Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №127/14249/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14249/26

Провадження № 3/127/3029/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.04.2026 серії ЕПР1 № 646711: «21.04.2026 о 16год 09 хв, за адресою: місто Вінниця, вулиця Соборна 71, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Land Rover д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності лікаря-нарколога, за адресою: місто Вінниця, вулиця Пирогова 109, в КНП «ВОКПЛ імен. акад. О.I. Ющенка ВОР», чим ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР».

У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання не з`явився.

У постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Однак, до судового засідання з`явився захисник ОСОБА_1 – адвокат Лученко В.О. у судовому засіданні подав клопотання про закриття провадження у справі, зазначивши, що ОСОБА_1 вину не визнає в повному обсязі. Так, ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, оскільки жодних наркотичних речовин не вживав та був упевнений у негативному висновку за результатами огляду. Водночас, по приїзду до медичної установи ОСОБА_1 фізично не зміг здати аналіз сечі, у зв`язку з чим неодноразово наполягав працівникам поліції та медичним працівникам закладу на здачі крові, однак йому у цьому неодноразово було відмовлено, спочатку лікарем, а в подальшому, після згоди лікаря на відібрання крові, працівниками патрульної поліції.

Крім того, ОСОБА_2 звернув увагу суду, що згідно пункту 12 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, зокрема, слини, сечі та змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, то для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров.

З відеозаписів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 намагався здати аналіз сечі, водночас повідомив працівників поліції та лікарів про його фізіологічну неможливість здати аналіз сечі. Від, запропонованих лікарем препаратів, відмовився, оскільки приймає інші ліки, які можуть бути не сумісними.

Також з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан сп`яніння будь-яким іншим шляхом, зокрема шляхом здачі крові, однак таке прохання працівниками поліції та медичними працівниками неодноразово було проігноровано.

Таким, чином матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку і проходив його в закладі охорони здоров`я. Водночас, об`єктивної можливості пройти такий огляд ОСОБА_1 не мав через фізіологічну неможливість здачі біологічного середовища, а саме сечі.

З матеріалів справи не вбачається вчинення ОСОБА_1 умисних та свідомих дій спрямованих на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, враховуючи відсутність для цього усіх необхідних умов, тому провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка – лікар ОСОБА_3 суду повідомила, що здійснювала огляд ОСОБА_1 21.04.2026, а також складала висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.04.2026 № 0315. ОСОБА_3 пояснила, що кожному пацієнту надається визначений час для здачі аналізу сечі, однак, ОСОБА_1 у визначений час не зміг здати аналіз сечі, від прийняття сечогінних препаратів, у зв`язку із станом здоров`я, відмовився. Щодо відібрання в обстежуваної особи для дослідження біологічного середовища крові, у разі неможливості відібрання зразків біологічних середовищ, зокрема, слини, сечі та змивів з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, лікар зазначила, що для проведення газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи в КНП «ВОКПЛ імен. акад. О.I. Ющенка ВОР» відповідне обладнання відсутнє, тому може бути проведено лише мульти-тест сечі, у зв`язку із чим і не було відібрано у ОСОБА_1 кров, як зразок для дослідження біологічного середовища на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Також, ОСОБА_3 зазначила, що в цілому ОСОБА_1 від проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся, клінічно ознак, як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння лікарем під час огляду ОСОБА_1 в нього не виявлено.

Дослідивши матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, клопотання про закриття провадження у справі, покази лікаря ОСОБА_3 , ретельно дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння, який проводиться не відповідно, а всупереч встановленого порядку, не утворює в діянні особи складу означеного правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого відповідною частиною статті 130 КУпАП, у частині відмови від огляду на стан сп`яніння полягає у свідомій, добровільній та активній поведінці особи, спрямованій на ухилення від проходження огляду. Відмова має бути виражена прямо або шляхом вчинення дій, що очевидно свідчать про небажання проходити огляд, і належно зафіксована.

Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі за текстом – Інструкція, Інструкція № 1452/735) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 4 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП у виді відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку характеризується:

1) з об`єктивної сторони – відмовою особи пройти огляд на стан сп`яніння, який передбачений встановленим порядком.

2) з суб`єктивної сторони – прямим умислом.

З об`єктивної сторони відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння є об`єктивно вираженим вольовим актом водія, який недвозначно сприймається саме як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Така відмова може виявлятись у різних формах: пряма вербальна відмова; мовчазна відмова; відмова шляхом вчинення водієм дій, які явно дають зрозуміти про те, що він не має наміру проходити огляд на стан сп`яніння тощо.

З об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження не будь-якого огляду на стан сп`яніння, а саме від огляду "відповідно до встановленого порядку", як про це прямо зазначено в диспозиції означеної статті.

Таким "встановленим порядком" проходження огляду особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є порядок передбачений трьома нормативно-правовими актами, а саме:

- положеннями ст. 266 КУпАП;

- положеннями Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі за текстом – Порядок, затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103);

- положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі за текстом – Інструкція, Інструкція № 1452/735).

Тому, у випадку, якщо водій діяв в межах прав та обов`язків, передбачених та наданих йому вищенаведеними нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проведення огляду на стан сп`яніння, дії такого водія апріорі не можуть вважатися відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку та утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 130 КУпАП.

Як встановлено судом під час дослідження матеріалів справи, зокрема відеозапису з портативних відеореєстраторів поліцейських, а також відеозапису, наданого захисником Лученко В.О., який був присутній під час доставлення та всього часу перебування ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я, 21.04.2026 року о 16 год. 09 хв. працівники поліції встановили в ОСОБА_1 ознаки, які, на їх думку, могли свідчити про стан наркотичного сп`яніння, та запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 добровільно погодився пройти огляд і разом із поліцейськими прибув до медичного закладу.

У закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 повідомив лікаря про згоду пройти огляд, проте через фізіологічні причини не міг надати сечу для дослідження. На пропозицію лікаря прийняти сечогінні препарати ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи це неможливістю передбачити їх вплив на її здоров`я з огляду на тривале лікування від хронічного бронхіту.

ОСОБА_1 пив воду щоб стимулювати сечовиділення; разом із поліцейськими та лікарем тривалий час очікував фізіологічної можливості здати сечу. При повторному зверненні до лікаря ОСОБА_1 знову запропонували надати сечу, на що він повторно повідомив про неможливість це зробити, після чого прямо заявив, що від проходження огляду не відмовляється, та просив відібрати в нього зразки крові.

Лікар підтвердив наявність технічної можливості відібрати кров, однак спочатку відмовився це зробити та наполягав на наданні сечі. Згодом лікар погодився відібрати кров, проте на той момент (о 18 год. 15 хв.) з моменту встановлення ознак сп`яніння, як зазначили поліцейські, сплинуло понад дві години, у зв`язку з чим лікар відмовився відбирати будь-які зразки та зафіксував, що огляд не відбувся.

Працівники поліції розцінили те, що особа протягом двох годин не надала сечу, як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та склали протокол за частиною першою статті 130 КУпАП. Висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду зроблено саме працівником поліції; обов`язкове лабораторне дослідження біологічного середовища не проводилося.

Відеозаписами підтверджується, що протягом усього часу спілкування з поліцейськими та лікарем ОСОБА_1 жодного разу не висловлював відмови пройти огляд.

З досліджених відеозаписів також вбачається, що ОСОБА_1 не вчиняв мовчазної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння (не ігнорував вимог поліцейських пройти огляд), а також не вчиняв дій, які можуть бути сприйняті саме як відмова пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно з пунктом 6 розділу III Інструкції № 1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Відповідно до пункту 11 (в попередній редакції – пункту 12, прим.) розділу III Інструкції № 1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Пунктом 12 (в попередній редакції – пунктом 13, прим.) розділу III Інструкції № 1452/735 передбачено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки, вказані у пункті 12.

Відтак, "встановленим порядком" проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння прямо передбачено, що у випадку неможливості взяти у водія такі зразки біологічного середовища, як слина або сеча, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров. На чому і наполягав водій ОСОБА_1 , та в чому йому було протиправно відмовлено лікарем, в порушення положень п.12 розділу III Інструкції № 1452/735 (в новій редакції). Матеріали справи не містять відомостей того, щоб ОСОБА_1 ухилявся від здачі аналізу сечі для лабораторних досліджень.

Суд виходить із того, що неможливість особи надати сечу через фізіологічні причини не залежить від її волі та не може ототожнюватися з відмовою від проходження огляду. Матеріалами справи та відеозаписами підтверджено, що ОСОБА_1 послідовно висловлював згоду на огляд, прибув до закладу охорони здоров`я, виконував вказівки лікаря, вживав воду та очікував, а також прямо просив відібрати в нього кров для дослідження, посилаючись на положення п.12 Інструкції. Така поведінка водія є протилежною відмові від проходження огляду на стан сп`яніння та свідчить про відсутність наміру ухилитися від огляду, а отже про відсутність суб`єктивної сторони правопорушення.

За наявності фізіологічної неможливості надати сечу лікар відповідно до пункту 12 розділу III Інструкції мав можливість і підстави провести відбір крові, про що ОСОБА_1 прямо просив, а лікар на відеозаписі підтвердив наявність можливості відібрати кров. Проведення повноцінного огляду не відбулося не внаслідок поведінки ОСОБА_1 , а внаслідок того, що лікар своєчасно не здійснив відбір крові. За таких обставин негативні наслідки незавершення огляду не можуть бути покладені на особу водія, яка добросовісно сприяла його проведенню.

Суд також зважає на те, що ОСОБА_1 правомірно скористалася правом відмовитися від прийому сечогінних препаратів. А ні Інструкція № 1452/735, а ні будь-яка інша норма права не зобов`язує особу водія, яку піддають огляду на стан сп`яніння, приймати лікарські засоби задля отримання зразка, а добровільність медичного втручання (зокрема щодо прийому сечогінного препарату) гарантована статтями 28, 29 Конституції України, статтею 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та статтями 284, 289 Цивільного кодексу України. Реалізація цього права не може розцінюватися як відмова від огляду на стан сп`яніння, тим більше що передбачений Інструкцією № 1452/735 альтернативний спосіб (відбір крові) був доступний.

Посилання поліцейського на сплив двогодинного строку суд оцінює критично. За змістом статті 266 КУпАП цей строк є строком проведення огляду, обов`язок забезпечення проведення якого покладено на поліцейських та лікаря закладу охорони здоров`я, а тому перевищення цього строку по причині тривалої відмови лікаря відібрати зразки крові у водія, не може свідчити про відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Як вбачається з досліджених судом відеозаписів, незначне перевищення цього проміжку (на 9 хвилин) зумовлене зволіканням лікаря з відбором крові, а не діями ОСОБА_1 , і саме по собі не утворює складу правопорушення.

Висновок про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду зроблено працівником поліції, тоді як обов`язкове лабораторне дослідження не проводилося, а у письмовому Висновку медичного огляду на стан сп`яніння від 21.04.2026 лікарем огляд зафіксовано як такий, що не відбувся. Допитаний в суді в якості свідка лікар ОСОБА_3 також підтвердила, що водій ОСОБА_4 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, але огляд не відбувся через неможливість здати сечу та за відмови лікаря відібрати кров.

Тому викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.04.2026 відомості про відмову водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння виявилися не підтвердженими матеріалами справи та такими, що спростовуються дослідженими судом відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських та наданих захисником, а також показаннями свідка – лікаря ОСОБА_3 .

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: