Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №140/6490/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/6490/24 пров. № А/857/22481/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу філії «Камінь-Каширське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 140/6490/24 за адміністративним позовом філії «Камінь-Каширське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя(і) у І інстанції Дмитрук В.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2024 року філія «Камінь-Каширське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі – позивач, Філія «Камінь-Каширське лісове господарство» ДСГП «Ліси України») звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) від 22.05.2024 №00/13277/0406.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів було складено акт від 15.03.2024 року №5919/03-20-04-06/44994450. За результатами камеральної перевірки встановлено порушення пункту 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України. ДП «Камінь-Каширське ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991568) протягом граничних строків, несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) за 2019-2021 роки.

Не погодившись із результатами даної податкової перевірки, позивачем було подано заперечення на даний акт.

ГУ ДПС у Волинській області за результатами розгляду заперечень позивача, надіслали останньому лист від 20.05.2024, в якому висловили позицію, що заперечення позивача є необґрунтованими і підстав для задоволення вимог, викладених у запереченнях, немає.

ГУ ДПС у Волинській області сформовано та направлено на адресу Філії «Камінь-Каширське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» ППР від 22.05.2024 №00/13277/0406, яким застосовано штраф у розмірі 136 532,58 грн.

Позивач вказав, що відповідно до розрахунку податкової заборгованості, який ГУ ДПС у Волинській області виклав в акті перевірки вбачається, що період прострочення сплати узгоджених грошових зобов`язань припадає на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Позивач вважає неправомірними та необ`єктивними застосовані штрафні санкції вказані в ППР і такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси, просив визнати протиправним та скасувати вказане ППР.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у задоволенні позову Філії «Камінь-Каширське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій висловив прохання скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт свою апеляційну скаргу мотивував тими ж обставинами, що і позовну заяву та вважає, що після закінчення процедури реорганізації Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство", шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», податковий орган не мав права здійснювати податкову перевірку Філії "Камінь-Каширське лісове господарство", яке не є правонаступником Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство".

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПК України), у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ, підпункту 98.2.2 пункту 98.2 статті 98 розділу ІІ ПК України, проведено камеральну перевірку даних щодо порушення граничних термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) на Камінь-Каширську ТГ по коду платежу 13010200, визначеного відповідно до пункту 257.5 ст. 257 ПК України №2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до висновку акту від 15.03.2024 №5919/03-20-04-06/44994450 в результаті проведення камеральної перевірки встановлено, що ДП «Камінь-Каширське ЛГ» (код ЄДРПОУ 00991568), правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Камінь-Каширське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44994450) несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) по коду платежу 13010200, визначеного відповідно до дод. 9 Податкової декларації з рентної плати (квартальна) за 3 кв. 2019 року, 2 кв. 2020 року, 3 кв. 2020 року та рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) ПБ 212 від 02.09.2019, рішення суду про розстрочення/відстрочення ПБ №140/1708/20 від 07.08.2020 в загальній сумі 1820341,33 грн

На підставі акту перевірки від 15.03.2024 №5919/03-20-04-06/44994450 ГУ ДПС у Волинській області 22.05.2024 прийнято ППР №00/13277/0406, яким застосовано штраф в сумі 136 532,58 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Пунктом 75.1. статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктами 76.1., 76.2., 76.3. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкової декларації або уточнюючого розрахунку, можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, а з урахуванням положень статті 102 ПК України такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах контролюючий орган мав право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Відповідно до пункту 38.1. статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктами 54.1., 54.3. статті. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому статтею 257 ПК України унормовано порядок подання декларації і строки сплати рентної плати:

257.1. Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

257.2. Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

257.3. Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію.

257.5. Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

258.1.1. На платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

258.2.1. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Як визначено підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктами 14.1.39., 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня, є грошовим зобов`язанням платника податків. Водночас, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених п.п. 54.3.1.-54.3.6. п. 54.3. ст. 54 ПК України.

Відповідно до пункту 54.5. статті 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному п.п. 14.1.175. п.14.1. ст. 14 ПК України.

Пунктом 113.1. статті 113 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України.

Згідно з пунктом 124.1. статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2. статті 124 ПК України, діяння, передбачені пунктами 124.1., 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3. статті 124 ПК України, діяння, передбачені пунктом 124.2. цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Однак, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений статтею 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень статті 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

При цьому штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі статті 124 ПК України є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач у строк, передбачений підпунктом 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 ПК України подав до контролюючого органу декларації з рентної плати. А тому, відповідно до пункту 57.1. статті 57, пункту 257.5. статті 257 ПК України повинен був сплатити до бюджету суму податкових зобов`язань з рентної плати, визначену у цих податкових деклараціях.

Проте, позивач протермінував строк розрахунків з бюджетом та сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з рентної плати, самостійно визначених ним у податкових деклараціях. Внаслідок чого у нього виник податковий борг з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

Крім того, Філією «Камінь-Каширське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» допущено порушення термінів сплати розстроченого боргу по рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів.

При цьому, розстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за податковим боргом не звільняє платника від відповідальності згідно зі статтею 124 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду.

У зв`язку з вищенаведеним контролюючим органом прийнято ППР від 22.05.2024 №00/13277/0406.

Також відповідно до акту камеральної перевірки від 15.03.2024 №5919/03-20-04-06/44994450 встановлено порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання згідно податкових декларацій з рентної плати та в розрахунках штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 ПК України до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2024 №00/13277/0406 такі декларації наявні.

При цьому, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок штрафних санкцій за спірний період, оскільки не наділений правом здійснювати такі розрахунки, оскільки це призведе до перебирання судом функцій контролюючого органу та втручання в його дискреційні повноваження.

Як передбачено пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

А отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дія пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо незастосування штрафних санкцій на порушення нарахування, декларування та сплати рентної плати не розповсюджується.

Таким чином, виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу філії «Камінь-Каширське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 140/6490/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук