Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №500/2876/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2876/24 пров. № А/857/19578/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №500/2876/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя(і) у І інстанції Чепенюк О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 04 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 26341,05 грн;

- визнати протиправними дії службових осіб ГУ ДПС в Тернопільській області, які винесли податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024;

- постановити окрему ухвалу суду, якою повідомити Державну податкову службу України про допущені ГУ ДПС у Тернопільській області факти неодноразових порушень у вигляді незаконних нарахувань позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для вжиття відповідних заходів реагування з метою уникнення та породження подальшого звернення особи до суду для відновлення свого права.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником об`єкту нежитлової нерухомості - будівлі “Пилорама”, загальною площею 262,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з приміщення пилорами та підвалу. Таке нежитлове приміщення позивач використовує для виробництва дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництва меблів та установлення столярних виробів; приміщення не здається в оренду іншим особам. 02.09.2020 позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець, вказавши про здійснення таких видів діяльності: 16.23. Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій; 31.09. Виробництво інших меблів; 43.32. Установлення столярних виробів.

Вказує, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000), до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125), клас "Будівлі промислові" (1251), віднесено криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням, підклас "Будівлі підприємств харчової промисловості" (код 1251.5). Згідно з технічним паспортом будівля “Пилорама” складається із пилорами та підвалу. Вказані об`єкти складають комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва та за своїми ознаками дані об`єкти відповідають класу будівель промисловості.

Відтак, на переконання позивача, будівля пилорами з підвалом не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України, у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 26341,05 грн за податковий період 2023 року. При цьому відповідач не врахував, що нарахування цього податку у 2022 році було визнано протиправним судовим рішення у справі №500/1563/23, що набрало законної сили 12.02.2024.

Позивач вважає дії відповідача та винесене податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024 протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року вказаний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі на суму 26341,05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, його оскаржили сторони у справі.

Позивач ОСОБА_1 у своїй скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що звернення із письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податків, є правом, а не обов`язком платника податків. Окрім того наголошує, що ГУ ДПС у Тернопільській області має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, до відомостей щодо використання нерухомого майна позивача. Також звертає увагу, що 05.01.2023 позивач звертався із письмовою заявою щодо скасування податку на нерухоме майно – нежитлове приміщення «Пилорама» за 2021 рік та податковим органом було прийнято позитивне рішення. А отже відповідач володів інформацією про незмінність відомостей щодо об`єкта нерухомого майна та видів підприємницької діяльності позивача.

ГУ ДПС у Тернопільській області у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Обгрунтовуючи свою скаргу, зазначає, що позивач жодним чином не довів, що у 2023 році він використовував нежитлове приміщення для виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Позивачем не було надано жодного документу на підтвердження того, що на момент формування спірного податкового повідомлення-рішення у нього були підстави для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Отже, податкове повідомлення-рішення №0070842-2407-1915-UA61040090000047241 від 26.03.2024, яким визначено суму податкового зобов`язання на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік, є правомірним та підлягає сплаті, а дії посадових осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу опонента не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності об`єкт нерухомого майна будівля “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, загальною площею 262,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення пилорами та підвалу.

Право власності на нерухоме майно зареєстровано 08.05.2007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 17190966.

26.03.2024 ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Ф” №0070842-2407-1915-UA61040090000047241, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 26341,05 грн за податковий період 2023 рік, об`єкт оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа об`єкта: 262,10 кв.м.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

При цьому, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F за КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові” (група 125 “Будівлі промислові та склади” клас 1251 “Будівлі промисловості”).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості”, що включає підкласи: 1251.1 “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості”; 1251.2 “Будівлі підприємств чорної металургії”; 1251.3 “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості”; 1251.4 “Будівлі підприємств легкої промисловості”; 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості”; 1251.6 “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості”; 1251.7 “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості”; 1251.8 “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості”; 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне”.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю загальною площею 262,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таке приміщення включає пилораму (пилорами і слюсарна дільниця) і підвал (пилорамну яму).

А отже, належне позивачу приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відноситься до будівлі промисловості.

Також судом встановлено, що з 02.09.2020 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про такі види діяльності: 16.23. Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний); 31.09. Виробництво інших меблів; 43.32. Установлення столярних виробів.

Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 16.23. Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 31.09. Виробництво інших меблів відноситься до секції С Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що таку господарську діяльність ОСОБА_1 здійснює у приміщенні “Пилорама” у селищі Великі Бірки по вулиці Грушевського, 97 «р». На підтвердження чого позивачем надано суду документи про проведенні розрахунки за готову продукцію з кінцевими споживачами-покупцями та придбання матеріалів і сировини для виготовлення меблевої продукції, а саме копії розрахункових документів (платіжні інструкції, фіскальні чеки) датовані протягом 2023 року про перерахування коштів замовником підприємцю ОСОБА_1 за виготовлення меблів (платіжні інструкції від 13.02.2023, 17.03.2023, від 04.10.2023), про проведені розрахунки за придбані ОСОБА_1 матеріали, сировину, інвентар, що використовується в столярстві (фіскальні чеки за 13.02.2023, 06.07.2023, 26.04.2023, 24.07.2023, 25.07.2023, 17.10.2023).

До матеріалів справи долучено фотознімки внутрішнього вигляду будівлі “Пилорама”, яка облаштована деревообробним обладнанням, станками, інструментами столяра, в приміщенні знаходяться сировина (деревина) та столярні вироби, що підтверджує деревообробне виробництво у спірному приміщенні.

Також судом встановлено, що підприємець ОСОБА_1 застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку третьої групи. У податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи, що подавалася за звітний період 2023 рік, відображалися показники господарської діяльності з обсягом доходу 67000,00 грн від здійснення таких видів діяльності як виробництво інших дерев`яних будівельних конструкції і столярних виробів з деревини, виробництво інших меблів, установлення столярних виробів.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що об`єкт нежитлової нерухомості, власником якого є позивач, є промисловою будівлею, де здійснюється господарська діяльність - деревообробна/деревопереробна промисловість.

При цьому, судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено, що вказана промислова будівля здавалася у 2023 році позивачем в оренду, лізинг чи позичку або використовувалася не за призначенням.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно у 2023 році стосовно спірного нежитлового приміщення.

Щодо твердження позивача, що відповідач володів інформацією про незмінність відомостей щодо об`єкта нерухомого майна та видів підприємницької діяльності позивача, оскільки він звертався із письмовою заявою щодо скасування податку на нерухоме майно – нежитлове приміщення «Пилорама» за 2021 рік та податковим органом було прийнято позитивне рішення, таке апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки обставини використання нежитлового приміщення, статус будівлі наступного року можуть змінитися, також приміщення може бути передане в оренду, позичку тощо.

Також апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У постанові від 29 червня 2023 року у справі №520/342/21 Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.

У випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об`єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку.

Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 819/1339/16.

Таким чином, виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправних дій контролюючого органу щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2023 році по спірному нежитловому об`єкту

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у справі №500/2876/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук