Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №560/18210/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18210/24

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

10 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в частині відмови у перегляді постанови про причинний зв`язок діагностованих у ОСОБА_1 захворювань та прийняття нової постанови згідно з його скаргою, оформленої у протоколі від 08 серпня 2024 року №5954;

- зобов`язати військово-лікарську комісію Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути звернення ОСОБА_1 1967 р.н. щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань та прийняти нову постанову про причинний зв`язок цих захворювань у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неврахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №160/31586/23, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права щодо процедури розгляду скарг органами військово-лікарської експертизи та на порушення принципу верховенства права та справедливого правосуддя.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався та відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 служив у складі військової частини НОМЕР_1 у період з 17 листопада 2022 року до 01 вересня 2023 року.

На момент призову на військову службу позивач мав довідку ВЛК від 17 листопада 2022 року, якою був визнаний здоровим та повністю придатним до військової служби, без наявності будь-яких захворювань. Флюорографія, проведена перед вступом на службу, патологій дихальної системи не виявила. За результатами обстеження встановлено повну придатність позивача до військової служби.

У період з 31 грудня 2022 року по 09 січня 2023 року позивач брав активну участь у заходах із захисту України на передовій у місті Соледар, Донецької області.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2023 №255 зазначено, що позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.08.2023 №241-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з 01.09.2023 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 30.05.2024 №1752 для перегляду причинного зв`язку захворювань позивача за свідоцтвом про хворобу ГВЛК в/ч НОМЕР_2 від 07.07.2023 №1502 немає.

У листі 12 регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 №2515 зазначено, що регіональна ВЛК розглянула документи, надіслані за призначенням начальником 11 РВЛК, старшого сержанта у відставці ОСОБА_1 , 1967 р.н., з метою перегляду причинного зв`язку захворювань. В процесі розгляду встановлено, що відповідно до Положення №402 комісія вважає, що для перегляду причинного зв`язку захворювань позивача за свідоцтвом про хворобу ГВЛК в/ч НОМЕР_2 від 07.07.2023 №1502 підстав немає.

Позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України з заявою (вх. від 15.07.2024 №Р-7703) щодо встановлення причинного зв`язку його захворювання із військовою службою.

Згідно з протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 08.08.2024 №5954, за висновком лікаря-експерта, враховуючи етіо-патогенетичні особливості перебігу туберкульозу легень та вірусного гепатиту С, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , 1967 року народження, згідно з його скаргою від 09.07.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань та прийняття нової постанови про причинний зв`язок цих захворювань у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини", на підставі наданих документів - не встановлено.

За результатами розгляду зазначеної заяви, разом із зазначеними у розділі ІІ протоколу медичними документами позивача, військово-лікарська комісія Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України шляхом голосування прийняла викладені у розділі Х протоколу рішення, а саме, «Захворювання особи, звільненої з військової служби, ОСОБА_1 , 1967 року народження: «Риф-ТБ (31.01.2023) легень (дисимінований), Дестр+, МБТ+, М-, МГ+, Ріф+, гТМЧ-, К+, фТМЧ І+ (Z), фТМЧ ІІ-, Гіст 0 (ВДТБ 11.01.2023), ког. 1 (2023). Наслідки ЗЧМТ (19.07.2021), забою головного мозку у вигляді ділянки гліому скроневої долі з вестибуло-атактичним, лікворогіпертензивним, стійким цефалічним синдромами, застарілим переломом правої скроневої кістки, арахноїдальною кістою лівої скроневої ділянки. Короткозорість правого ока 2,5Д при гостроті зору з корекцією 1,0. Складний короткозорий астигматизм лівого ока з різницею рефракції у двох головних меридіанах 0,5Д, при далекозорості в меридіані найбільшої аметропії 2,5Д при гостроті зору з корекцією 1,0» - ЗАХВОРЮВАННЯ, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Хронічний вірусний гепатит С (ПЛР від 08.06.2023 позитивний) в стадії мінімальної активності - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , 1967 року народження, згідно з його скаргою від 09.07.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань та прийняття нової постанови про причинний зв`язок цих захворювань у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини», на підставі наданих документів, не встановлено.».

Наведені обставини доведено до позивача листом ЦВЛК ЗС України від 09.08.2024 №598/6/17957, із доданими до нього трьома примірниками витягу з протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України від 08.08.2024 №5954.

Позивач, не погоджуючись з встановленим причинним зв`язком туберкульозу та вважаючи, що захворювання виникло під час безпосередньої участі у заходах із захисту України, звернувся до ЦВЛК зі скаргою від 09 липня 2024 року з проханням перегляду постанови та встановлення причинного зв`язку у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив із того, що позивач не довів того, що ЦВЛК порушила процедури медичного огляду та порядку прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань позивача.

При цьому суд послався на постанови Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20, від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16, в якій Верховний Суд наголосив на недопустимості судового втручання в медичні висновки ВЛК та дискреційних повноважень органів ВЛК.

Разом із тим, суд вказав, що ЦВЛК діяла в межах своїх дискреційних повноважень, щодо встановлення причинного зв`язку захворювань та посилаючись на висновки Верховного Суду про те, що суд не вправі перебирати на себе функцію медичного оцінювання та замінювати ВЛК у визначенні діагнозу, у зв`язку із чим відмовив у позові повністю.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції частково, виходячи з такого.

Правове регулювання військово-лікарської експертизи та встановлення причинного зв`язку захворювань з військовою службою передбачено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232) та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби та встановлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 визначено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

На Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України покладається також організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України та розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи (пункт 2.3.3 розділу І Положення № 402).

Постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України можуть бути оскаржені в судовому порядку (пункт 2.3.5 розділу І Положення № 402).

Главою 3 розділу І Положення № 402 врегульовано порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК, до яких належить Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України.

Пункт 3.4 розділу 3 Положення № 402 передбачає, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

Із зазначених норм висновується, що штатна ВЛК, отримавши скаргу, зобов`язана її розглянути та прийняти одне з рішень, а саме:

- визнати скаргу обґрунтованою та переглянути оскаржувану постанову;

- визнати скаргу обґрунтованою та прийняти рішення про направлення особи на контрольний (повторний) медичний огляд;

- визнати скаргу необґрунтованою та надати мотивовану письмову відповідь з наведенням причин такого висновку.

Такий порядок кореспондується із вимогами Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), відповідно до статті 19 якого, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Розгляд звернень громадян органами Міністерства оборони України також регулюється Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735 (далі - Інструкція № 735).

Пунктами 3-4 розділу І Інструкції № 735 визначено, що у роботі з письмовими зверненнями громадянам необхідно забезпечити кваліфіковане, неупереджене, об`єктивне і своєчасне розглядання звернень громадян з метою оперативного вирішення порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників та поновлення порушених конституційних прав.

Колегія суддів погоджується із цілком слушними посиланнями суду першої інстанції на правову позицію викладену Верховним Судом постановах від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 та від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, щодо того, що питання визначення причинного зв`язку захворювань є дискреційними повноваженнями військово-лікарських комісій (ВЛК), а суд не має права самостійно оцінювати діагноз або його зв`язок із військовою службою. Суд не може втручатися у рішення ВЛК щодо визначення причинного зв`язку захворювань, а перевірка їх законності обмежується дотриманням процедури.

Разом із тим, зазначеними постановами встановлено, що позивачі повинні звертатися до ВЛК з скаргами або повторними оглядами перед поданням позову до суду та те, що формулювання щодо пов`язаності хвороби з військовою службою має відповідати нормам Положення №402.

Однак, Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23, розглядаючи аналогічну справу з позовом військовослужбовця до ЦВЛК про встановлення причинного зв`язку захворювань із захистом Батьківщини, висловив правову позицію, яка уточнює розмежування компетенції між судом та органами ВЛК.

Зокрема, у пункті 57 постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23 встановлено:

"Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких".

Зазначену позицію Верховного Суду слід розуміти таким чином, що суд не втручається в медичну оцінку, але вправі перевірити, чи були дотримані процедурні вимоги при прийнятті рішення.

У пункті 58 постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23 суд касаційної інстанції наголосив: "Центральна ВЛК у листі фактично відмовила позивачу у перегляді рішення регіональної ВЛК, лише констатувавши правильність висновку, зазначеного у рішенні останньої, жодним чином не обґрунтувавши свою відмову у його перегляді, хоча позивач надав перелік документів, які підтверджують поранення".

Ураховуючи зазначену правову позицію, колегія суддів доходить висновку, що коли орган державної влади, наділений дискреційними повноваженнями, ухвалює рішення без надання обґрунтування та без розгляду конкретних доказів, поданих особою, то це становить порушення процедури, яке суд вправі перевірити та визнати протиправним.

Зокрема у пункті 60 постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23 зазначено: "За таких обставин та правового врегулювання з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Центральної ВЛК у перегляді причинно-наслідкового зв`язку за результатами проходження ВЛК".

Таким чином, Верховний Суд встановив, що коли орган державної влади, приймає рішення без надання обґрунтування та без розгляду конкретних доказів, поданих особою, то це становить порушення процедури, яке суд вправі перевірити та визнати протиправним.

Положення № 402 у пункті 3.4 розділу 3 встановлює порядок розгляду скарг на рішення ВЛК штатними ВЛК, якими є Центральна ВЛК та ВЛК регіонів. Відповідно до цього пункту, "у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд". З логіки цього формулювання випливає, що штатна ВЛК, отримавши скаргу, зобов`язана її розглянути та прийняти одне з двох рішень: визнати скаргу обґрунтованою та переглянути постанову або направити особу на контрольний медичний огляд, або в разі визнання скарги необґрунтованою - надати мотивовану письмову відповідь з наведенням причин такого висновку. Саме такої логіки дотримується формулювання пункту 3.4 Положення № 402, якою визначено механізм розгляду скарг та прийняття мотивованих рішень органами ВЛК.

Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України у протоколі від 08.08.2024 №5954 обмежилась лише констатацією: "Враховуючи етіо-патогенетичні особливості перебігу туберкульозу легень та вірусного гепатиту С, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , 1967 року народження, згідно з його скаргою від 09.07.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань та прийняття нової постанови про причинний зв`язок цих захворювань у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини" на підставі наданих документів, не встановлено".

Колегія суддів, проаналізувавши вказаний протокол, зазначає, що він не містить належного обґрунтування, а саме: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не пояснила, що саме у наданих позивачем документах свідчить про те, що туберкульоз виник не під час служби на передовій; не розглянула конкретні докази, а саме довідку ВЛК від 17 листопада 2022, результати флюорографії, документи про участь у боях, форму 100 з першою консультацією від 10 січня 2023, свідчення очевидців; не пояснила причину непослідовності у застосуванні причинного зв`язку, коли гепатит С визнано пов`язаним з військовою службою, а туберкульоз, вперше виявлений раніше, в період безпосередньої участі у боях, - ні; не вказала, які саме додаткові документи позивач мав надати для розгляду його скарги.

Така відмова, без надання обґрунтованої письмової відповіді, є порушенням процедури розгляду скарги, встановленої Положенням № 402 та є протиправною бездіяльністю Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Дискреційні повноваження органів державної влади - це сукупність прав та обов`язків, які надають можливість на власний розсуд вибрати один з кількох варіантів управлінського рішення, передбачених законодавством.

Однак, дискреційні повноваження не є безконтрольними. Органи, які їх здійснюють, зобов`язані: дотримуватися встановленої законом процедури прийняття рішення; враховувати всі релевантні фактори, подані особою; надавати обґрунтування своїх рішень; забезпечувати логічну послідовність рішень; не допускати дискримінації та протиправних мотивів.

Судовий контроль над дискреційними повноваженнями охоплює саме перевірку цих аспектів - дотримання процедури, врахування фактів та обґрунтованості, разом із тим такий контроль не охоплює перевірку медичного оцінювання діагнозу та стану здоров`я - це залишається виключною компетенцією ВЛК.

У справі, що розглядається, суд вправі перевірити: чи розглянула ЦВЛК скаргу позивача об`єктивно і всебічно; чи враховувала наявні докази та медичні документи; чи надала обґрунтовану письмову відповідь; чи дотримувалась вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян.

Суд не вправі обговорювати, чи правильно медично встановлено причинний зв`язок туберкульозу з конкретним захворюванням та чи він дійсно пов`язаний із захистом Батьківщини - це залишається виключною компетенцією ЦВЛК.

Перевірка дотримання процедури розгляду скарги ЦВЛК є компетенцією адміністративного суду і не входить до виключної функції встановлення діагнозу та визначення причинного зв`язку, яка залишається за ВЛК. Інакше кажучи, суд перевіряє: чи розглянула ВЛК скаргу, чи враховувала наявні в справі докази, чи надала обґрунтовану письмову відповідь. Суд же не визначає, яке саме формулювання причинного зв`язку має бути встановлене - це залишається правом ВЛК. Таке розмежування компетенцій установлено Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 160/31586/23, де ВС наголосив, що суд зобов`язує орган повторно розглянути скаргу, але не наказує встановити конкретне формулювання.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у позові у повному обсязі, не розглядаючи питання про порушення ЦВЛК процедури розгляду скарги позивача.

Суд першої інстанції мав окремо розглянути питання про протиправність бездіяльності ЦВЛК у частині відмови у задоволенні скарги з обґрунтованою письмовою відповіддю, що є окремою підставою для визнання такої бездіяльності протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України розглянути звернення ОСОБА_1 1967 р.н. щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань та прийняти нову постанову про причинний зв`язок діагностованих у ОСОБА_1 1967 р.н. захворювань у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини", суд зазначає таке.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 1967 р.н. з урахуванням висновків суду у цій справі.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 та частини 2 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції може скасувати рішення суду першої інстанції, повністю або частково, в разі виявлення помилок у застосуванні норм матеріального або процесуального права, яка (який) вплинула на результат справи, та ухвалити нове рішення або скасувати рішення і повернути справу на розгляд суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією № 7479-4906-6906-2406 від 16.10.2024 на суму 1 211,20 грн та платіжної інструкції № 0.0.4503025521.1 від 16.08.2025 на суму 1453,44 грн позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 664,64 грн.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному від загальної суми сплаченого збору 2 664,64/2 = 1 332,32 грн.

Щодо судового збору сплаченого позивачем відповідно до квитанції від 08.08.2025 №5484-5998-8380-0276 на суму 605,60 грн, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 має право звернутись до Сьомого апеляційного адміністративного суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул.Госпітальна, 16, м.Київ, 01133; код ЄДРПОУ 08356179) у перегляді постанови про причинний зв`язок діагностованих у ОСОБА_1 1967 р.н. ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) захворювань за результатами проходження Військово-лікарської комісії, викладену у протоколі від 08 серпня 2024 року №5954.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (вул.Госпітальна, 16, м.Київ, 01133; код ЄДРПОУ 08356179) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 1967 р.н. ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ) щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні позову в частині зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України прийняти нову постанову про причинний зв`язок захворювань ОСОБА_1 1967 р.н. у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини" - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул.Госпітальна, 16, м.Київ, 01133; код ЄДРПОУ 08356179) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у сумі - 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн 32 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.