Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №480/2588/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Справа № 480/2588/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2588/25 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 11 жовтня 2024 року № 1268918280706 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 251 876,25 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами фактичної перевірки магазину, у якому позивач здійснював підприємницьку діяльність, до нього застосовано штрафні санкції у сумі 251876,25 грн. Позивач вважає таке ППР протиправним, оскільки перевірку призначено без належних фактичних підстав, а під час її проведення були надані документи, що підтверджують облік та походження товару, зокрема договір комісії, акти приймання-передачі товарів, форма ведення обліку товарних запасів та інші документи. На думку позивача, контролюючий орган безпідставно не врахував ці документи та не довів факту реалізації необлікованих товарів, а тому підстави для застосування штрафу відсутні.

Ухвалою суду від 07.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що під час перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, оскільки надані ним документи не підтверджують належного обліку товарів у місці їх реалізації. На думку відповідача, договір комісії не є первинним документом, який підтверджує облік товару, а позивачем не було надано всіх необхідних документів щодо походження, руху та реалізації товарних запасів, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому з доводами представника відповідача не погодився та просив задовольнити його позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

У подальшому, сторонами неодноразово подавалися додаткові пояснення, у яких позивач наполягав на протиправності спірного рішення з огляду на надання ним документів, що підтверджують облік товарних запасів, та посилався на судову практику у подібних правовідносинах, а відповідач, у свою чергу, заперечував проти таких доводів і наполягав на правомірності проведеної перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 443 від 14.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/2588/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М., який своєю ухвалою від 16.01.2026 прийняв справу до свого провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Сумській області.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи та здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 05.09.2024 № 3065-п посадовими особами цього контролюючого органу проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій та обліку товарних запасів.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області складено акт фактичної перевірки від 13.09.2024 № 25884/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

На підставі матеріалів фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024 № 1268918280706, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 251876,25 грн на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1. ст .62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється з місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні н перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2, 12 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;

- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 17 вказаного Закону у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

З аналізу положень ст. 20 Закону № 265/95-ВР вбачається, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

В обґрунтування висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів відповідач посилається на те, що на письмовий запит перевіряючих від 05.09.2024 позивачем не надано інформацію щодо ведення обліку доходів, банківські виписки про рух коштів по розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності, а також документи щодо походження товару. На підставі цього контролюючий орган дійшов висновку про наявність у продажу станом на 05.09.2024 та продаж у період перевірки товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 251876,25 грн відповідно до акта приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії.

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2021 року № 496 (далі - Порядок №496).

Облік товарних запасів здійснюється підприємцями шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку (пункт 1 Розділу ІІ Порядку № 496).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Разом з тим пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки позивачем надавалися форма ведення обліку товарних запасів, договір комісії від 02.09.2024 № ШД-02-09-24-БА, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та від 04.09.2024 до вказаного договору, а також інші документи, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.

При цьому, суд враховує, що акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та від 04.09.2024 до договору комісії містять відомості, які дозволяють ідентифікувати особу, яка передала товар, та особу, яка його отримала, дату передачі товару, його найменування, кількість і вартість. Тобто зазначені документи за своїм змістом відповідають ознакам первинних документів у розумінні Порядку № 496.

Вказані обставини також відображені в акті фактичної перевірки, у якому зазначено, що на час початку перевірки позивачем було надано форму ведення обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком № 496 формою.

При цьому контролюючий орган дійшов висновку про наявність у продажу станом на 05.09.2024 та продаж у період проведення перевірки товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 251876,25 грн відповідно до акта приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії.

Суд звертає увагу, що саме зазначений акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії позивачем надавався контролюючому органу як документ, що підтверджує облік та походження товару. Водночас належного обґрунтування того, чому вказаний акт приймання-передачі, договір комісії та форма ведення обліку товарних запасів не підтверджують облік товару або суперечать вимогам Порядку № 496, акт перевірки не містить.

Що стосується посилань відповідача на ненадання позивачем інформації щодо ведення обліку доходів, банківських виписок про рух коштів по розрахункових рахунках та інших документів щодо походження товару, суд зазначає, що такі документи, за умови надання позивачем форми ведення обліку товарних запасів, договору комісії та актів приймання-передачі товарів, не є такими, відсутність яких безумовно свідчить про необлікованість товарів, що знаходилися у місці продажу.

Ключовим елементом п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи та ст. 20 цього Закону щодо відповідальності за ненадання таких документів є словосполучення "товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу".

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.12.2023 у справі № 280/1998/23, у якій зазначено, що згідно з п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходилися у місці продажу.

Отже, для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності за ст. 20 Закону № 265/95-ВР контролюючий орган має довести або факт реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, або факт ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік саме тих товарів, що знаходилися у місці продажу на момент перевірки.

У спірному випадку позивачем під час проведення фактичної перевірки надавалися форма ведення обліку товарних запасів, договір комісії від 02.09.2024 № ШД-02-09-24-БА, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та від 04.09.2024 до вказаного договору.

Водночас відповідачем не доведено, що ці документи не стосувалися товарів, які перебували у місці продажу на момент перевірки, або що такі товари були реалізовані без відображення в обліку.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.04.2026 у справі № 420/36506/24, у якій суд касаційної інстанції, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, зазначив, що ключовим для застосування п. 12 ст. 3 та ст. 20 Закону № 265/95-ВР є встановлення того, чи надано платником податків документи, які підтверджують облік саме тих товарів, що на момент перевірки знаходилися у місці продажу.

З урахуванням наведеного суд зазначає що відповідачем не доведено факту реалізації позивачем товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а також не доведено факту ненадання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходилися у місці продажу.

Відтак, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за ст. 20 Закону № 265/95-ВР, у зв`язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 11.10.2024 № 1268918280706 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2015,01 грн слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 11.10.2024 № 1268918280706 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 251876,25 гривень.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму сплаченого судового збору у розмірі 2015,01 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал