Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №760/4244/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4244/26 3/760/2267/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Вишняк М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571421 від 21.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 20.01.2026 приблизно о 23 год. 20 хв., керував транспортним засобом марки «NISSAN», д.н.з. НОМЕР_2 , по вулиці Михайла Донця, 20, що в м. Києві, з ознаками наркотичного сп`яніння тремтіння пальців рук, зіниці очей, що мляво реагують на світло, сповільненість ходи та мови). Від проходження огляду водій ОСОБА_1 відмовився у встановлений законом порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 свою вину не визнав та суду показав, що у вечірній час 20.01.2026 приїхав до своєї дівчини, яка проживає по вулиці Михайла Донця, 20, що в м. Києві, та припаркувавши свій транспортний засіб марки «NISSAN», д.н.з. НОМЕР_2 , деякий час знаходився у внутрішньому дворі будинку. Через деякий час у двір будинку під`їхали працівники поліції, які побачивши його почали вимагати від нього пред`явити документи та військово-обліковий документ, на що ОСОБА_1 погодився. Після чого, один з працівників поліції повідомив ОСОБА_1 , що відчуває запах алкоголю з порожнини його рота, оскільки він випив декілька ковтків пива та не вважав себе п`яним, тому погодився на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». Пройшовши добровільного огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», який показав 0,20% проміле алкоголю, тобто дозволену межу. Однак працівників поліції обурив даний факт, та воно повідомили мені, що зараз відвезуть до лікаря нарколога, оскільки ОСОБА_1 не є юристом, тому добровільно погодився пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря нарколога. Проте, в ході поїздки з працівниками поліції до лікаря-нарколога, останні поводили себе дивно, та з кимось спілкувалися з приводу доставлення його до ТЦК та СП. Зрозумівши, що працівники поліції вчиняють якісь незаконні дії, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що відмовляється їхати до лікаря-нарколога. Після чого, працівники поліції склали відносно протокол про порушення п. 2.5 ПДР, в якому зазначили, що вже в діях його вбачають ознаки наркотичного сп`яніння, хоча такі ознаки працівники поліції йому не озвучували. Склавши протокол, працівники поліції не відпустили ОСОБА_1 , а навпаки доставили його до ТЦК та СП, де його незаконно утримували до 22.01.2026.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Гордієнко О.О. просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В наданих суду поясненнях адвокат зазначив, що долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери взагалі не містить даних щодо керування 20.01.2026 ОСОБА_1 транспортним засобом марки «NISSAN», д.н.з. НОМЕР_2 , а також не містить даних щодо зупинки працівниками поліції даного транспортного засобу.

Крім того, адвокат зазначив, що з даного відеозапису вбачається, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , останні повідомляли йому про наявність у них підозр щодо керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Однак, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння був спростований долученим до матеріалів справи результатом тестування за допомогою приладу «Драгер», який показав 0,20% проміле, що відповідно до положень чинного законодавства України є допустимою нормою.

Також адвокат стверджував, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в ньому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, хоча дані ознаки ОСОБА_1 працівниками поліції не озвучувалися та не перевірялися, а були викладені в протоколі лише через те, що останній, зрозумівши, що його буде доставлено до ТЦК та СП, відмовився від поїздки до лікаря нарколога.

На підставі викладеного, адвокат Гордієнко О.О. просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , доводи адвоката Гордієнка О.О., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571421 від 21.01.2026, технічний запис відеозапису, здійснений на нагрудні відеокамери (відеореєстратори), на яких зафіксовані обставини проведеного огляду ОСОБА_1 , чек прилад «Drager Alcotest 7510», прилад № ARLМ-0292 з результатами тесту на стан алкогольного сп`яніння від 21.01.2026р, результат якого - 0,20% та інші докази, суддя приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази, їх відповідність вимогам законодавства, суд приходить до наступного.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571421 від 21.01.2026, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та пройшов огляд на стан сп`яніння із застосуванням приладу «Drager Alcotest 7510», прилад № ARLM-0292, результат якого показав 0,20% проміле.

Згідно п. 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (наказ МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735) передбачено, що встановлення стану алкогольного сп`яніння проводиться з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів, показання яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З принципу дії алкотестера Драгер слідує, що він фіксує вміст алкоголю не в крові (як зазначено в Інструкції № 1452/735), а у видихаючих парах етанолу в повітрі. В Інструкції із застосування такого алкотестера так і зазначено: портативний цифровий аналізатор парів етанолу в повітрі, що видихається.

Згідно роздруківки приладу «Drager Alcotest 7510», прилад № ARLM-0292, результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0.20%, що відповідає допустимій нормі алкоголю.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що працівниками поліції висувалась ОСОБА_1 підозри щодо перебування його в стані чи з ознаками наркотичного сп`яніння.

Навпаки, з досліджених відеозаписів з нагрудних камер поліцейського (бодікамери) вбачається, що огляд ОСОБА_1 на встановлення ознак наркотичного сп`яніння не проводився, самому ОСОБА_1 вказані ознаки не озвучувались, тому не зрозуміло з яких саме підстав працівник поліції прийшли до висновку, що останній керував транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Крім цього, з долученого відеозапису вбачається, що саме працівниками поліції було прийнято рішення доставити ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, хоча сам ОСОБА_1 не відмовляв від проходження огляду на стан сп`яніння на місці та був повністю згоден з результатами огляду, проведеного поліцейським.

Враховуючи, що працівниками поліції не висувалися вимоги щодо перебування ОСОБА_1 у стані чи з ознаками наркотичного сп`яніння, тому суд вважає, що працівниками поліції в порушення вимог вказаного вище законодавства, було прийнято рішення про здійснення доставки ОСОБА_1 до медичного закладу.

Згідно п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а сформульовано правовий висновок, згідно з яким само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування ним транспортним засобом під час сп`яніння.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудних камер, суддя звертає увагу, що дані матеріали не містять обставин зупинки працівниками поліції транспортного засобу марки «NISSAN», д.н.з. НОМЕР_2 , та не містять факту керування ОСОБА_1 даним транспортним засобом. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зазначав працівникам поліції, що не керував даним транспортним засобом у стані сп`яніння, однак дані обставини були проігноровані працівниками поліції.

Аналізуючи вказані обставини та наявні в матеріалах докази, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані докази, які б свідчили про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками або у стані будь-якого сп`яніння. Доказів зворотнього суду надано не було.

Відтак відомості щодо фактичних обставин правопорушення, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження доказами по справі. При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.

Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 247, 266, 283-284, 287-291 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: М.В. Вишняк