Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №320/1869/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/1869/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство «Укргазвидобування» із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті за № 012982 від 15.08.2023 про застосування до акціонерного товариства «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що не є перевізником в розумінні положень частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наполягав, що перевезення вантажу палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО здійснювалось Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в межах однієї юридичної особи на власну автозаправну станцію (АЗК № 7) за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 136. При цьому, позивач наголосив, що АТ «Укргазвидобування» не є суб`єктом господарювання, який проводить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами, отже дія Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 № 385, не поширюється на останнього.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті за № 012982 від 15.08.2023 про застосування до акціонерного товариства «Укргазвидобування» адміністративно-господарського штрафу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

14.01.2026, під № 1316 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відділом державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 19.05.2023 № НР000920, виданого на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 19.05.2023 № 21 (т. 1, а.с. 56) проведено рейдову перевірку транспортного засобу АПЗ 11, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , що належить АТ «Укргазвидобування» за місцем перевірки: Харківська область, а/ш Київ-Харків-Донецький 471 кв 22.05.2022 о 14:08, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2023 №АР025655 (далі акт перевірки).

Згідно з актом перевірки під час перевірки встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункт 6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», пункт 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за що передбачено абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа до ТЗ (т. 1, а.с. 11).

Акт перевірки містить відмітку водія про його не згоду з висновками акта та твердження про здійснення внутрішнього перевезення.

Надалі, відповідачем скеровано АТ «Укргазвидобування» листа повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і правил щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №АР025655 (т. 1 а.с.54), яке отримано АТ «Укргазвидобування» 19.06.2025, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 55).

Також, відповідачем скеровано АТ «Укргазвидобування» листа повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і правил щодо організації перевезень автомобільним транспортом, зокрема по акту №АР025655 (т. 1, а.с. 58), яке отримано АТ «Укргазвидобування» 02.08.2025, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 59).

За результатами розгляду документів, 15.08.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 012982, якою у зв`язку з відсутністю на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа, відповідальність за що передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до АТ «Укргазвидобування застосовано адміністративно-господарський штрафу в розмірі 17000,00 грн (далі оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с 48).

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що, звернулось до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-III, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту;

- відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, під час перевезення вантажів, несуть перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього відповідно до Правил дорожнього руху України;

- згідно з товарно-транспортною накладною № 900075146 від 22.05.2023, перевезення вантажу здійснювалось в межах однієї юридичної особи Управління з переробки газу та газового конденсату (ідентифікаційний код 25976423), замовник (платник) Управління з переробки газу та газового конденсату (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 25976423), вантажоодержувач УПГКК 25976423;

- на момент проведення перевірки 22.05.2023, позивач не здійснював перевезення вантажів, не був суб`єктом транспортної діяльності та не міг нести відповідальність за порушення, зафіксовані в акті перевірки. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт того, що позивач не є автомобільним перевізником;

- в діях позивача було відсутнє порушення, визначене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, однак, попри це відповідач всупереч наведеним обставинам та положенням законодавства прийняв оскаржувану постанову.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- для цілей застосування Закону № 2344-III, визначальним є факт здійснення вантажних перевезень, оскільки будь-яка особа, яка здійснює перевезення вантажів, є автомобільним перевізником;

- при здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відсутні, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу;

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що автомобіль, яким здійснювалось перевезення вантажу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу має повну масу більше 3,5т, отже на нього поширюються вимоги пункту 6.1 Положення 340;

- на переконання апелянта, є необґрунтованими доводи про те, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону, адже норми Положення № 340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 вищевказаного Закону, передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок № 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно пунктів 2, 4 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12-15 Порядку № 1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 17 Порядку № 1567, передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», закріплено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу став висновок відповідача про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на момент проведення перевірки.

Колегія суддів зазначає, що аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III, дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі -Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку (далі - Положення №340).

Пунктом 1.1 вказаного Положення передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до п. 1.2 Положення № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

За п. 1.3 Положення № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, вимогами пункту 6.1 Положення № 340, передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти), перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом МАЗ АПЗ-11. (ас. 12)

Слід зазначити, що АТ «Укргазвидобування» не заперечувалось, що повна маса транспортного засобу перевищує 3,5 тонн.

Враховуючи наведене, в силу вимог пункту 6.1 Положення № 340, вказаний транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Згідно пункту 3.6 Інструкції № 385, автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема, приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення № 340, дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23 наголосив, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

Отже, за даних обставин, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на момент проведення перевірки, є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Разом з тим, позивач, з чим погодився і суд першої інстанції, вважає, що він не є автомобільним перевізником, оскільки, перевезення вантажу здійснювалось в межах однієї юридичної особи позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, АТ «Укргазвидобування» є неналежним суб`єктом господарювання, який повинен нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

За визначенням статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналогічне за змістом визначення автомобільного перевізника викладено в пункті 1.5 Положення № 340.

Відповідно до пункту 1.4 Положення № 340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Водночас, згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти), перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_1 , тобто, найманим працівником.

Таким чином, в даному випадку, не можна стверджувати, що перевезення вантажу здійснювалось АТ «Укргазвидобування» для власних потреб, оскільки, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Положення № 340, не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

Колегія суддів вважає, що позивач, у розумінні законодавства про автомобільний транспорт та дорожній рух, як власник транспортного засобу, який виконує вантажні перевезення, із залученням праці найманого водія, є автомобільним перевізником, незалежно від виду та характеру здійснюваних перевезень (для власних внутрішшньогосподарських потреб або надання комерційних послуг), з обов`язком обладнати транспортний засіб, повною масою понад 3,5 тонни, діючим тахографом та забезпечити належну роботу цього пристрою.

Тож, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку, протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», слугувала відсутність на час проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, яка повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. На переконання колегії суддів є необґрунтованими доводи сторони позивача про те, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону, адже норми Положення № 340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

У той же час, з ЄДР вбачається, що одним із видів діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. (а.с. 24)

Беручи до уваги викладене, оскаржувана постанова Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята на підставі та в межах повноважень, а тому, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування» слід відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко