупності викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О. при розгляді вказаної справи, а тому просив відвести суддю з викладених ним підстав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року для розгляду вказаної заяви про відвід визначено суддю Соборного районного суду міста Дніпра Ополинську І.Г.

Розгляд вказаної заяви про відвід судді призначений на 11 червня 2026 року з викликом учасників справи.

В судовому засіданні Шелобаєв І.М. підтримав свою заяву про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О. від розгляду справи № 201/4576/26 та наполягав на її задоволенні з викладених у ній підстав.

Додатково зазначив, що він не затягує розгляд справи про адміністративне правопорушення, а навпаки зацікавлений у її розгляді. При цьому, стверджував, що напевно помічники суддів Гончаренка В.М. та Антонюка О.А. попереджали потерпілих та їх представників про те, що призначені судові засідання не відбудуться, в той час, коли він із захисником Боровік Л.О. дізнавались про це вже у суді, а тому вбачає в цьому підстави для відводу судді Антонюка А.О.

Інші доводи заявника ОСОБА_1 не стосувалися предмету цього розгляду.

Захисник Боровик Л.О. підтримала заяву ОСОБА_1 та наполягала на її задоволенні з викладених у ній підстав.

Зауважила на тому, що підставою для відводу судді Антонюка О.А. є порушення права ОСОБА_1 на захист, зокрема, відмова у проведенні розгляду справи в режимі відеоконференції за участі обраного останнім захисника Ткачука В.А. для здійснення захисту.

Доводи свого підзахисного підтримала у повному обсязі, втім, вказала, що не може стверджувати, що потерпілі та їх представники були завчасно попереджені судом про те, що судові засідання у призначений час не відбудуться.

Захисник Ткачук В.А. підтримав заяву ОСОБА_1 та наполягав на її задоволенні з викладених його підзахисним підстав.

Додатково зазначив, що судді Антонюк А.О. та Гончаренко В.М. грубо порушують право на захист його клієнта Шелобаєва І.М., не допускаючи його до участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення в режимі відеоконференції і не застосовуючи аналогію права з положеннями Кримінального процесуального кодексу України у даному випадку.

До того ж, вказав, що відмовивши у задоволенні його клопотання про проведення розгляду цієї справи в режимі відеоконференції, суддя Антонюк О.А. послався на вимоги ст. 268 КУпАП, хоча мав би послатися на вимоги ст. 271 КУпАП, оскільки він є захисником Шелобаєва І.М., а не особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наведені обставини, на його думку, є безумовною підставою для відводу судді Антонюка О.А.

Потерпілий Камінський Д.Е. заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Антонюка О.А., вважаючи це діями, які направленні на затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Пояснив, що в судове засідання призначене суддею Антонюком О.А. не з`явився, оскільки його представник подав заяву про відкладення судового засідання для надання додаткових доказів в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення. Жодного спілкування з помічниками суддів не мав і не має.

Потерпіла Люлько А.В. заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Антонюка О.А., вважаючи це діями заявника, направленими виключно на затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає наведені ОСОБА_1 доводи надуманими та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Додатково вказала, що ОСОБА_1 безпідставно звинувачує сторону потерпілих у незацікавленості у розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки заява про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення була подана ними з метою ознайомлення з поданими ОСОБА_1 документами за декілька днів до судового засідання. Спростувала доводи ОСОБА_1 щодо спілкування з помічниками суддів або іншими працівниками суду.

Представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Ільїн О.М., представник потерпілого ОСОБА_3 – адвокат Тертишна К.О., будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання в судове засідання не з`явилися, жодних клопотань до суду не подавали.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечували проти розгляду заяви про відвід судді Антонюка А.О. за відсутності їх представників, крім того, потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що наразі у неї розірваний договір про надання правової допомоги з адвокатом Ільїним О.М.

Інші учасники судового засідання не заперечували проти розгляду справи за відсутності адвокатів Ільїна О.М. та ОСОБА_5 .

Заслухавши доводи ОСОБА_1 , захисників Боровик Л.О. та Ткачука В.А., потерпілих ОСОБА_3 та Люлько А.В., дослідивши матеріали судової справи № 201/4576/26 та заяву ОСОБА_1 про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О., суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

КУпАП не передбачена процедура розгляду заяви про відвід судді.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини норми КУпАП носять карний кримінально-правовий характер, а справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, тому адміністративні правопорушення підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п. п. 21-22).

У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньою - транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".

Діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, при розгляді даної заяви про відвід, слід застосувати аналогію закону та практику ЄСПЛ.

Аналогія закону - це застосування до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норми закону, яка регламентує подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов`язково має мати правову підставу.

Крім того, у пункті 4 рішення № 34 Ради суддів України від 08.06.2017 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Відтак, враховуючи вимоги ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також з метою додержання принципу законності, вважаю необхідним при вирішенні даної заяви про самовідвід, застосувати за аналогією загальні положення найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та керуватися положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає підстави відводу (самовідводу) судді, а тому, при розгляді даної заяви про відвід судді слід застосувати аналогію закону та перевірити відповідність заявлених підстав для відводу судді нормам діючого кримінального процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 75 КПК України встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст. ст. 75 та 76 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути мотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).

Так частиною 1 ст. 81 КПК України встановлено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

За приписами ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції, законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (ст. 3 Кодексу суддівської етики).

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 XI черговим з`їздом суддів України, встановлено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02, рішення від 10.12.1999, п. 66), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Термін «безсторонність» характеризує нейтральність судді щодо сторін у справі.

Процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватися у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді разом з кінцевим процесуальним рішенням по справі з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на відмову у задоволенні заяви захисника Ткачук В.А. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах суду від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 01 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18). В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, аналізуючи передбачені законом обставини, що виключають участь судді у розгляді справи, а також зіставляючи їх з доводами сторони захисту, суддя приходить до висновку, що заявлені підстави не містять в собі будь-яких відомостей, щодо можливої упередженості судді Антонюка А.О. під час розгляду вказаної справи, не ставлять під сумнів об`єктивність судді, а також не вказують на будь-які інші підстави передбачені законом для відводу судді.

Зокрема, твердження сторони захисту зводяться до незгоди із процесуальними діями судді Антонюка А.О. та його рішенням, правильність яких може бути перевірена лише в процесуальному порядку в ході їх оскарження до судів вищих інстанцій, і не можуть слугувати підставою для його відводу у розумінні положень ст. 75 КПК України.

Окрім цього, аргументи сторони захисту стосовно порушення права на захист Шелобаєва І.М. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею Антонюком А.О. не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, а зводяться виключно до незгоди із процесуальним рішенням про відмову у розгляді даної справи в режимі відеоконференції за участі захисника Ткачука В.А.

Посилання ОСОБА_1 на те, що помічники суддів нібито завчасно попередили потерпілих та їх представників, що судове засідання не відбудеться, як на підставу про відвід судді Антонюка О.А., є непереконливими та такими, що не підтверджуються жодними доказами і не свідчать про наявність упередженості судді при розгляді даної справи.

Інші твердження Шелобаєва І.М., зокрема, про «передчасну подачу до суду потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також клопотання про забезпечення позову», висловлювання представника потерпілих – адвоката Ільїна О.М. про те, що «все вже вирішене», обізнаність потерпілих наперед щодо результату розгляду цієї справи тощо, вже були предметом дослідження під час розгляду попередньої заяви ОСОБА_1 про відвід судді Гончаренка В.М., та є такими, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Тим більше, такі твердження не мають жодного взаємозв`язку з обставинами розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею Антонюком О.А.

Інші доводи ОСОБА_1 суддею не оцінюються, адже виходять за межі предмету цього розгляду.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, аргументи, якими заявник ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О. не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді, стороною захисту не надано.

Разом з цим, положеннями ст. 3 Європейського статуту судді визначено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким, як неупереджений.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

В численних рішеннях ЄСПЛ («Бочан проти України», «Білуха проти України», «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії») Європейський суд наголошує на безсторонності (неупередженості) суддів під час розгляду справ в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, яка визначається враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного суду, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, чи забезпечував сам суд достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

З огляду на викладене, зважаючи на категоричну позицію сторони захисту та ОСОБА_1 , які висловлюють недовіру судді Антонюку А.О. при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП (справа № 201/4576/26), дотримуючись рекомендацій Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року, в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Skrlj v. Croatia», відповідно до якої, будь-який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи, суддя вважає за доцільне відвести суддю Антонюка А.О. від участі у розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення, матеріали якої передати до канцелярії Соборного районного суду міста Дніпра для виконання вимог ст. 35 КПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 2 КУпАП, ст. ст. 35, 75, 80, 81, 82 КПК України, суддя , -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О. від участі у розгляді справи № 201/4576/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – задовольнити.

Відвести суддю Соборного районного суду міста Дніпра Антонюка А.О. від участі у розгляді справи № 201/4576/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Матеріали справи № 201/4576/26 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП передати до канцелярії Соборного районного суду міста Дніпра для виконання вимог ст. 35 КПК України.

Постанова оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту постанови - о 16 годині 00 хвилин 12 червня 2026 року.

Суддя І.Г. Ополинська