Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №380/4286/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4286/25 пров. № А/857/50457/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів – Обрізка І.М., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання – Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (головуючий суддя Кондратюк Ю.С., м. Львів) у справі за позовом Акціонерного товариства “Акціонерно-комерційний банк “ЛЬВІВ” до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

АТ “Акціонерно-комерційний банк “ЛЬВІВ” звернулося з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2024 року № 2294/Ж 10/31-00-23-03-20.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позов задоволено.

15.10.2025 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто на користь АТ “Акціонерно-комерційний банк “ЛЬВІВ” за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Відповідач подав апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з урахуванням складності справи, витрати адвоката, які зазначені в заяві про стягнення судових витрат, є непропорційними. Зазначає, що зміст фактично наданих адвокатом послуг має бути прямо передбаченим у договорі про надання правової допомоги. Вказує, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Наголошує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, представником АТ “Акціонерно-комерційний банк “ЛЬВІВ” згідно ордеру серії ВЕ №1113552 на надання правничої допомоги, виданого Адвокатським об`єднанням «ДАРИНА», є адвокат Огороднікова І.І.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання правничої допомоги № 100225 від 10.02.2025 (далі – Договір), акт здачі-приймання наданих послуг без номера від 08.10.2025 на підставі Договору про надання правової допомоги №100225 від 10.02.2025, платіжні інструкції № 561280 від 13.02.2025 на суму 25000 грн та № 407896 від 08.10.2025 на суму 25000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати будь-які інші не заборонені законом види правничої допомоги Замовнику (що надалі іменуються «Послуги») в обсягах, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Замовник зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору Замовник оплачує Виконавцю гонорар за послуги, оформлені відповідно до п. 3.3 або, альтернативно, відповідно до п. 3.5 цього Договору, за фактом їх надання, якщо Сторони не домовляться по окремим послугам про часткову або повну попередню оплату.

Згідно п. 3.3 для оплати гонорару за надані послуги Виконавець надає Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг або рахунок. Замовник зобов`язаний оплатити послуги протягом 10 (десяти) робочих днів з дня наступного за днем отримання Акту приймання-передачі наданих послуг або рахунку, але якщо інший порядок оплати послуг не передбачено у додаткових угодах до Договору.

Як вбачається з Акта здачі-приймання наданих послуг без номера від 08.10.2025 у межах справи №380/4286/25 у Львівському окружному адміністративному суді Виконавцем були надані такі правові послуги:

- підготовка та подання до суду позовної заяви від 28.02.2025, що включає: збір та комплектацію доказів у кількості 522 сторінок (у т.ч, первинна документація), у т.ч. друк га зшивання позову формування правової позиції, обсяг затраченого часу 4 год, гонорар 20000 грн;

- підготовка відповіді на відзив до позовної заяви від 26.03.2025 року, обсяг затраченого часу 1 год, гонорар 6500 грн;

- підготовка клопотання про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.03.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 1000 грн;

- участь в підготовчому судовому засіданні 08.04.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 05.06.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 01.07.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 15.07.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 29.07.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- підготовка заперечення на клопотання про долучених матеріалів справи від 05.08.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 11.09.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 02.10.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн;

- участь в судовому засіданні по суті 07.10.2025, обсяг затраченого часу 0.5 год, гонорар 2500 грн.

Всього 50 000 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, оскільки такі не обґрунтовані та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що представником позивача подано належним чином оформлені докази, що підтверджують надану адвокатом професійну правничу допомогу та понесені позивачем витрати.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, розгляду її у порядку спрощеного позовного провадження та змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, належним є розмір відшкодування понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у 10000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 380/4286/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року