Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №308/17005/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/17005/25 пров. № А/857/16597/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року у справі за її позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

суддя у І інстанції Дегтяренко К.С.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 02 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

11 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила скасувати постанову серії ЕНА №6069211 від 02 листопада 2025 про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), а провадження у справі закрити.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року у справі №308/17005/25 у задоволені вказаного позову ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою, яка у своїй скарзі просила таке скасувати та прийняте нове про задоволення її позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовано обставини справи, доводи позивача проігноровано.

Зазначає, що доказів порушення нею правил дорожнього руху відповідачем не надано, про що свідчить пункт 7 оспорюваної постанови «До постанови додаються», у якому не зазначено жодного доказу адміністративного правопорушення.

На думку скаржниці, поліцейськими не проведено обстеження ділянки дороги для підтвердження того, що дорожні знаки на ній встановлені згідно з вимогами ДСТУ.

Окрім того, зазначає, що інспектором було складено відповідну постанову про порушення правил дорожнього руху на ОСОБА_1 з порушенням порядку, визначеного КУпАП.

Стверджує, що оскаржувана постанова не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема у ній не зазначено порядку оскарження (порядок оскарження не визначений), порядку сплати штрафу. Також звертає увагу, що розмір накладеного на позивачку адміністративного стягнення визначено суб`єктом владних повноважень у вигляді конкретної грошової суми (340 грн), що не передбачено положеннями КУпАП.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом, капітаном поліції 2 взводу 4 роти УПП в Закарпатській області Кізьляком В.В. винесено постанову серії ЕНА №6069211 від 02 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за те, що 02 листопада 2025 року о 13 год 07 хв на трасі М-06 774 км ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не виконала вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямки руху по смугах», а саме зі смуги, яка дозволяє поворот ліворуч – здійснила рух прямо та при цьому перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушено вимоги пункту 8.4. ґ Правил дорожнього руху України (далі – ПДР).

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту 8.4 дорожні знаки поділяються на групи.

Пунктом 8.4 «ґ» визначено інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила

Розділ 33 ПДР визначає дорожні знаки.

Главою 5 розділу 33 ПДР виокремлено інформаційно-вказівні знаки.

Відповідно до пункту 5.16 глави 5 розділу 33 ПДР “Напрямки руху по смугах”, показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінюючи надані відповідачем докази, апеляційний суд встановив, що 02 листопада 2025 року о 13 год 07 хв на трасі М-06 774 км позивачка із смуги, яка передбачала поворот ліворуч, здійснила рух прямо, чим порушила вимоги дорожнього знаку «напрямок руху по смугах». Сама ОСОБА_2 під час спілкування з працівниками патрульної поліції фактично визнавала те, що під час керування транспортним засобом обрала неналежну смугу руху і намагалася шляхом увімкнення відповідного покажчика повороту виправити ситуацію

Водночас жодних зауважень щодо дотримання порядку винесення оспорюваної постанови у позивачки не було. При цьому вона висловлювала прохання притягнути до відповідальності за вчинене правопорушення її чоловіка, оскільки у неї вже було два штрафи за порушення ПДР.

Також з іншого відео, наданого відповідачем, судом встановлено наявність інформаційно-вказівного знаку з вказівкою про напрямок руху по смугах. Вказане відео дає можливість зрозуміти, що на вказаному круговому перехресті знак 5.16 встановлено та його чітко видно і з того напрямку в якому рухалась позивачка.

Суд погоджується з доводом суду першої інстанції, що представлені відповідачем відеодокази є доказвами в адміністративній справі відповідно до статті 251 КУпАП, оскільки такі безпосередньо дають можливість пересвідчитися про наявність чи відсутність скоєння правопорушення позивачкою.

При наданні оцінки доводам апелянта про наявність недоліків у оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції виходить із того, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами.

Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

На переконання апеляційного суду, наведені недоліки постанови, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин, не можуть бути підставою для скасування постанови за наявності доведеного складу та події адміністративного правопорушення. Інші доводи позивача щодо процедурних порушень при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою порушено ПДР і у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 122 КУпАП.

При цьому доводи скаржника, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь з метою уникнення від встановленої законом відповідальності за вчинене правопорушення.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року у справі №308/17005/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 12 червня 2026 року.