Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №140/1501/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1501/25 пров. № А/857/32058/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року (суддя – Волдінер Ф.А., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №140/1501/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» до Волинської митниці,

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

У лютому 2025 року позивач ТзОВ «ДОК-АГРО» звернувся в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці (далі – відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2024/000345/2 від 26.11.2024; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці №UA205140/2024/003125 від 26.11.2024.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 26.11.2024 №UA205140/2024/000345/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.11.2024№UA205140/2024/003125. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належної юридичної оцінки доказів митниці, неповним з`ясуванням обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Вказує апелянт на те, що митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом. Таким чином, відповідачем за основу для коригування заявленої митної вартості взято вартість товару, з врахуванням якісних характеристик, найменування, призначення, , умов поставки, обсягу ввезеної партії. Також звертає увагу апелянт на те, що подані позивачем до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, містять розбіжності щодо перевізника, а тому необхідність витребування додаткових документів у такому разі, є способом упевнитися, що декларант правильно визначив митну вартість. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2024/000345/2 від 26.11.2024 є правомірним.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 року у справі №140/1505/25 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими, а оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 02.07.2025 у справі №140/1505/25 – без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

25.11.2024 ТОВ «ДОК-АГРО» через уповноваженого декларанта ПП «ТРІАДА» на митний пост Волинської митниці подано МД №24UA205140074266U1, з метою декларування ввезення, зокрема, такого товару: «Продукти неорганічної хімії: оксид цинку Afox 72 (Zinc Oxide Afox 72) технічний, являє собою порошок коричневого кольору, хімічна формула (Zn72), продукт має наступний склад: оксид цинку (Zinc Oxide ZN) - 73,90%-74%, Pb-0,0014-0,0036%, Fe - 0,3076%-0,3383%, As - 0,0027%-0,0036%, номер партії: V24617, вага нетто - 9000 кг упаковка 9 біг/бегів вагою по 1000 кг кожний на дерев`яних піддонах. Номер партії: V24664, V24665, вага нетто - 13000 кг, упаковка 520 паперових мішків вагою по 25 кг кожний на дерев`яних піддонах. Використовується у виробництві, ливарних стрижнів, керамічній промисловості. Не містить озоноруйнуючих речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, не являється пестицидами та агрохімікатами, не для медичного призначення, не для військового призначення, не являється відходом виробництва. Виробник - Everzinc Nederland B.V., NL торговельна марка - нема даних». Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом (а.с.24).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до МД були подані такі документи: митна декларація 24UА205140074266U1 від 25.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №18/05/23 від 18.05.2023; специфікація №2 видана 06.11.2024 до контракту №18/05/23 від 18.05.2023; проформа інвойс №FPF/000001/11/2024 від 06.11.2024; комерційний інвойс №FPF/000009/11/2024 від 21.11.2024; сертифікат якості б/н від 15.11.2024; банківський платіжний документ у формі swift від 12.11.2024 на суму 38 380,00 дол. США; специфікацією №2 від 06.11.2024; інвойсу №FPF/000001/11/2024 від 06.11.2024; договір-заявка перевезення вантажів №115-Д від 18.11.2024р; рахунок на оплату ТОВ «100 АВТО» №TAAVT2157 від 25.11.2024; довідка про транспортні витрати ТОВ «100 АВТО» №AAAVT2157 від 25.11.2024.

25.11.2024 декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України із переліком даних та відомостей, які ніби то необхідні митному органу для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Позивач у відповідь на них надав додаткові пояснення №26/11 від 26.11.2024, до яких було додано: Договір - заявку перевезення вантажів №204-Д від 15.11.2024, яка була укладена між ТОВ «ДОК-АГРО» та ТОВ «100 АВТО», а також пояснення щодо наданого документа. Крім цього, було надано Лист компанії Polish Trading Sp.z.o.o. від 26.11.2024 в якому зазначалося, що всі витрати завантаження, розвантаження були понесені Продавцем.

26.11.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000345/2, в пункті 33 якого зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості: - згідно заявлених умов поставки EXW до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на завантаження, розвантаження, страхування, транспортні витрати. В графах 21, 22 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості; - в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №AAAVT2157 від 25.11.2024 зазначений документ - договір-заявка №204-Д від 15.11.2024, який не поданий до митного оформлення; - відповідно рахунку-фактури №AAAVT2157 від 25.11.2024 послуги надані ТОВ «100АВТО», тоді як в автотранспортній накладній CMR б/н від 21.11.2024 зазначений перевізник PE FEDIK OLENA; - відповідно заявленого договору-заявки з перевезення №115-Д від 18.11.2024 сума фрахту становить 56500 грн, в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №AAAVT2157 від 25.11.2024 зазначена загальна сума 55500 грн; - згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) №18/05/23 від 18.05.2023 передбачено, що ціна товару включає вартість товару, вартість упаковки, маркування, проте декларантом не надано числового розрахунку для перевірки зазначеного; - відповідно п.7.1.3 договору передбачено надання Продавцем Покупцеві відвантажувальних документів в т.ч. пакувального листа, прайс-листа, які не подані до митного оформлення; - за результатами Акту про проведеного митного огляду товару №24UA205140074266U1 від 25.11.2024 та приєднаних фотознімків, на упаковці відсутнє маркування українською мовою, що суперечить п.5.2 договору (контракту) №18/05/23 від 18.05.2023 (а.с.22).

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003125, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів (а.с.23).

Позивач не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Отже митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: митна декларація 24UА205140074266U1 від 25.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №18/05/23 від 18.05.2023; специфікація №2 видана 06.11.2024 до контракту №18/05/23 від 18.05.2023; проформа інвойс №FPF/000001/11/2024 від 06.11.2024; комерційний інвойс №FPF/000009/11/2024 від 21.11.2024; сертифікат якості б/н від 15.11.2024; банківський платіжний документ у формі swift від 12.11.2024 на суму 38 380,00 дол. США; специфікацією №2 від 06.11.2024; інвойсу №FPF/000001/11/2024 від 06.11.2024; договір-заявка перевезення вантажів №115-Д від 18.11.2024р; рахунок на оплату ТОВ «100 АВТО» №TAAVT2157 від 25.11.2024; довідка про транспортні витрати ТОВ «100 АВТО» №AAAVT2157 від 25.11.2024.

Також на вимогу митного органу декларантом додатково надано: Договір - заявку перевезення вантажів №204-Д від 15.11.2024, яка була укладена між ТОВ «ДОК-АГРО» та ТОВ «100 АВТО», а також пояснення щодо наданого документа. Крім цього, було надано Лист компанії Polish Trading Sp.z.o.o. від 26.11.2024.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Крім цього, в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього), специфікація та рахунок-фактура (інвойс).

Щодо розбіжності, яку відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні, а саме: «згідно заявлених умов поставки EXW до митної вартості включається фактурна вартість товару, витрати на завантаження, розвантаження, страхування, транспортні витрати. В графах 21, 22 Декларації митної вартості (ДМВ) відсутні відомості про вартість витрат на навантаження, страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості», то колегія суддів враховує наступне.

18.05.2023 між ТОВ «ДОК - АГРО» (Україна) - Покупець та Polish Trading Sp. z.o.o. (Польща) - Продавець було укладено Контракт №18/05/23 щодо поставки товару (а.с.31).

Пунктом 2.1. Контракту сторони визначили, що «загальна вартість включає в себе: вартість Товару, вартість упаковки, маркування, запобігання товару від пошкоджень, витрати по сертифікації Товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні Продавця».

Крім цього, п.4.1. Контракту сторонами узгоджено, що товар поставляється на умовах EXW, Люблін, згідно Інкотермс 2020».

Так, за умовами Контракту товар був упакований, промаркований і завантажений та транспорт на складі Продавця, а тому варто вважати, що якщо поставка здійснюється на площах Продавця, то відповідно Продавець відповідає за завантаження.

Додатково, листом від 26.11.2024 Polish Trading Sp. z.o.o. підтвердила інформацію, щодо донесення всіх витрати, що стосуються навантаження товару та проходженням митних процедур на території Польщі. Даний лист був наданий разом із Додатковими поясненнями №26/11 від 26.11.2024, що й відповідно вказано в спірному рішенні, однак зазначений документ взагалі не був прийнятий до уваги Відповідачем, а хибний висновок, що був вказаний у повідомленні митниці від 25.11.2026 був просто перенесений у оскаржуване рішення.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що доводи митниці на те, що продавець мав би надати Покупцю відповідні документи про страхування товару, є необґрунтованими, оскільки умови поставки не передбачають обов`язкового страхування товару, а відносини між Покупцем та Продавцем є їх діловими відносинами, які ґрунтуються на договірних умовах. Якщо Продавець застрахував би товар, то він обов`язково включив би вартість страхування до вартості товару. Відтак, вважаємо, що митний орган не має законних підстав вимагати документи щодо операцій, які не виконувались сторонами контракту та які не є обов`язковими при зазначених у ВМД умовах поставки.

Отже, домовленості сторін, передбачені Контрактом №18/05/23 від 18.05.2023 не покладали на Позивача жодних обов`язків, пов`язаних із навантаженням, розвантаженням, страхуванням, оскільки поставка Товару здійснювалася на торгівельних площах Продавця.

З цього приводу, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти, зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та. здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону).

Отже, враховуючи, що ТОВ «ДОК-АГРО» не понесло жодних витрат на навантаження та страхування товару, а відтак у декларанта не було обов`язку включати їх до поданої декларації митної вартості.

Щодо висновків митного органу про те, що в рахунку фактурі про надання транспортно - експедиційних послуг №AAAVT2157 від 25.11.2024 зазначений документ - договір- заявка №204-Д від 15.11.2024, який не поданий до митного оформлення. Відповідно рахунку-фактури №AAAVT2157 від 25.11.2024 послуги надані ТОВ «100АВТО», тоді як в автотранспортній накладній CMR б/н від 21.11.2024 зазначений перевізник - РЕ FEDIK OLENA, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, митному органу при поданні пакету документів для розмитнення товару дійсно було надано договір-заявку перевезення вантажів №115-Д від 18.11.2024, яка укладена між ТОВ «100 АВТО» та ТОВ «АБМ-ТРЕЙД» і стосується зовсім іншого перевезення де Замовником виступала компанія ТОВ «АБМ-ТРЕЙД», а відтак не має до даного розмитнення товару жодного відношення.

В додаткових поясненнях №26/11 від 26.11.2024 позивач вказував на цю обставину та просив відповідача вважати помилково поданим даний документ, а в свою чергу було долучено до пояснень та надано митному органу договір-заявку перевезення вантажів №204-Д від 15.11.2024.

Матеріалами справи також підтверджено, що договір-заявку перевезення вантажів №115-Д від 18.11.2024 було надано позивачем помилково для митного органу, а відтак в додаткових поясненнях №26/11 від 26.11.2024 було надано відповідні пояснення та долучено договір-заявку перевезення вантажів №204-Д від 15.11.2024, яка відповідає дійсній поставці товару.

Однак, митним органом в спірному рішенні було лише констатовано факт отримання даного документа, але не було проведено аналізу та надано жодної оцінки, хоча в даному договорі вказана вартість перевезення 55 500,00 гривень, як і в інших поданих документах.

Щодо твердження відповідача про те, що згідно п. 2.1. зовнішньоекономічного договору (контакту) №18/05/23 від 18.05.2023 передбачено, що ціна включає вартість товару, вартість упаковки, маркування, проте декларантом не надано числового розрахунку для перевірки зазначеного. Відповідно п.7.1.3. договору передбачено надання Продавцем Покупцеві відвантажувальних документів в т.ч. пакувального листа, прайс-листа, які не подані до митного оформлення. За результатами Акту про проведення митного огляду товару №24UА205140074266U1 від 25.іІ.2024р та приєднання фотознімків, на упаковці відсутнє маркування українською мовою, що суперечить п.5.2. договору (контракту) №18/05/23 від 18.05.2023, апеляційних суд зауважує наступне.

Приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомостей щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість маркування та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту №18/05/23 від 18.05.2023, який наданий митному органу, відповідно до Розділу 5 контракту з якого вбачається, що товар поставляється покупцю в тарі постачальника, призначеної для транспортування оксиду цинку Afox 72, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Відповідно витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються постачальником у вартість товару самостійно і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Окрім того, у самій митній декларації №24UA205140074266U1 від 25.11.2024 у графі 37 було зазначено «ZZ00», що значить тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД "37. Процедура" митної декларації має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Позивачем зазначено "ZZ00" (тара незворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в який Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Враховуючи наведені обставини, безпідставним є посилання відповідача на те, що при визначенні ціни товару (включена вартість товару, упаковки, маркування) не надано числового розрахунку що в свою чергу ніби то впливає на митну вартість ввезеного товару.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної від 29.05.2019 року, справа №818/6493/13-а.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Як уже зазначалося, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Також слід зазначити, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Однак, відповідач не проводив відповідні консультації. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, діяв не на підставі чинного законодавства.

Також, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/003125 від 26.11.2024 винесені з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2024 №UA205140/2024/000345/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року в адміністративній справі №140/1501/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-АГРО» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос