Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №500/5512/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/5512/25 пров. № А/857/55496/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 500/5512/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя(і) у І інстанції Чепенюк О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 24 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №191950031274 від 04.09.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу навчання в СПТУ №9 з 01.09.1985 по 20.06.1986, періоди роботи в УВС Тернопільського облвиконкому з 22.10.1990 по 10.08.1992, у виробничо-комерційній фірмі «Тобос лтд» з 17.08.1992 по 28.01.2003, у спеціалізованій пересувній механізованій колоні №9 з 14.01.1988 по 09.06.1988 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1986 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.01.1988. Зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області вчинити дії по повторному розгляду заяви позивача про призначення пенсії по інвалідності від 27.08.2025.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №191950031274 від 04.09.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2025 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу такі періоди навчання та трудової діяльності:

з 01.09.1985 по 20.06.1986 навчання в середньо професійно-технічному училищі №9 м. Тернополя;

з 07.06.1988 по 09.06.1988 у спеціалізованій пересувній механізованій колоні №9;

з 22.10.1990 по 10.08.1992 в УВС Тернопільського облвиконкому;

з 17.08.1992 по 28.01.2003 у виробничо-комерційній фірмі «Тобос лтд».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди роботи: період навчання з 01.09.1985 по 20.06.1986, оскільки підстава запису відсутня, документ про період навчання не наданий; період роботи з 22.10.1990 по 10.08.1992, з 17.08.1992 по 28.01.2003, та з 14.01.1988 по 09.06.1988 , так як в трудовій книжці відсутні записи про внесення змін до неправильних записів. З урахуванням зазначеного, ГУ ПФУ в Донецькій області вважає, що прийняте рішення про відмову від 04.09.2025 №191950031274 є правомірним через відсутність необхідного страхового стажу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 55 роки та встановлення 21.08.2025 третьої групи інвалідності (а.с.29-30), звернувся 27.08.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по інвалідності, надавши необхідні документи.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого №191950031274 від 04.09.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с.77).

У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 4 років 10 місяців 23 днів, що додатково підтверджується розрахунком стажу

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу:

період навчання в СПТУ №9 з 01.09.1985 по 20.06.1986, оскільки підстава запису відсутня, документ про період навчання не наданий;

період роботи в УВС Тернопільського облвиконкому з 22.10.1990 по 10.08.1992, оскільки дата прийому на роботу та підстава про прийом на роботу дописані іншими чорнилами;

період роботи у виробничо-комерційній фірмі “Тобос лтд” з 17.08.1992 по 28.01.2003, оскільки запис про звільнення завірений печаткою, яка не містить коду ЄДРПОУ, та відомості про роботу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутні.

Крім того, до страхового стажу згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 14.01.1988 не зарахований період роботи в спеціалізованій пересувній механізованій колоні №9 з 14.01.1988 по 09.06.1988, оскільки по батькові заявника “ ОСОБА_2 ” на російській мові не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ” та період роботи перетинається з іншим періодом роботи починаючи з 14.01.1988

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проаналізувавши зазначені вище норми, суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

З копій трудових книжок серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . Розділ “Відомості про роботу” трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що вони містить такі записи щодо спірного періоду трудової діяльності позивача:

з 14.01.1988 по 09.06.1988 прийнятий в майстерню слюсарем-сантехніком в спеціалізовану пересувну механізовану колону №9, підстава: наказ №4-к від 14.01.1988, наказ №44к від 09.06.1988.

Розділ “Відомості про роботу” трудової книжки серії НОМЕР_1 містить такі записи щодо спірних періодів трудової діяльності позивача:

з 22.10.1990 по 10.08.1992 прийнятий в УВС Тернопільського облвиконкому, підстава: наказ №99-к від 31.10.1990, наказ №86д/с від 18.08.1992;

з 17.08.1992 по 28.01.2003 прийнятий на посаду заступник директора в виробничо-комерційній фірмі “Тобос лтд”, підстава: наказ №21 від 17.08.1992, наказ №14 від 28.01.2003.

Вказані записи про трудову діяльність є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, виконані належним чином посадовими особами, засвідчені їх підписами та скріплені печатками підприємств (а.с.95-98).

З оскаржуваного рішення видно, що до страхового стажу позивача незараховані періоди роботи згідно з першою трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 14.01.1988, оскільки по батькові заявника “ ОСОБА_2 ” на російській мові не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ” та період роботи перетинається з іншим періодом роботи, починаючи з 14.01.1988, а періоди роботи по другій трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25.09.1986 - оскільки дата прийому на роботу та підстава про прийом на роботу дописані іншими чорнилами та запис про звільнення завірений печаткою, яка не містить коду ЄДРПОУ, і відомості про роботу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутні.

Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудових книжок позивача (1988 та 1986 роки), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу (пункт 2.2 Інструкції №162).

До трудової книжки, зокрема, вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Згідно з пунктом 2.10 вищевказаної Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкції № 162).

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, недоліки у написанні по батькові працівника через некоректний переклад в документах, що підтверджують страховий стаж, при тому що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , при наявності інших належно оформлених записів, що містять відомості про роботу, не є підставою для не зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Крім того, слід зазначити, що спірний період в спеціалізованій пересувній механізованій колоні №9 з 14.01.1988 по 09.06.1988 перетинається з іншим періодом трудової діяльності позивача, який вже зарахований відповідачем самостійно з 08.10.1987 по 06.06.1988, тому суд вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу періоди роботи з урахуванням вже зарахованих періодів з інших підстав, а саме: з 07.06.1988 по 09.06.1988 (а.с.80).

Щодо періоду трудової діяльності позивача з 22.10.1990 по 10.08.1992 заповненого різними чорнилами, слід звернути увагу на те, що згідно з пунктом 2.3. Інструкції №162 записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Жодних обмежень щодо заповнення трудової книжки різними відтінками чорнил дана Інструкція не містить. Якщо такі відомості й дописані ручкою іншого чорнила, то це не свідчить про недійсність записів про трудову діяльність особи.

Щодо підстави не зарахування спірного періоду як відсутність ідентифікаційного коду підприємства на печатці, то такий недолік роботодавця не повинен нести відповідальність працівник. У даному випадку перевага надається тому чи дійсно позивач працював на підприємстві, чи набув страхового стажу.

До того ж, наявність або відсутність коду ЄДРПОУ на печатці жодним чином не залежить від дій чи волі позивача та стосується лише форми організації діяльності підприємства, та її відсутність, у разі наявності відповідного обов`язку, що відповідачем не доведено, могла б стати підставою лише для настання негативних наслідків для підприємства.

Щодо відсутності відомостей про роботу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 в період з 17.08.1992 по 28.01.2003, слід зазначити наступне.

З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зарахуванню до страхового стажу за даними трудової книжки підлягає період до 01.01.2004. Решту періоду після 01.01.2004 може бути зараховано за даними трудової книжки при умові сплати страхових внесків роботодавцем або хоча б фактичного нарахування заробітної плати працівникові (відповідальність за несплату страхових внесків несе роботодавець). А тому посилання відповідача на відсутність даних згідно довідки ОК-5 суд не бере до уваги, оскільки період з 17.08.1992 по 28.01.2003 підлягає зарахуванню на підставі належних записів трудової книжки позивача.

При цьому, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудових книжок ОСОБА_1 , при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.

Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 до його страхового стажу підлягає зарахуванню трудова діяльність з 07.06.1988 по 09.06.1988 в спеціалізованій пересувній механізованій колоні №9 та відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 періоди роботи з 22.10.1990 по 10.08.1992 в УВС Тернопільського облвиконкому та з 17.08.1992 по 28.01.2003 в виробничо-комерційній фірмі “Тобос лтд”.

У частині позовних вимог щодо зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в середньому професійно-технічному училищі №9 м. Тернополя (далі - СПТУ №9) в період з 01.09.1985 по 20.06.1986, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої цієї статті).

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Основним документом для підтвердження періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі є дипломи, посвідчення, свідоцтва, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 наявний запис №1 щодо навчання СПТУ №9 з 01.09.1985 до 20.06.1986. Також є посилання на довідку, яка видана СПТУ №9 ОСОБА_1 для надання за першим місцем роботи. Вказана довідка СПТУ №9 від 29.09.1986 №476 долучена до останньої сторінки трудової книжки та містить посилання на накази про зарахування та закінчення навчання - №33-К від 31.08.1985, №4-К від 20.09.1986 відповідно (а.с.27).

Для підтвердження вказаного періоду навчання позивачем надано архівну довідку від 15.09.2025 №13-2, видану відокремленим структурним підрозділом “Тернопільський фаховий коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя”, про те, що ОСОБА_1 з 01.09.1985 був зарахований на денну форму навчання до середнього професійно-технічного училища №9 м. Тернополя за професією “токар” (наказ від 31.08.1985 №33-к). Відповідно до зведених відомостей успішності навчався в 1985-1986 навчальному році. Підстава видачі: книга наказів про контингент учнів та зведені відомості успішності (а.с.16). Зазначені періоди відповідають періодам навчання, зазначеним у трудовій книжці позивача та довідці СПТУ №9 від 29.09.1986 №476.

З врахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що архівна довідка від 15.09.2025 №13-2 є належним і допустимим доказом, з якого чітко встановлюється період навчання позивача.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку про безпідставне та необґрунтоване не зарахування окремих спірних періодів до страхового стажу позивача, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії №191950031274 від 04.09.2025, а спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, а саме: з 01.09.1985 по 20.06.1986 навчання в середньо професійно-технічному училищі №9 м. Тернополя, з 07.06.1988 по 09.06.1988 у спеціалізованій пересувній механізованій колоні №9, з 22.10.1990 по 10.08.1992 в УВС Тернопільського облвиконкому, з 17.08.1992 по 28.01.2003 у виробничо-комерційній фірмі «Тобос лтд».

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції, відповідач вказаних обставин не спростував та не надав доказів прийняття оскаржуваного у цій справі рішення за наслідками розгляду документів щодо призначення пільгової пенсії позивачу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Таким чином, апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.310, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі № 500/5512/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук