Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №712/4645/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/4645/26

Провадження № 2/712/3320/26

11 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді – Марцішевська О.М.,

при секретарі – Безруковій Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені за період простроченння грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 травня 2024 року на А/Д H16 сталася дорожньо-транспортна пригода між транспортним засобом RENAULT SAMSUNG, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до Постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року у справі № 695/1757/24 (провадження № 3/695/1178/24) винним визнано ОСОБА_2 .

У відповідності до Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2025 року у справі № 712/10920/24 (копія додається), з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 39 731 грн. 50 коп. (тридцять дев?ять тисяч сімсот тридцять одна гривня 50 копійок).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК, підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, с завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожній особі надано право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, визначаючи один із способів захисту цивільних прав та інтересів - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням становленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК грошовим є зобов?язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов?язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов?язку.

Грошовим є будь-яке зобов?язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов?язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14г18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов?язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016р. у справі № 3-295с16, за змістом яких грошове зобов?язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. Верховний Суд неодноразово наголошував, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов?язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов?язання.

Вказана правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, 18.12.2019 у справі №522/2625/1бц, 25.03.2020 у справі № 211/3347/18, 18.05.2019 у справі №176/456/17, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 07.07.2020.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов?язання. вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов?язання (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 554/7740/17). Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов?язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до Постанови КЦС Верховного Суду від 21 січня 2025 року у справі № 751/3052/23 (провадження № 61-17991св23): «. нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов?язання незалежно від підстав його виникнення договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-11 3ус 14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15- (провадження № 14-1бус18).».

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на відсутність виконання боржником своїх грошових зобов?язань, окрім наявного боргу, необхідним для стягнення являється розмір пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Враховуючи вище викладені розрахунки, 3 % річних, в розмірі 1995 грн. 00 коп., пені, в розмірі 11 043 грн. 03 коп. та інфляційного збільшення боргу, в розмірі 7 352 грн. 15 коп., підлягає стягненню із боржника, яким являється ОСОБА_2 .

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафні санкції, зокрема 3 % річних, пеню та інфляційне збільшення боргу, в розмірі 20 390 грн. 18 коп.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач до судового засідання не з`явився, представник позивача Блізнєцов Є.А. надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України. Правом на надання відзиву на позов не скористався, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не скеровував.

Відповідно до ч.6,7 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду .

Судова повістка надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його реєстрації, що підтверджено довідкою департаменту ЦНАП Черкаської міської ради від 23.04.2026 р. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067176719378 повернуте до суду з відміткою згідно трекінгу на офіційному сайті ДП "Укрпошта" про відсутність адресата, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2025 року у справі № 712/10920/24, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 39 731 грн. 50 коп. (тридцять дев?ять тисяч сімсот тридцять одна гривня 50 копійок). Судом встановлено, що 16 травня 2024 року на А/Д H16 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу RENAULT SAMSUNG д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . ДТП сталась з вини відповідача, який постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2024 року у справі № 695/1757/24 (провадження № 3/695/1178/24) притягнутий до адміністративної відповідальності. Дата набрання законної сили рішеням суду - 18.11.2025р.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно доводів позову відповідач не виконав судове рішення у справі у справі № 712/10920/24, в чому числі частково.

Згідно наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати за період з 12.06.2024 року по 12.01.2026 р. прострочення грошового зобов`язання 39731,00 грн. становлять 7 352 грн. 15 коп., а 3% річних за період 12.06.2024 – 13.02.2026 становлять 1995 грн. 00 коп.

За даними АСВП 29.04.2026р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду у справі № 712/10920/24.

Спірні правовідносини регулюються цивільним законодавством.

Частиною першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, так як виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.

Обмежень щодо нарахування згідно ст.625 ЦК України інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних в період воєнного стану у спірних правовідносинах, які виникли з приводу відшкодування в порядку регресу матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспорнтої пригоди, чинним законодавством не встановлено.

Надаючи оцінку розрахунку позивача, суд вважає обгрунтованим нарахування інфляційних втрат та 3 % річних згідно ст.625 ЦПК України за період з 19.11.2025р. (з дати набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/10920/24) по 13.02.2026р. (межі позовних вимог). Суд відхиляє вимоги щодо нарахування вказаних сум за період з 12.06.2024р. (після набрання законної сили постанови суду у справі 696/1757/24) по 18.11.2025р. з таких підстав.

Припис ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання з відшкодування завданої шкоди. Інший підхід до визначення моменту початку прострочення грошового зобов`язання (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності) не може вважатись обгрунтованим, оскільки вчинення делікту та встановлення вини особи у його вчиненні при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності є підставами для визначення суми відшкодування, протеі така сума може вважатись достовірно підтвердженою з моменту набрання законної сили судовим рішенням про відшкодування шкоди. Аналогічний висновок узгоджується з правовими висновками у постанові ВП ВС від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22).

Таким чином інфляційні втрати за період прострочення грошово зобов`язання в сумі 39 731,00 грн. за період з 19.11.2025р. по 13.02.2026р. складають : 39731,00 грн. *1,002*1,007 - 39731,00 грн. = 358.14

3 % річних за період прострочення грошово зобов`язання в сумі 39 731,50 грн. за період з 19.11.2025р. по 13.02.2026р. складають : 3/100*39731,0*86=281.00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 358,14 грн, 3% річних в сумі 281,00 грн., всього 639,14 грн.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. (ч.1 ст.548 ЦК України).

Оскільки деліктні зобов`язання (наприклад, заподіяння шкоди внаслідок ДТП, пошкодження майна) виникають не з договору, а із закону (стаття 1166 Цивільного кодексу України), у потерпілого відсутні підстави вимагати сплати договірної неустойки (пені чи штрафу). Плату за прострочення виконання зобов`язання врегульовано законодавством, а саме охоплено диспозицією ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені за період невиконання грошового зобов`язання з відшкодування шкоди не підлягають до задоволення.

Оцінивши забрані у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При подачі позову з ціною позову 20 390,18 грн. позивач був звільнений від оплати судового збору в сумі 1331,2 грн., тому на підставі ст.141 ЦПК України до стягнення з відповідача у дохід держави підлягає судовий збір в сумі 133,12 грн.

Керуючись ст. 6, 12, 13,18, 263, 265, 268, 279, 280-282, 352-354 ЦПК України, ст. 23, 526, 530, 546-548, 611, 625 ЦК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 639 грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 133 грн. 12 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Дата складення повного тексту рішення 11 червня 2026 року

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.