Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №420/37348/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37348/25

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,

повний текст судового рішення

складено 16.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №420/37348/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

04.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму 125215 грн. 37 коп. за період з 25.02.2022 по день фактичної виплати різниці грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, тобто по 25.09.2025;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, на суму невиплаченої різниці перерахованого грошового забезпечення у розмірі 125215 грн. 37 коп. за період з 25.02.2022 по день фактичної виплати різниці грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, тобто по 25.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку з порушенням НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) строків виплати грошового забезпечення, він має право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що немає підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №420/37348/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що з огляду на несвоєчасну виплату НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) грошового забезпечення ОСОБА_1 набув право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям у нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що в досліджуваній ситуації немає підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зокрема, колегією суддів установлено, що військову службу ОСОБА_1 у межах спірного періоду проходив у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.08.2023 №219-ос ОСОБА_1 з 02.08.2023 виключено із списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення.

Натомість, при виключенні зі списків особового складу позивачу не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №420/44/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Держаної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 включно, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись із таким судовим актом відповідачем оскаржено його в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №420/44/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 - без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №420/44/25 набрало законної сили.

28.09.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №420/44/25 Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі 125215грн. 37коп.

З огляду на виплачу Військовою частиною НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення із порушенням строку позивач звернувся до суду з позовом щодо компенсації втрати частини доходів.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19.10.2000 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III.

Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення)

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Так, основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто, компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Колегія суддів зазначає, що кошти, які підлягають нарахуванню та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Отже, в разі несвоєчасної виплати грошового забезпечення провадиться його компенсація відповідно до законодавства.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», дають підстави уважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Згідно із фактичними обставинами справи, грошове забезпечення ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено лише на виконання рішення суду в справі №420/44/25, тобто з порушенням законодавчо визначеного строку.

Отже, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням Військовою частиною НОМЕР_1 строків виплати грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо необхідності задоволення досліджуваної позовної вимоги ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що грошове забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено на виконання судового рішення, оскільки право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

Аналогічний підхід до вирішення спірної ситуації наведено Верховним Судом у постанові від 04.09.2025 у справі №420/16557/24.

Установлені вище судом апеляційної інстанції фактичні обставини та зроблені висновки у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №420/37348/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький