Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №140/6222/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/6222/24 пров. № А/857/24371/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №140/6222/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Боремельської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині,-

суддя(і) у І інстанції Андрусенко О.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Боремельської сільської ради (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області №9 від 29.12.2016 «Про покладання обов`язків старости та затвердження Положення про старосту» в наступній редакції: «До проведення перших виборів старост на території юрисдикції Боремельської сільської ради об`єднаної територіальної громади, обов`язки старости з 30 грудня 2016 року покласти на ОСОБА_2 , яка здійснювала повноваження Малівського сільського голови до об`єднання. Визначити, що староста ОСОБА_2 здійснює свої повноваження на території таких сіл: Берестечко, Більче, Малеве, Пашева».

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 26.02.2019 виконувачем обов`язків старости ОСОБА_2 було посвідчено заяву ОСОБА_1 , у якій останній засвідчив, що йому відомо про заповіт дружини, крім того вказав, що відмовляється від спадщини, що лишилась після смерті дружини ОСОБА_3 . Проте, позивач вказує, що ОСОБА_2 не могла посвідчувати дану заяву, оскільки не могла бути призначена на посаду виконувача обов`язків старости сіл Берестечко, Більче, Малеве, Пашева. У той же час, позивачу стало відомо про наявність рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області №9 від 29.12.2016, яким було вирішено, що до проведення перших виборів старост на території юрисдикції Боремельської сільської ради об`єднаної територіальної громади, обов`язки старости з 30.12.2016 покладено на ОСОБА_2 , яка здійснювала повноваження Малівського сільського голови до об`єднання.

Пункт 2 оскаржуваного рішення позивач вважає протиправним, оскільки даний пункт порушує права позивача, так як правочин посвідчений неповноважною на те особою не створює правових наслідків для позивача, який отримав в дарунок від свого батька будинок та земельну ділянку, на частину якої претендує ОСОБА_4 . При цьому, позивач вказує, що посада «виконувач обов`язків старости» не передбачена чинним законодавством, та згідно чинного законодавства на посаду старости будь-яку особу не можуть призначити, оскільки це є виборна посада та кандидатом на дану посаду може бути особа, яка відповідає установленим законом вимогам. Разом з тим, із даних з відкритих інтернет-джерел вбачається, що ОСОБА_2 не займала посаду сільського, селищного голови вищенаведених сіл. Більше того, позивачу стало відомо, що голова Боремельської сільської ради, ОСОБА_5 , виконував свої обов`язки безперервно до 29.12.2016, коли відбувалася перша сесія Боремельської сільської ради. Зокрема, 01.11.2010 був обраний сільським головою до Малівської сільської громади Демидівського району Рівненської області, 26.10.2015 був переобраний на ту ж посаду на теж саме місце роботи та 13.12.2016 був обраний на посаду сільського голови Боремельської сільської об`єднаної територіальної громади Демидівського району Рівненської області, а тому ніхто інший не міг виконувати його посадові обов`язки.

Таким чином, обов`язки старости мав би продовжувати виконувати ОСОБА_5 , оскільки він розпочинаючи із 2010 року до моменту ліквідації Малівської сільської ради займав посаду голови селищної ради безперервно.

Відтак позивач вважає, що рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області №9 від 29.12.2016 про покладання обов`язків старости та затвердження Положення про старосту, а саме пункт 2 даного рішення, в частині покладання повноважень виконувача обов`язків старости на ОСОБА_2 є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій висловив прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення відповідача напряму порушує права позивача, оскільки по суті воно легітимізує незаконне посвідчення заяви незаконним суб`єктом владних повноважень. З врахуванням того, що ОСОБА_2 не мала права бути призначеною на посаду виконувача обов`язків сіл Малево, Берестечко, Пашева, Більче, то відповідно всі акти, котрі вчинялися нею теж є незаконними та порушують права людей. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню не у повній мірі, а лише в частині, котра стосується призначення ОСОБА_2 на посаду виконувача обов`язків старости вищезазначених сіл.

Скаржник стверджує, що вирішення даного питання у цій справі на пряму впливає на обсяг спадкового майна, котре може отримати ОСОБА_1 . Оскільки в даній ситуації, у разі доведення незаконності посвідчення заповіту ОСОБА_2 , то буде здійснюватися спадкування за законом, а не заповітом. Таким чином, ОСОБА_1 буде належати зовсім інша частка спадкового майна, котре залишилося після смерті матері. Виходячи з цього, вирішення даної справи, напряму впливає на порушення прав позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Боремельська сільська рада підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення №3 від 05.11.2015 Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області, ОСОБА_2 обрано секретарем сільської ради, а відповідно до рішення №6 від 05.11.2015 – секретарем виконавчого комітету сільської ради.

У період з 08.12.2016 по 31.12.2016 сільському голові Малівської сільської ради ОСОБА_6 надано частину щорічної основної відпустки, що підтверджується рішенням Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 07.12.2016 №100. При цьому пунктом 2 вказаного рішення вирішено на вищевказаний період відпустки сільського голови, обов`язки сільського голови з правом першого підпису покласти на секретаря сільської ради ОСОБА_2 .

Пунктом 2 рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 29.12.2016 №8 вирішено припинити юридичну особу Малівську сільську раду шляхом приєднання до Боремельської сільської ради.

Крім того, пунктом 2 рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 29.12.2016 №9 «Про покладення обов`язків старости та затвердження Положення про старосту» вирішено до проведення перших виборів старост на території юрисдикції Боремельської сільської ради об`єднаної територіальної громади, обов`язки старости з 30.12.2016 покласти на ОСОБА_2 , яка здійснювала повноваження Малівського сільського голови до об`єднання. Визначено, що староста ОСОБА_2 здійснює свої повноваження на території таких сіл: Берестечко, Більче, Малеве, Пашева.

Також, рішенням Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 29.12.2016 №10 уповноважено осіб, які виконують обов`язки старост з 30.12.2016 (до обрання на перших виборах старост), як посадових осіб органу місцевого самоврядування та членів виконавчого комітету Боремельської сільської ради, зокрема, вчиняти нотаріальні дії передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у обсягах, що відповідають вимогам чинного законодавства).

26.02.2019 виконувачем обов`язків старости сіл Малеве, Берестечко, Пашева, Більче Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області ОСОБА_2 засвідчено справжність підпису гр. ОСОБА_7 на його заяві, в якій останній повідомив, що знає про заповіт своєї дружини, посвідчений Малівською сільською радою Демидівського району Рівненської області 23.05.2016, зареєстрований в реєстрі за №14, складений на ім`я дочки ОСОБА_4 та на ім`я сина ОСОБА_1 , але від обов`язкової частки в спадщині, що належить за законом та взагалі від усієї спадщини, що лишилась після смерті дружини ОСОБА_3 , останній відмовляється.

Листом від 14.05.2024 №21-3011-1342 Центральна виборча комісія надала представнику позивача відомості про сільських голів, обраних на виборах, що проводилися на території, зокрема, сіл Малеве, Берестечко, Більче Демидівського району Рівненської області у період з 31.10.2010 до січня 2017 року, якими підтверджено, що у вказаний період на виборах сільським головою обирався ОСОБА_5 .

Крім того, на запит представника позивача ГУ ПФУ у Рівненської області листом від 07.06.2024 повідомило, що станом на 06.06.2024 страхувальником Малівська сільська рада відомості стосовно звільнення застрахованої особи ОСОБА_5 за 2016-2017 роки не подавалися.

Вважаючи пункт 2 рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 29.12.2016 №9 «Про покладення обов`язків старости та затвердження Положення про старосту» протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Як визначено частиною першою статті 2 Закону №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 14-1 Закону №280/97-ВР у селах, селищах, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування. Положення про старосту затверджується сільською, селищною, міською радою відповідної об`єднаної територіальної громади. У Положенні визначаються права і обов`язки старости, порядок його звітності, інші питання, пов`язані з діяльністю старости. Староста обирається в порядку, визначеному законом. Староста є членом виконавчого комітету ради об`єднаної територіальної громади за посадою.

При цьому апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції доречно звернув увагу на ту обставину, що на час покладення на ОСОБА_2 обов`язків старости, діяла редакція Закону №280/97-ВР, у якій була відсутня стаття 54-1, на яку посилався представник позивача у позовній заяві.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон №2493-ІІІ, в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Статтею 1 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Як передбачено статтею 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

При цьому статтею 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» № 157-VIII (далі - Закон № 157-VIII) визначено порядок утворення об`єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частини другої вказаної статті повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 157-VIII (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об`єдналися, обов`язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об`єднання.

Також статтею 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих норм, суд першої інстанції вірно виснував, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. При цьому, рішення ради та її виконавчого комітету підписуються сільським, селищним, міським головою.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про нотаріат», у сільських населених пунктах уповноважені на те посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

З матеріалів справи слідує, що 26.02.2019 виконувачем обов`язків старости сіл Малеве, Берестечко, Пашева, Більче Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області ОСОБА_2 засвідчено справжність підпису гр. ОСОБА_7 на його заяві, в якій останній повідомив, що знає про заповіт своєї дружини, посвідчений Малівською сільською радою Демидівського району Рівненської області 23.05.2016, зареєстрований в реєстрі за реєстром №14, складений на ім`я дочки ОСОБА_4 та на ім`я сина ОСОБА_1 , але від обов`язкової частки в спадщині, що належить за законом та взагалі від усієї спадщини, що лишилась після смерті дружини ОСОБА_3 , останній відмовляється.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач протиправно прийняв рішення №9 від 29.12.2016 «Про покладання обов`язків старости та затвердження Положення про старосту», а саме пункт 2, яким вирішено до проведення перших виборів старост на території юрисдикції Боремельської сільської ради об`єднаної територіальної громади, обов`язки старости з 30.12.2016 покласти на ОСОБА_2 , яка здійснювала повноваження Малівського сільського голови до об`єднання.

При цьому підставою звернення до суду стало те, що ОСОБА_2 , виконуючи обов`язки старости, 26.02.2019 посвідчила заяву ОСОБА_7 , який відмовився від спадщини, що лишилась після смерті дружини.

Окрім того, позивач зазначав, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, останнє не порушувало будь-яких його прав та вказує, що таке порушення відбулося лише після відкриття провадження у справі №161/4886/24 про визнання права власності на спадкове майно.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення відповідача не стосується ОСОБА_1 безпосередньо та таким жодних його прав не порушено, оскільки ОСОБА_2 було посвідчено заяву ОСОБА_7 , який у свою чергу з відповідним позовом до відповідача не звертався, а тому між позивачем та відповідачем публічно-правові відносини не виникали. Відповідач (суб`єкт владних повноважень) стосовно позивача не приймав рішень, не вчиняв дій та не допускав бездіяльності.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області №9 від 29.12.2016 «Про покладання обов`язків старости та затвердження Положення про старосту».

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №140/6222/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук