Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №320/9483/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/9483/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення законного нарахування та несвоєчасної виплати при звільненні з військової служби в день виключення із списків частини позивача - 14.01.2019 заборгованості суми з грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2018 роки в сумі 54245,71 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток відповідно до частини другої статті 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 18063,74 грн за весь час затримки цієї виплати з 14.01.2019 (з часу виключення позивача зі списків військової частини) до по день фактичного остаточного розрахунку з позивачем - 30.12.2020 (до часу перерахування відповідачем коштів на банківський рахунок на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 320/4276/20), що складає загалом 715 календарних днів, із одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ;

зобов`язати відповідача виплату грошових коштів за рішенням суду здійснити на картковий рахунок позивача за реквізитами.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день прийняття наказу 29.12.2018 № 278 про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунків належних та обов`язкових для виплати при звільнені зі служби, чим було порушено конституційні права позивача. Так, відповідач не здійснив розрахунків з позивачем щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 77-2 Кодексу законів про працю України і статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» за період з 2015 по 2018 роки, зокрема за 4 роки, а саме: з розрахунку 14 календарних днів на рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та виключення мене із списків цієї військової частини - 14.01.2019 року, яку позивач не використовував протягом 2015 - 2018 років (4 роки). На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 по справі № 320/4276/20, відповідач провів позивачу нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2018 роки в сумі 54245,71 грн та здійснив 30.12.2020 цю виплату, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок позивача.

Таким чином, на думку позивача, на даний час, є законні підстави для виплати відповідачем позивачу середнього заробітку відповідно до частини другої статті 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при звільненні у сумі 54245,71 грн. за строк затримки цієї виплати з 14.01.2019 року (з часу виключення позивача з списків військової частини) до 30.12.2020 (час виплати згідно рішення суду), що складає 715 календарних днів, із одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 14.01.2019 по 30.12.2020 включно.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток відповідно до частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 14.01.2019 по 30.12.2020 включно.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 14.01.2019 по 30.12.2020 включно, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 № 692, позивача, начальника відділу планування інформаційної протидії центру інформаційної протидії Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2018 № 278, позивач з 14.01.2019 виключений зі списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення, у тому числі з грошового та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується виданим 19.03.2007 Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України посвідченням.

Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради.

Позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою від 07.07.2019 у якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України листом від 16.07.2019 № 305/1279, повідомило позивачу, що розрахунок при його звільненні з військової служби був здійснений відповідачем відповідно до наказу начальника Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України від 29.12.2018 № 278 у повному обсязі.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у здійсненні виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/4276/20, яке набрало законної сили 26.11.2020, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Силу України щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач протиправно не здійснив виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, спір між сторонами стосовно питання щодо правомірності не нарахування та не виплати позивачу під час звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік врегульовано судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/4276/20.

Позивач вказує, що остаточний розрахунок з ним на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/4276/20 з ним проведено лише 30.12.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 09.06.2021 № PVQ41F74FM4CJLPF про зарахування 30.12.2020 на картковий рахунок позивача грошових коштів у сумі 52 245,71 грн. Отже, остаточне виконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/4276/20 було здійснено 30.12.2020.

Звертаючись вже з даним позовом до суду позивач вважає, що у разі несвоєчасної виплати сум грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки цієї виплати з 14.01.2019 (виключення позивача зі списків військової частини) по 30.12.2020 (день фактичного остаточного розрахунку з позивачем), із одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає за можливим застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби;

- відповідачем проведено фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати спірної індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України;

- позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України;

- враховуючи наявність факту невиплати позивачу грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- на позивача не поширюються положення статей 116, 117 КЗпП України, оскільки позивач проходив військову службу, а не перебував на посаді державного службовця/в трудових відносинах;

- при звільненні позивача (2019 рік) був відсутній спір щодо розміру нарахованих та виплачених позивачу сум;

- позивач лише через один рік після звільнення (у 2020 році) звернувся до суду щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, при цьому, що відповідачем було виконано добровільному порядку рішення суду по справі № 320/4276/20, з огляду на що, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою вказаної статті, встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 1-3 Порядку № 159, передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, спірним у даному спорі є питання наявності/відсутності підстав для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.01.2019 по 30.12.2020 включно щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/4276/20, яке набрало законної сили встановлено, що відповідач протиправно не здійснив виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

У контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що спеціальне законодавство не містять норм щодо регулювання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні. Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Однак, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення), не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Тож, ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, застосуванню підлягають норми статті 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення із військової служби. Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не знайшли підтвердження.

Статтею 116 КЗпП України (в редакції станом на час звільнення позивача - 14.01.2019), встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до положень статті 117 КЗпП України (в редакції станом на час звільнення позивача - 14.01.2019), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у день виключення позивача із списків особового складу (14.01.2019), йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби. Так, заборгованість, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі № 320/4276/201, була остаточно сплачена відповідачем 30.12.2020, що дає підстави для висновку, що відповідачем проведено фактичний розрахунок із позивачем поза межами строку, встановленого ст. 116 КЗпП України, що є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації за затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Отже, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку, відповідно до частини другої статті 117 КЗпП за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за весь час затримки цієї виплати з 14.01.2019 року по 30.12.2020 року.

Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацією втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, слід зауважити, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2020 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок - № 159).

Згідно статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Стаття 4 Закону № 2050-III, визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

За змістом пунктів 2, 3 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159, закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Колегія суддів зауважує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Таким чином, враховуючи наявність невиплати позивачу у встановлені строки грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учасників бойових дій, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів їх відхиляє, позаяк, до ухвалення Закону № 2352-IX (набрав чинності 19 липня 2022 року), строки звернення до суду щодо стягнення заробітної плати, грошового забезпечення чи виплат при звільненні не обмежувалися строками, при цьому, що спірним є період 2019-2020 р.р.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко