Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №300/1138/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1138/25 пров. № А/857/23058/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі №300/1138/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції Гомельчук С.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 08 травня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ), у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови зарахувати позивачу до загального трудового стажу у кратному розмірі періоди військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в Сєвєрному флоті (Крайня Північ), періоди з 26.02.1988 по 20.03.1988 на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ);

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди проходження військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в місцевості Крайньої Півночі, періоди роботи на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ) з 26.02.1988 по 20.03.1988 в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії та здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням перерахованого стажу до загального трудового стажу в період проходження військової служби в місцевості Крайньої Півночі в період з 03.02.1983 по 08.02.1988 та роботу на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ) з 26.02.1988 по 20.03.1988 за три календарні роки з початку звернення до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №300/1138/25 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови зарахувати позивачу до загального трудового стажу в кратному розмірі період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в Сєвєрному флоті (Крайня Північ).

Зобов`язано відповідача зарахувати позивачу період проходження військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в місцевості Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії та здійснити перерахунок призначеної пенсії із врахуванням перерахованого стажу до загального трудового стажу в період проходження військової служби в місцевості Крайньої Півночі в період з 03.02.1983 по 08.02.1988 з 20.02.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що періоди проходження військової служби позивачем в районах Крайньої Півночі підтверджуються записами у трудовій книжці, а також довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2021 №6.

Окрім того, суд послався на постанову Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, у якій касаційний суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Водночас, тривалість трудової діяльності позивача у період з 26.02.1988 по 20.03.1988, що надає право на отримання пільг, становить менше трьох років. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога про зарахування вказаного періоду роботи на Базі воєнторгу №277 м. Сєвєроморськ Мурманської області (Крайня Північ) за три календарні роки з початку звернення до суду не підлягає задоволенню.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що за період з 03.02.1983 по 08.02.1988 позивач проходив військову службу не у складі діючої армії у період бойових дій, служба в Збройних Силах СРСР може бути зарахована в кратності тільки до вислуги років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.01.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою, у якій просив зарахувати період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 та період роботи з 26.02.1988 по 20.03.1988 в пільговому обчислені.

ГУ ПФУ листом від 29.03.2024 №3424-2003/Л-02/8-0900/24 повідомило, що у трудовій книжці позивача відсутній штамп підприємства про поширення пільг для обчислення стажу роботи в кратності, а також не надано строкового трудового договору, тому для обчислення періоду роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в кратності підстав немає. Також вказано, що оскільки за вказаний період військова служба проходила не у складі діючої армії у період бойових дій, служба Збройних Сил СРСР може бути зарахована в кратності тільки до вислуги років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні норми стосовно зарахування до стажу часу проходження військової служби кореспондуються в абзаці 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14.07.1956 «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей, здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі – Постанова №590), Указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі», від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28.

Пунктом 6 Постанови №590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено «Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей», відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій, пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

У підпункті «д» пункту 55 цього Положення зазначалось, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби, зокрема в Мурманській області, за півтора місяці.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі – Постанова №393), прийнятою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із цим порядком до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови №393).

Отже, як законодавство колишнього СРСР до 01.01.1991, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Аналогічних висновків щодо кратності обчислення військової служби в районах Крайньої Півночі дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 по справі №727/1441/17, а також узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 09.12.2014 (провадження №21-406а14) та від 23.06.2015 (провадження №21-1000а15).

Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у трудовій книжкці позивача серії НОМЕР_1 від 26.02.1988 міститься запис про службу в рядах Радянської армії з 09.11.1981 по 08.02.1988. Вказані періоди проходження військової служби також підтверджуються довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2021 №6.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2021 №2 ОСОБА_1 у період з 03.02.1983 по 08.02.1988 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » м. Североморск Мурманської області (район Крайньої Півночі). Оскільки в даному випадку позивач проходив з 03.02.1983 по 08.02.1988 військову службу у м. Североморск Мурманської області, а тому, враховуючи вищенаведені положення законодавства, такий період підлягає зарахуванню у кратному обчисленні, як один рік за один рік шість місяців.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що ГУ ПФУ неправомірно не зарахувало позивачу до страхового стажу період військової служби з 03.02.1983 по 08.02.1988 у м. Североморск Мурманської області у кратному пільговому обчисленні, як один рік за один рік шість місяців.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі №300/1138/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар