Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №466/11133/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 466/11133/25 пров. № А/857/24670/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

суддя(і) у І інстанції Білінська Г.Б.,

час ухвалення рішення не зазначено

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1916115 від 12.11.2025, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10.04.2026 у справі №466/11133/25 вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови серії ЕГА №1916115 від 12.11.2025, не надано належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачкою правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.

У апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції просив зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, належним чином не досліджено наявні і матеріалах справи докази, неправильно застосовано норми матеріального права, що в результаті призвело до ухвалення незаконного рішення.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 вона звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області, у якій просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1916115 від 12.11.2025, прийнятої інспектором 4 батальйону 3 роти 2 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Станкевич Н.І.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до частини 1-3 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

У складі поліції функціонують:1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.

Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 73, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.

Апеляційний суд зазначає, що Департамент патрульної поліції (до складу якого включено Управління патрульної поліції у Львівській області) та Головне управління Національної поліції у Львівській області є різними органами в структурі Національної поліції України.

Головне управління Національної поліції у Львівській області не порушувало прав позивача у межах спірних правовідносин, не є суб`єктом винесення постанови, та як наслідок, не є належним відповідачем у даній справі.

За визначенням, що міститься у частині 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають:

1) центральний орган управління поліцією;

2) територіальні органи поліції.

За приписами частини 1 статті 15 Закону № 580-VIII територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Як передбачено пунктом 11 частини 1 статті 23, пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015 (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 № 887, далі – Положення № 73), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством України порядку. Департамент складається із структурних підрозділів апарату Департаменту, його територіальних(відокремлених) підрозділів та інших підрозділів патрульної поліції.

Департамент є юридичною особою публічного права.

Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.

Департамент здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України (крім справ пов`язаних з корупційними правопорушеннями); приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 3 статті 288 КУпАП встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 183 КУпАП, Управління патрульної поліції у Львівській області діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Відтак, Управління не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати такі справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, органом Національної поліції у справі, що розглядається, є Департамент патрульної поліції, від імені якого діє Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

За правилами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Із урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в порушення вказаних вимог процесуального законодавства не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, отже суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, не позбавляє позивача права на звернення до суду з такими ж позовними вимогами вже до належного відповідача та з поданням клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Частиною 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За приписами частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви ОСОБА_1 без задоволення;

Керуючись статтями 229, 243, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2026 року у справі №466/11133/25 та залишити постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1916115 від 12 листопада 2025 року без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 12 червня 2026 року.