Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №300/7115/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/7115/25 пров. № А/857/52871/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Косівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.09.2025 ВП №37900807.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25.02.2009 року зобовґязано Бабинську сільську раду Косівського району Івано-Франківської області встановити санітарну зону між його будинковолодінням та сільським кладовищем. Це тому, що його житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований у гірській місцевості на крутому схилі гори. Невеликою роздільною полосою служила земельна ділянка Бабинської сільської ради в межах 0,60 га. Без будь-якого рішення органу місцевого самоврядування церковна громада самочинно розпочала поховання в межах цієї роздільної полоси, а тому виник спір. До цього часу ніякої санітарної зони не було встановлено.

Для узаконення такого самочинства Бабинська сільська рада нібито передала жителю с.Бабин у безоплатну приватну власність полосу землі, яка розділює його будиковолодіння з сільським кладовищем загальною площею 0,5809 га. Той, в свою чергу, нібито дарує цю землю церковній громаді, яка нібито передає її під сільське кладовище і стверджує, що поховання вчинюються цілком законно. Такі махінації відбуваються виключно за рішеннями Бабинської сільської ради.

За його позовом рішенням Косівського районного суду Івано- Франківської області від 26.03.2013 року всі такі дії були визнані незаконними і скасовані.

Незважаючи на відсутність законного встановлення санітарної зони, відповідно до вимог законодавства в цій частині, починаючи з 2013 року чомусь у всіх подальших рішеннях судів мова почала йти вже не встановлення санітарної зони, а відновлення її.

З часу прийняття рішення Косівського районного суду від 25,02.2009 року по даний час між ним та органом місцевого самоврядування і тісному співробітництві з Косівським відділом ДВС, не зупиняється спір щодо необхідності встановлення санітарної зони.

Косівський відділ ДВС порушив виконавчі провадження щодо виконання судового рішення. Такі виконавчі провадження системно закривав з підстав нібито повного виконання судового рішення і встановлення санітарної зони. Він такі оскаржував, суди задовольняли його скарги, однак фактично ніхто не намагався встановити санітарну зону. Не те, щоб встановити санітарну зону, а хоч раз прибути на місце необхідності її встановлення, ніхто з органу місцевого самоврядування чи ДВС не спромоглися.

На протязі більше 16 років він отримує формальні письмові відписки, однак до реального встановлення санітарної зони не доходить. Станом на даний час віддаль між кладовищем та його будинковолодінням обчислюється не в десятках метрів, а в метрах. У деяких місцях поховання проводиться в безпосередній близькості до огорожі його будинковолодіння.

Крім іншого, в 2020 році він звертався до суду з заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю за ДВС та органу місцевого самоврядування, відповідно до вимог ст.382 КАС України. Рішенням судів всіх судових інстанцій України було відмовлено в задоволенні таких вимог.

Скориставшись такими рішеннями судів, Косівська ДВС в 2021 році вкотре виносить постанову про закриття виконавчого провадження, за нібито повним виконанням судового рішення щодо встановлення санітарної зони. За моєю скаргою, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 20.09.2021 року (головуючий Кафарський В.В.) така постанова була вкотре скасована. Рішенням апеляційного суду за скаргою ДВС рішення місцевого суду залишено без змін.

З 2021 року по час винесення оскаржуваної постанови нічого суттєво не змінилося. Він декілька разів оскаржував бездіяльність ДВС, які були задоволені. Косівська міська рада прийняла ряд своїх рішень, якими нібито виконала рішення про відновлення санітарної зони, однак вони вступають в суперечність між повноваженнями ради та його виконавчого комітету, а тому питання встановлення санітарної зони фактично не виконувалося.

Всі ці формальні дії і рішення, направлені нібито на виконання судового рішення, Косівська ДВС чомусь знову вчергове порахувала, як реальне виконання судового рішення і своєю постановою закриває оскаржуване мною виконавче провадження з підстави повного виконання судового рішення.

Наголошує, що з 2009 року по даний час ніхто не встановлював санітарної зони, ніхто, в тому числі і представники ДВС, не були на місці її необхідного встановлення, і по даний час рішення суду з цього приводу не виконано.

Суд вірно посилається на вимоги ст.63 Закону № 1404-VI11 та на цей Закон в цілому, однак приймає рішення діаметрально протилежне вимогам цьому Закону. Санітарну зону слід встановити реально, а не на папері.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 в справі №347/337/13-а визнано нечинним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Бабинської сільської ради від 29.02.2012 №5 щодо встановлення санітарно-захисної зони між господарством ОСОБА_1 та сільським кладовищем. Визнано бездіяльність сільського голови Самокіщука Василя Васильовича щодо зміни санітарно-захисної зони та в частині заборони проведення поховань поза межами відведеної території для сільського кладовища – нечинними. Зобов`язано Бабинську сільську раду та сільського голову с. Бабин відновити санітарно-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік, заборонити проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, тобто в межах земельної ділянки площею 0,5809 га, яка належить церковній громаді с. Бабин Косівського району Івано-Франківської області.

На виконання вказаної постанови судом видано виконавчий лист №347/337/13-а від 05.04.2013 (а.с. 37), на підставі якого Косівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження №37900807.

02.07.2021 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено боржника ОСОБА_2 на Косівського міського голову Плосконоса Юрія Олександровича (а.с. 48).

02.07.2021 міському голові Косівської міської ради направлено зобов`язання виконати рішення суду №347/337/13-а, а саме визнати нечинним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Бабинської сільської ради від 29.02.2012 №5 щодо встановлення санітарно-захисної зони між господарством ОСОБА_1 та сільським кладовищем. Визнати бездіяльність сільського голови Самокіщука Василя Васильовича щодо зміни санітарно-захисної зони та заборони проведення поховань поза межами відведеної території для сільського кладовища – нечинними. Зобов`язати Бабинську сільську раду та сільського голову с. Бабин відновити санітарно-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік, заборонити проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, тобто в межах земельної ділянки площею 0,5809 га, яка належить церковній громаді с. Бабин Косівського району, Івано-Франківської області (а.с. 49).

Листом від 20.07.2021 №1381 міський голова Косівської міської ради повідомив відповідача, що вирішення поставлених на виконання питань у зобов`язанні відносяться до виключної компетенції Косівської міської ради, дане зобов`язання скероване постійній комісії Косівської міської ради із земельних відносин з подальшим розглядом на пленарному засіданні (зв. ст. а.с. 50).

06.08.2021 рішенням №1181-12/2021 Косівська міська рада відклала розгляд питання для більш детального вивчення (а.с. 50).

28.02.2025 державним виконавцем направлено вимогу про необхідність повідомити про результат виконання зобов`язання від 02.01.2021 (а.с. 51).

23.04.2025 листом №685 міський голова Косівської міської ради направив державному виконавцю рішення №2873-51/2025 від 08.04.2025 Косівської міської ради про виконання зобов`язання від 02.07.2021 в частині наданих законодавством повноважень (а.с. 52).

Так, рішенням Косівської міської ради від 08.04.2025 №2873-51/2025 відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік (п. 1.1.). Заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009 (п. 1.2.) (а.с. 53).

У зв`язку із цим, 22.09.2025 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №37900807 (а.с. 3).

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 в справі №347/337/13-а фактично не виконано, звернувся із даним позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно матеріалів справи, на виконання зобов`язання державного виконавця від 02.07.2021, Косівською міською радою прийнято рішення від 08.04.2025 №2873-51/2025, яким відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік (п. 1.1.). Заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009 (п. 1.2.) (а.с. 53).

Про прийняття вказаного рішення міський голова Косівської міської ради повідомив відповідача листом №685 від 23.04.2025 (а.с. 52). У листі також зауважено, що міський голова у відповідності до пунктів 15 та 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одноосібно не може вирішувати питання, яке було поставлене у зобов`язанні від 02.07.2021, оскільки таке відноситься до виключної компетенції Косівської міської ради і підлягає розгляду на пленарному засіданні (сесії) шляхом прийняття відповідного рішення.

У зв`язку з прийняттям даного рішення від 08.04.2025 №2873-51/2025, державним виконавцем 22.09.2025 винесено оскаржену постанову про закінчення виконавчого провадження №37900807, оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом фактично виконано в повному обсязі.

Крім того судом вірно враховано, що відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Пунктами 15 та 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (п. 15) та вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34).

Окрім того, згідно статті 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

З огляду на це суд першої інстанції вірно зазначив, що питання розміщення місця поховання, віднесення земельної ділянки для поховань, часткове або повне припинення поховання померлих, закриття кладовища вирішуються виключно у формі рішень відповідного органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №347/337/13-а, то судом вирішено, зокрема, відновити санітарно-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік, заборонити проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009, тобто в межах земельної ділянки площею 0,5809 га, яка належить церковній громаді с. Бабин Косівського району Івано-Франківської області.

Оскільки рішенням уповноваженого органу, а саме Косівської міської ради від 08.04.2025 №2873-51/2025 відновлено санітарну-захисну зону в її межах, що існувала станом на 2009 рік (п. 1.1.) та заборонено проводити поховання в межах санітарної зони, що існувала станом на 2009 рік відповідно до схеми додатку №1 розпорядження сільського голови №16 від 17.07.2009 (п. 1.2.), то правильним є твердження суд першої інстанції, що рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2013 у справі №347/337/13-а є виконаним.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання виданого в межах справи №347/337/13-а виконавчого листа є правомірною, бо державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження №37900807, діяв в межах та з дотриманням норм Закону №1404-VІІІ.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №300/7115/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко